Справа № 761/14012/23
Провадження № 2/761/2316/2024
(заочне)
28 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУ «Європейська кредитна група», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів шляхом визнання договорів позики недійсними, -
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУ «Європейська кредитна група», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів шляхом визнання договорів позики недійсними .
У позовній заяві просив визнати недійсними договори позики та застосувати до них наслідки недійсності, а саме до таких договорів: договір позики № 1528733 від 04.07.2019 року, укладений між ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» (ТОВ "КУ "ЄКГ") та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; договір позики №2343215-1-1-169108 від 04.07.2019 року, укладений між ТОВ «КФ.ЮА» (ТОВ "КФ.ЮА") та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.07.2019 року шахрайським шляхом невідома особа шляхом блокування сім-картки ОСОБА_1 увійшла до додатку «Приват24», звідки отримала особисті паспортні дані та дані РНОКПП, після чого умисно оформила кредити на ОСОБА_1 у різних фінансових установах.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання з'явився. Позов підтримав, просив задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відзивів на позовну заяву не подавали.
Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов до наступних висновків.
04.07.2019 року між ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» (ТОВ "КУ "ЄКГ") та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 був укладений договір позики № 1528733 на суму 1000 грн.
04.07.2019 року між ТОВ «КФ.ЮА» (ТОВ "КФ.ЮА") та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 був укладений договір позики №2343215-1-1-169108 на суму 4 298, 00 грн.
03.09.2019 року за вих. №1528733 ОСОБА_1 надійшов лист від ТОВ «КУ ЄКГ» про вимогу сплатити заборгованість згідно кредитного договору N?3544402710/345350 від 04.07.2019 року.
На підставі договору відступлення права вимоги №ЕМ-4, укладеного 17.11.2020 року між ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 .
17.11.2020 року ОСОБА_1 надійшов лист від ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ», у якому повідомлялося про відступлення права вимоги згідно кредитного договору N?3544402710/345350 від 04.07.2019 року.
Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. (6). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису
Згідно п. 12 ст. З Закону «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб?єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб?єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв?язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Статтею 205 ЦК України щодо форм правочину, способу волевиявлення встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Крім того, при укладенні даного договору верифікація клієнта здійснена за допомогою системи BankID Національного банку України через додаток Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - «Приват24».
Технологічно система BankID влаштована таким чином, що користувач (заявник), який запитує послугу на сайті надавача послуг, обирає серед банків, що приєдналися до системи BankID, той банк, в якому він безпосередньо верифікований, с його кліентом та має діючий договір, після чого проходить багатофакторну автентифікацію на сторінці обраного ним банку (що фактично релевантна автентифікації при доступі до управління карткою/рахунком за допомогою інтернет-банкінгу) та надає цьому банку згоду не передачу ідентифікаційних даних надавачу послуг (в даному випадку - Товариству). Відповідно до Положення про Систему BankID Національного банку України абонент-ідентифікатор - банк України, який с абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікаці клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку. Абонент. ідентифікатор (тобто банк) зобов?язаний забезпечити повноту, достовірність і актуальність надання електронних підтверджень електронної дистанційної ідентифікації користувачів. Абонент-ідентифікатор зобов?язаний здійснювати багатофакторну автентифікацію користувача за кожним електронним запитом на електронну дистанційну ідентифікацію до моменту передавання персональних даних такого користувача через Систему BankID Національного банку. Абонент-ідентифікатор має право надавати електронні підтвердження електронної дистанційної ідентифікації на електронні запити на електронну дистанційну ідентифікацію виключно щодо користувачів, які на дату отримання абонентом-ідентифікатором запиту на електронну дистанційну ідентифікацію є клієнтами абонента-ідентифікатора та мають діючі договірні відносини з ним. Абоненту-ідентифікатору забороняється надавати електронні підтвердження електронної дистанційної ідентифікації щодо користувачів, які припинили договірні відносини з банком, але мають технологічний доступ до свого облікового запису в каналах дистанційного банківського обслуговування.
Таким чином, для укладення кредитного договору Позичальнику, необхідно мати доступ до мобільного телефону, крім того, необхідно з номеру телефону ввести код підписання договору. Таким чином, укладення зазначеного кредитного договору іншою особою виключається. Отже, наявне волевиявлення Позивача на укладення кредитного договору та факт отримання Позивачем коштів за таким договором.
Позивач посилається на ту обставину, що договори позики укладені шахрайським шляхом невідомою особою, яка шляхом блокування сім-картки ОСОБА_1 увійшла до додатку «Приват24», звідки отримала особисті паспортні дані та дані РНОКПП, після чого умисно оформила кредити на ОСОБА_1 у різних фінансових установах.
Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, оскільки у встановленому законодавством порядку, а саме обвинувальним вироком суду, не встановлено особу, яка шляхом блокування сім-картки ОСОБА_1 увійшла до додатку «Приват24», звідки отримала особисті паспортні дані та дані РНОКПП, після чого умисно оформила кредити на ОСОБА_1 у різних фінансових установах, суд доходить до висновку ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів своїх тверджень.
24.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області з письмовою заявою про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення. На підставі такого було відкрито кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, внесене в ЄРДР за №120190501150001512.
Суд зауважує, що сам факт звернення до правоохоронних органів не є належним та допустимим доказом вчинення відносно особи протиправних дій.
Суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, виходячи з наступного.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Однак, електронний договір має включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №674/461/16-ц (провадження №61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі №234/7723/20 (провадження №61-6379св21).
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що відповідно до статті 15 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання недійсними окремих пунктів оскаржуваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст. 89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Інші доводи позивача, викладені у позові, спростовуються вищенаведеними правовими нормами і підстав для задоволення позову не дають.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, то судові витрати, понесені позивачем на правову допомогу, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУ «Європейська кредитна група», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів шляхом визнання договорів позики недійсними- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КУ «Європейська кредитна група», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, код ЄДРПОУ 40203427,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження - м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Сергієнка Івана, 18, код ЄДРПОУ 41940643,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510А, код ЄДРПОУ 42827134,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 33546706.
Повний текст рішення виготовлений 31 травня 2024 року.
Суддя: