Справа № 761/23249/24
Провадження № 2/761/2349/2025
(ЗАОЧНЕ)
08 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Тихій П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м.Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
25.06.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м.Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, у якому просить визначити місце проживання її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 08.07.2008 р. вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який 12.02.2019 р. було розірвано на підставі рішення суду. Від шлюбу з відповідачем мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка зазначає, що їх спільні з відповідачем діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, а отже для розвитку та проживання дітей нею створено належні умови. Разом з тим, оскільки між нею та відповідачем в досудовому порядку виник спір щодо визначення місця проживання їх спільних дітей, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 19.07.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 04.11.2024 р. задоволено клопотання представника третьої особи, замінено первісну третю особу належною третьою особою Службою у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м.Києві державної адміністрації, а також встановлено їй строки для подання пояснення щодо позову і відзиву.
Ухвалою від 03.02.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові, проти проведення заочного розгляду справи не заперечив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.
Враховуючи, що представник позивачки не заперечив проти проведення заочного розгляду справи, при цьому відповідач, що належним чином повідомлявся про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення сторони позивачки, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 08.07.2008 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 12.02.2019 р. було розірвано на підставі рішення суду, при цьому від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та копією рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2019 р. у справі № 381/64/19.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.1 ст. 160, ч.1 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
З письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, вбачається, що сторони проживають окремо, а їх спільні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на утриманні позивачки та фактично проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.2020 р.
При цьому, позивачка офіційно працевлаштована та має стабільний дохід, що підтверджується довідками ПП «Уністом» від 25.03.2024 р.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 22.10.2024 р., затвердженим начальником Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м.Києві державної адміністрації, у квартирі АДРЕСА_2 створено належні умови для проживання та всебічного розвитку неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які забезпечені усім необхідним.
Отже судом встановлено, що за місцем свого проживання позивачкою створено належні умови для розвитку та проживання їх спільних з відповідачем дітей.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27.02.1991 р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
В силу положень ст. 263 ЦПК України, зазначеного принципу та правових позицій Верховного Суду, які були висловлені в постановах по справам № 343/1500/15-ц від 30.05.2018 р., № 644/9094/16-ц від 06.09.2018 р., № 402/428/16-ц від 17.10.2018 р., а також рішення Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 р. (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Верховний Суд, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги інтереси дітей та створені позивачкою умови для їх розвитку і проживання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м.Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: