вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Справа № 910/8563/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Литвин О.І.
від відповідача: Заді Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2025
про забезпечення позову (суддя Мандриченко О.В.)
у справі № 910/8563/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Дочірнього підприємства "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсними та скасування пунктів рішення
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року Дочірнє підприємство "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" (далі - ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Північне міжобласне територіальне відділення АМК України, відповідач) про:
- визнання недійсним та скасування пункту 1 рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення АМК України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в частині, що стосується ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА", - вчинення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі "72220000-3 Консультаційні послуги з питань системи та з технічних питань (послуги розробки технічного завдання та прототипів користувацького інтерфейсу Єдиної інформаційної системи "Регуляторний портал")", яка проводилась Державною регуляторною службою України, ідентифікатор закупівлі в системі UA-2023-07-06-007509-а;
- визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення АМК України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
11.07.2025 ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" подало до Господарського суду міста Києва заяву від 11.07.2025 про забезпечення позову, в якій просило:
- зупинити дію рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення АМК України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24 щодо ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 20032321) до набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8563/25 законної сили;
- застосувати захід забезпечення позову у цій справі і заборонити до набрання рішенням суду у справі № 910/8563/25 законної сили Північному міжобласному територіальному відділенню АМК України, його посадовим особам та структурним підрозділам, а також уповноваженим особам поширення недоведеної інформації про ймовірні порушення ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" антиконкурентного законодавства шляхом публікації і розміщення на сайті, в інших джерелах та у Державному реєстрі суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, а також у Зведених відомостях щодо спотворення результатів торгів.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі № 910/8563/25 заяву ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" про забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі зупинено дію рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення АМК України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24 щодо ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 20032321). У задоволенні іншої частини заяви відмовлено повністю.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині зупинення до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі дії рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення АМК України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24 щодо ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА", суд першої інстанції виходив із того, що заявником доведено необхідність вжиття такого заходу забезпечення позову, його пов'язаність із предметом спору та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно позначиться (у випадку його незастосування) на господарській діяльності позивача. З урахуванням викладеного, суд виснував про наявність достатніх підстав для зупинення дії оскаржуваного рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення АМК України відповідно до вимог ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відмовляючи в задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд зазначив, що зупинення дії рішення Північного міжобласного територіального відділення АМК України № 60/121-р/к від 19.06.2025 передбачатиме відсутність в органу АМК підстав для його виконання, зокрема, шляхом публікації і розміщення на сайті, в інших джерелах та в Державному реєстрі суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, а також у Зведених відомостях щодо спотворення результатів торгів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва 16.07.2025 у справі № 910/8563/25, Північне міжобласне територіальне відділення АМК України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати повністю як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 2, ч. 11 ст. 137, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.
При цьому скаржник посилається на те, що беручи до уваги зміст позовних вимог, підстави позову, вжите судом забезпечення позову є тотожним задоволенню позовних вимог, що не допускається ч. 11 ст. 137 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Північного міжобласного територіального відділення АМК України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі № 910/8563/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.09.2025 об 11:30; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 05.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Північного міжобласного територіального відділення АМК України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі № 910/8563/25; оголошено перерву в судовому засіданні до 23.09.2025 о 09:40.
Позиції учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - в силі.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 23.09.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" у заяві про забезпечення позову вказувало на те, що:
- Предметом спору в даній справі є рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення АМК України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24 (далі - Рішення № 60/121-р/к, Рішення), яким визнано дії позивача антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результату торгів, під час його участі у торгах на закупівлю "72220000-3 Консультаційні послуги з питань системи та з технічних питань (послуги розробки технічного завдання та прототипів користувацького інтерфейсу Єдиної інформаційної системи "Регуляторний портал")", яка проводилась регуляторною службою України, ідентифікатор закупівлі в системі UA-2023-07-06-007509-а;
- Цим Рішенням позивача притягнуто до відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 68 000,00 грн. Крім того, на підставі Рішення № 60/121-р/к позивача внесено до Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (далі - Реєстр), а також Зведені відомості про спотворення результатів торгів (далі - Зведені відомості), що є підставою для відмов замовників у прийнятті тендерних пропозицій позивача у майбутніх процедурах закупівель;
- Позивач є відомою українською компанією, яка більше 30 років здійснює діяльність на ринку інтеграції телекомунікаційних та корпоративних інформаційних систем, а також є відомим постачальником ІТ-послуг та багато років залишається одним із лідерів у рейтингу компаній даної галузі, а за весь час своєї діяльності позивач брав участь у безлічі аукціонів та торгів, пропонуючи замовникам свій товар та послуги, і всі ці рази він діяв сумлінно, дотримуючись встановлених правил та не порушуючи законодавства. Жодного разу його не було визнано особою, яка вчинила порушення антиконкурентного законодавства, зокрема Закону України "Про захист економічної конкуренції", щодо заявника не було порушено жодної антиконкурентної справи;
- Позивач за всі роки своєї діяльності напрацював позитивну ділову репутацію серед українських та закордонних компаній у тому числі серед компаній - замовників, які беруть участь у тендерних закупівлях;
- На сьогоднішній день законність Рішення № 60/121-р/к оскаржується в Господарському суд міста Києва, а отже, передчасно стверджувати про будь-які порушення у діях позивача під час участі в процедурі закупівлі. У той же час, фактичне розголошення та поширення відповідачем недоведеної інформації про ймовірні порушення позивачем антиконкурентного законодавства шляхом публікації в Реєстрі та у Зведених відомостях реально загрожує порушенню прав та законних інтересів позивача, зокрема шкодить його діловій репутації та економічним інтересам. Поширення такої інформації до остаточного вирішення справи Господарським судом міста Києва та набрання законної сили рішенням суду може призвести до значних репутаційних втрат для позивача, втрати великої кількості партнерів, контрагентів, а також до інших негативних наслідків;
- Участь у тендерних закупівлях є одним з основних видів господарської діяльності позивача, що формує значну частку його прибутку і, відповідно, формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмова замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення його прибутку, а отже, і зменшення надходжень до бюджету;
- Наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях і фактичне позбавлення заявника участі у тендерних закупівлях, як наслідок, змусять позивача істотно змінювати умови праці, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що, в свою чергу, також вплине на бюджетні надходження;
- Позивач бере активну участь у благодійній та волонтерській діяльності, співпрацюючи з багатьма військовим підрозділами Збройних Сил України, забезпечуючи їх фінансово та матеріально, а отже, позбавлення його права бути учасником тендерних закупівель із можливістю реалізації своїх товарів та послуг суттєво вплине на цей напрямок його діяльності, що, очевидно, є неприйнятним в умовах сьогодення.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, Рішення № 60/121-р/к прийнято на підставі пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і стосується спотворення ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА", на думку Північного міжобласного територіального відділення АМК України, результатів торгів під час участі у тендерній процедурі закупівлі. На підставі Рішення № 60/121-р/к ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" внесено у Зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу, що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Вжиття заходів забезпечення позову (за наявності достатніх підстав) є невід'ємним елементом досягнення завдань господарського судочинства, інакше реальний захист порушених прав позивача та їх відновлення можуть стати недосяжними чи істотно ускладнитися.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Так, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Частиною першою статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 916/4385/23.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011).
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Таким чином, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відтак, мета заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 904/4790/21 (904/4847/23).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжиття таких заходів.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 26.10.2020 у справі № 907/477/20, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21 та від 28.08.2023 у справі № 906/304/23.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 01.04.2020 у справі № 910/12661/19, від 14.05.2020 у справі № 922/2277/19, від 15.06.2020 у справі № 910/12641/19, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19, від 25.02.2021 у справі № 910/6729/20, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.
Предметом позову в даній справі є вимоги про визнання недійсними та скасування пунктів 1 та 2 рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення АМК України № 60/121-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24, яким зокрема, визнано, що ДП "ЕС ЕНД ТІ Україна" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі "72220000-3 Консультаційні послуги з питань систем та з технічних питань (послуги з розробки технічного завдання та прототипів користувацького інтерфейсу Єдиної інформаційної системи "Регуляторний портал")", яка проводилась Державною регуляторною службою України, ідентифікатор в системі UA-2023-07-06-007509-a; за вказане порушення на ДП "ЕС ЕНД ТІ Україна" накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Крім того, як уже зазначено, на підставі Рішення № 60/121-р/к ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" внесено у Зведені відомості про рішення органів Комітету (АМК України) про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу, що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА".
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Згідно із ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За приписами ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/14429/21 дійшов висновків щодо застосування, зокрема, пункту 4 частини першої статті 17, частин першої, четвертої статті 60 Закону України "Про публічні закупівлі", які полягають, зокрема, в тому, що:
- норма пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу АМК України, а не на підставі Зведених відомостей;
- рішення органу АМК України (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов'язковим до виконання (частина третя статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Зазначене також концептуально узгоджується з підходом Верховного Суду у вирішенні питання щодо можливості зупинення судом саме дії рішення органу АМК України на підставі частини п'ятої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і лише за наявності на те достатніх підстав, який є сталим і неодноразово викладався у постановах від 20.07.2021 у справі № 914/312/20, від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19 та від 18.03.2021 у справі № 910/13451/20.
Так, Верховний Суд у цих постановах розмежовує поняття (1) зупинення виконання і (2) зупинення дії рішень органів АМК України, а також зазначає, що оскарження таких рішень зупиняє їх виконання, проте для зупинення їх дії необхідне відповідне судове рішення.
При цьому, як вже було сказано, незалежно від положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 зазначеного Закону).
Зазначена норма є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.
Аналогічний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/13451/20.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, судам слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності та у випадку дійсного порушення права заявника, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Як зауважив суд першої інстанції, специфіка діяльності та її значимість для суспільства та держави в цілому може бути одним із критеріїв, які враховуються судом при визначенні наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову та обрання їх видів.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги, торги з обмеженою участю, конкурентний діалог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Враховуючи приписи пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", наявність інформації щодо заявника у Зведених відомостях фактично є підставою для прийняття замовником рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та зобов'язання відхилити тендерну пропозицію учасника.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 910/10407/20.
З огляду на викладене, оскільки ГПК України не встановлює заборону врахування суспільного інтересу у вирішенні відповідного процесуального питання, місцевий господарський суд обґрунтовано погодився з доводами заявника про те, що внесення органом АМК України на підставі Рішення № 60/121-р/к відомостей до Зведених відомостей (Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій) щодо вчинення позивачем порушення антимонопольного законодавства, створюватиме для нього перешкоди в участі у публічних закупівлях та спричинятиме непропорційне порушення його прав.
Відтак, невжиття заходів щодо зупинення дії спірного Рішення напряму перешкоджає веденню господарської діяльності заявника.
При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, на стадії прийняття рішення про забезпечення позову судом не досліджується обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом встановлення судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 02.09.2019 у справі № 917/137/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 21.01.2021 у справі № 924/881/16 (924/811/20), від 17.09.2021 у справі № 910/3547/21.
В аспекті норми ч. 11 ст. 137 ГПК України, згідно з якою не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Така правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення АМК України № 60/121-р/к від 19.06.2025 у справі № 487/60/185-рп/к.24 щодо ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" до набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8563/25 законної сили не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог про визнання недійсними та скасування пунктів 1 та 2 вказаного Рішення.
Адже такий захід забезпечення позову має на меті не скасування Рішення № 60/121-р/к, а лише тимчасове зупинення його дії до моменту остаточного вирішення спору. Зупинення дії Рішення до набрання рішенням суду у справі № 910/8563/25 законної сили зберігатиме статус-кво у відносинах сторін, що відповідає висновкам Європейського суду з прав людини, наведеним вище.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції враховує доводи позивача про те, що неможливість брати участь у закупівлях станом на сьогодні, а також у майбутньому призведе до значних втрат позивача в його господарській діяльності, що не може бути поновлено чи захищено можливим визнанням недійсним оскаржуваного Рішення № 60/121-р/к. При цьому такі втрати є безповоротними, оскільки навіть визнання недійсним цього Рішення не поверне позивачу можливість взяти участь у тих процедурах закупівель, що вже відбулись. А тому невжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення порушить права та в подальшому ускладнить ефективний захист та унеможливить поновлення прав та/або законних інтересів позивача в разі задоволення позову в цій справі. Тобто фактично буде порушено право позивача на суд у розумінні висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, оскільки без застосування відповідних заходів забезпечення позову в даному випадку існує ризик такої зміни обставин (зокрема, відмова замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій позивача), внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення у цій справі на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, за яким він звертався до суду.
Разом із тим, наявність інформації про позивача як порушника антиконкурентного законодавства у Реєстрі та Зведених відомостях очевидно шкодить і в майбутньому зашкодить репутації позивача, оскільки статус порушника законодавства робить позивача неприйнятним у колі українських та закордонних компаній, у тому числі серед компаній - замовників, які беруть участь у тендерних закупівлях.
Що стосується шкоди економічним інтересам позивача, позивачем у заяві про забезпечення позову зазначалось, що участь позивача у тендерних закупівлях є одним з основних видів його діяльності, яка формує значну частку прибутку позивача і, відповідно, формує базу для оподаткування та надходження до бюджету. Позбавлення можливості участі позивача в тендерних закупівлях змусить позивача істотно змінювати умови праці, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що, в свою чергу, також вплине на бюджетні надходження. Підтвердженням факту участі позивача в значній кількості тендерних закупівель є загальнодоступні ресурси тендерних майданчиків України, зокрема майданчик державних тендерів Prozorro.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що заявником доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії Рішення № 60/121-р/к до набрання рішенням суду у справі № 910/8563/25 законної сили, його пов'язаність із предметом спору та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно позначиться (у випадку його незастосування) на господарській діяльності позивача, а відтак наявні достатні підстави для зупинення дії оскаржуваного Рішення відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, зупинення дії Рішення № 60/121-р/к є тимчасовим заходом, який застосовується на період розгляду та вирішення судом спору щодо законності цього Рішення та діє до набрання судовим рішенням у справі № 910/8563/25 законної сили.
До того ж, такий захід не призведе до порушення прав та інтересів відповідача та/або третіх осіб, а відомості щодо наявності судового спору з оскарження Рішення № 60/121-р/к, дія якого зупиняється судом, є загальнодоступними та відображаються, зокрема, на сайті "Судова влада України" та в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву про забезпечення позову в частині зупинення дії Рішення № 60/121-р/к.
Разом із тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні іншої частини вимог заяви ДП "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" про забезпечення позову з тих підстав, що зупинення дії Рішення № 60/121-р/к передбачатиме відсутність в органу АМК України підстав для його виконання, зокрема, шляхом публікації і розміщення на сайті, в інших джерелах та у Державному реєстрі суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, а також у Зведених відомостях щодо спотворення результатів торгів.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У цьому зв'язку апеляційний господарський суд зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів у частині висновків суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права в цій частині судом апеляційної інстанції не встановлено.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі № 910/8563/25 є обґрунтованою, відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі № 910/8563/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали оскарження у даній справі повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 29.09.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко