Справа №760/17800/24 2/760/5771/25
01 жовтня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біз Ейрлайн», про захист прав споживачів,
Позивач звернувся в суд до ТОВ «БІЗ ЕЙРЛАЙН» про захист прав споживачів, просив суд стягнути з відповідача кошти за невикористані квитки в сумі 2 477 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 477,31 грн.
Посилається на те, що 25 листопада 2021 р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) (надалі за текстом - позивач), оформила бронювання квитка у ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗ ЕЙРЛАЙН» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43375876, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вулиця Святослава Хороброго (колишня назва - Народного Ополчення), будинок 26- А, офіс 103) (надалі за текстом - відповідач), для себе за що сплатила 92 євро у національній валюті гривні у розмірі 2 477,31 грн.
25.11.2021 р. позивачем було отримано на електронну адресу, підтвердження бронювання номер 381B0CF9 (квиток номер: 38110584732) на авіарейс № 7В321 (виліт 26 травня 2022 року) та № 7В322 (виліт 29 травня 2022 року) за маршрутом Київ - Тбілісі - Київ.
24.02.2022 р. Указом президента України № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
28 квітня 2022 року листом на електронну адресу позивача надійшов лист від авіакомпанії, яким було запропоновано змінити дати вильоту на рейси з 01 вересня 2022 року.
Листом від 22 травня 2022 року від відповідача отримано підтвердження бронювання номер В0CF9 (квиток номер: UBE11986376) на авіарейс № 7В321 (виліт 29 вересня 2022 року) та № 7В322 (виліт 02 жовтня 2022 року) за маршрутом Київ - Тбілісі - Київ.
01 червня 2022 року позивач отримала електронний лист від відповідача, у якому зазначалось, що всі рейси скасовані до 29 жовтня 2022 року та, що опція повернення коштів наразі не є доступною і буде доступна після відновлення діяльності авіакомпанії.
03 липня 2024 року позивач направила лист на юридичну адресу відповідача з проханням повернути кошти за невикористані авіаквитки, з письмовою претензією, де керуючись Авіаційними правилами України «Правилами повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених Наказом Державної авіаційної служби України від 26.11.2018 р. № 1239 (надалі - Авіаційні правила України), просила відшкодувати вартість невикористаних квитків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 25 листопада 2021 р. позивач придбала у відповідача для себе авіаційні квитки.
25.11.2021 р. позивачем було отримано на електронну адресу, підтвердження бронювання номер 381B0CF9 (квиток номер: 38110584732) на авіарейс № 7В321 (виліт 26 травня 2022 року) та № 7В322 (виліт 29 травня 2022 року) за маршрутом Київ - Тбілісі - Київ.
24.02.2022 р. Указом президента України № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
28 квітня 2022 року листом на електронну адресу позивача надійшов лист від авіакомпанії, яким було запропоновано змінити дати вильоту на рейси з 01 вересня 2022 року.
Листом від 22 травня 2022 року від відповідача отримано підтвердження бронювання номер В0CF9 (квиток номер: UBE11986376) на авіарейс № 7В321 (виліт 29 вересня 2022 року) та № 7В322 (виліт 02 жовтня 2022 року) за маршрутом Київ - Тбілісі - Київ.
01 червня 2022 року позивач отримала електронний лист від відповідача, у якому зазначалось, що всі рейси скасовані до 29 жовтня 2022 року та, що опція повернення коштів наразі не є доступною і буде доступна після відновлення діяльності авіакомпанії.
03 липня 2024 року позивач направила лист на юридичну адресу відповідача з проханням повернути кошти за невикористані авіаквитки, з письмовою претензією, де керуючись Авіаційними правилами України «Правилами повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених Наказом Державної авіаційної служби України від 26.11.2018 р. № 1239 (надалі - Авіаційні правила України), просила відшкодувати вартість невикористаних квитків.
З позову вбачається, що відповідач зазначену претензію проігнорував та кошти не повернув, у зв'язку з чим вона змушена звернутись до суду.
Суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до частин 2, 4 ст. 100 Повітряного кодексу України правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб'єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів. Авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 104 Повітряного кодексу України у разі якщо авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов'язаний провести опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду. Крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов'язаний запропонувати пасажиру на вибір: 1) відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості; 2) зміну маршруту, яка здійснюється за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення - за першої можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та закриттям повітряного простору України, рейси, на які позивачем були придбані квитки, скасовано.
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача (03 червня 2022 року) з претензією про повернення грошових коштів за сплачені авіаквитки, однак станом на момент подання позову до суду відповідачем не було повернуто вартість сплачених, але невикористаних квитків.
Згідно з п.п. 1, 4 глави 1 розділу XVIII Авіаційних правил України повернення коштів за невикористаний квиток (його частину) авіаперевізник здійснює за місцем придбання квитка або в головному офісі авіаперевізника (офісі з продажу перевезень авіаперевізника) і в тій валюті, у якій квиток було оплачено. Повернення коштів в Україні авіаперевізник здійснює в національній валюті. Повернення коштів у представництвах авіаперевізника в інших країнах здійснюється відповідно до законодавства країни місцезнаходження представництва. У разі якщо оплату було здійснено електронними засобами переказу коштів (банківською карткою), кошти повертаються на платіжну картку, з якої було здійснено платіж за квиток. Повернення коштів здійснюється, зокрема, на рахунок власника банківської картки, якою оплачено перевезення (у разі припинення діяльності банку перерахування коштів може бути здійснено на рахунок в іншому банку).
Відповідно до п. 5 глави 1 розділу XVIII Авіаційних правил України повернення коштів авіаперевізник здійснює у день розірвання договору повітряного перевезення (пред'явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання авіаперевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане повітряне перевезення, оформлене електронним квитком), а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору повітряного перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів. Строк повернення коштів розраховується з дня, наступного за днем отримання авіаперевізником або агентом з продажу документів, необхідних для здійснення операції повернення коштів.
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують, що ним припинено здійснення своєї господарської діяльності, авіакомпанія не отримує дохід та на її рахунках відсутні кошти для забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення вартості невикористаних коштів.
Крім того, невиконання зобов'язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов'язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов'язання.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем не порушується питання відповідальності за невиконання зобов'язань, а заявлені вимоги про повернення коштів як виконання зобов'язання відповідача перед позивачем.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язання щодо повернення коштів позивачу за невикористані квитки, тому вимога позивача про повернення сплачених ним грошових коштів з підстав ненадання відповідних послуг є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
З позову вбачається, що станом на день подачі позовної заяви відповідачем умови договору не виконуються.
Враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, відповідач наведені позивачем доводи і докази не спростував, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо повернення коштів, сплачених за невикористані авіаквитки.
Позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 2 477,31 гривень.
Виходячи з положень статей 16 та 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц.
Суд вважає, що в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за договором позивач зазнав душевних страждань, оскільки він отримав негативні емоції, порушення звичного способу життя, необхідності звернення до суду за захистом порушеного права.
При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені його права. Разом з тим, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 500 гривень.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
Крім того, частиною п'ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
З урахуванням часткового задоволення вимог позивача та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави також підлягає судовий збір у розмірі 727 гривні 93 копійок.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 636, 908, 910 ЦК України, 100, 104 ПК України, Авіаційними правилами України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затвердженими Наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 147, 265, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біз Ейрлайн», про захист прав споживачів - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗ ЕЙРЛАЙН» на користь ОСОБА_1 кошти за невикористані авіаквитки в розмірі 2 477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) гривень 31 копійка.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗ ЕЙРЛАЙН» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗ ЕЙРЛАЙН» в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 727 гривні (сімсот двадцять сім) гривень 93 коп.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗ ЕЙРЛАЙН» (адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 26-А, офіс 103, код ЄДРПОУ 43375876).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Верещінська