05.09.2025 Справа № 756/11087/25
№ 756/11087/25
№ 3/756/4037/25
іменем України
05 вересня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Дев'ятко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
14 липня 2025 року близько 18 год. 05 хв. у м. Києві по вул. Богатирській, 6-А, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Honda», моделі «Accord», н. з. НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем марки «Chery», н. з. НОМЕР_2 , чим порушив п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Крім того, 14 липня 2025 року близько 18 год. 05 хв. у м. Києві по вул. Богатирській, 6-А, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Honda», моделі «Accord», н. з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому Законом порядку, відмовився, що було зафіксовано технічним засобом відеозапису (нагрудні камери патрульних поліцейських).
Будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 124 та 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився та не повідомив суду про поважні причини свого неприбуття.
Разом з цим, до суду прибув представник ОСОБА_1 - адвокат Борсуківська К.О., яка просила проводити розгляд у відсутність ОСОБА_1 . Окрім цього, адвокат наполягала на закритті провадження у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись, зокрема, на: (1) відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та ДТП; (2) порушення порядку огляду на стан сп'яніння, недопустимість доказів, відсутність направлення до медичного закладу та свідків; (3) загальні принципи презумпції невинуватості та стандарти ЄСПЛ.
Заслухавши позицію адвоката Борсуківської К.О., вивчивши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується:
- даними, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 391641 та № 391673, в яких зафіксовано факт дорожньо-транспортної пригоди та керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 був ознайомлений із їх змістом, про що свідчать підписи останнього;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: м. Київ, вул. Богатирської, 6-А, з якої убачаються пошкодження, які отримали автомобілі під час зіткнення;
- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , після встановлення ознак алкогольного сп'яніння, відмовився пройти в установленому Законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
- письмовими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, що містяться в матеріалах справи.
Окрім цього, оцінивши доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Борсуківська К.О., суд дійшов наступних висновків.
З протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця пригоди, фото- та відеоматеріалів, а також пояснень учасників події вбачається, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Honda Accord, під час руху не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем Chery. Такі обставини свідчать про порушення п. 13.1 ПДР України (обов'язок дотримуватися безпечного інтервалу), що перебуває у причинному зв'язку з настанням ДТП. Для кваліфікації за ст. 124 КУпАП достатньо встановити саме порушення конкретної норми ПДР та його причинний зв'язок із пошкодженням ТЗ; доведення додаткових технічних параметрів (точної швидкості тощо) не вимагається.
Посилання захисту на «невідповідність фабули» спростовуються об'єктивними даними схеми та пошкоджень: місця контакту ТЗ (правий бік Honda та лівий бік Chery) є типовими для порушення бокового інтервалу і узгоджуються з описом інспектора в протоколі.
Твердження про відсутність доказів уваги/неуваги водія до дорожньої обстановки не впливають на кваліфікацію, оскільки сам факт недотримання безпечного інтервалу є уже виявом необережної поведінки, що спричинила ДТП (ст. 9 КУпАП).
До того ж, ч. 1 ст. 130 КУпАП містить альтернативні склади: керування в стані сп'яніння або відмова від проходження огляду на стан сп'яніння. Із матеріалів справи встановлено, що поліцейські чітко запропонували водієві пройти огляд на місці із застосуванням спеціального технічного засобу та в медичному закладі, про що є відмітки у протоколі та відеофіксація з нагрудної камери. Водій відмовився від огляду і на місці, і в закладі охорони здоров'я. Сам факт відмови за наявності законної вимоги поліцейського вже утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (п. 2.5 ПДР; ст. 266 КУпАП).
Так, за ст. 266 КУпАП огляд може проводитися із застосуванням спеціальних технічних засобів з відеофіксацією; у разі відмови водія відповідні відомості вносяться до процесуальних документів і (або) фіксуються на відео. Надання окремого «направлення» до лікаря не є обов'язковою умовою для наявності складу «відмова від проходження огляду», якщо відмова вже відбулася після законної пропозиції поліцейського та роз'яснення наслідків, що підтверджено відео і протоколом.
Суд зауважує, що доводи захисту про «відсутність свідків» неспроможні, оскільки закон альтернативно допускає відеофіксацію як належний спосіб підтвердження пропозиції пройти огляд і відмови від нього (ст. 266 КУпАП). Відеозапис з нагрудної камери замінює потребу у двох свідках.
Посилання захисту на окремі фрази поліцейського («виглядає неадекватним») не впливають на допустимість доказів і не нівелюють інші об'єктивні ознаки сп'яніння, зафіксовані у протоколі (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінки) і на відео. Ці ознаки є достатньою підставою для законної вимоги пройти огляд (ст. 266 КУпАП).
Окрім цього, зазначені захистом розбіжності у часі прибуття екіпажу/оформлення протоколів (хвилини) не є істотними та не змінюють факту події, оскільки фіксують різні процесуальні моменти (час вчинення, час прибуття, час складання документів) і не впливають на правильність висновків по суті.
Презумпція невинуватості (ст. 62 Конституції України) означає обов'язок держави довести вину особи. У цій справі такий обов'язок виконано: вина підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів (протоколи, схема, пояснення учасників, відеозаписи, ознаки сп'яніння та відмова від огляду). Суд оцінює їх за внутрішнім переконанням відповідно до ст. 252 КУпАП.
Рішення ЄСПЛ, на які посилається захист, стосуються необхідності забезпечення «справедливості процесу» в цілому. У даному випадку права водія були дотримані: він був належно повідомлений, йому роз'яснювалися права та наслідки відмови; є відеофіксація подій; суд забезпечив дослідження всіх доказів та надав мотиви відхилення доводів захисту. Тож стандарти справедливого розгляду та змагальності дотримані.
З огляду на викладене, клопотання захисту про закриття провадження є оціночними та не підтверджені доказами.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 порушив пункти 2.5., 2.3.б Правил дорожнього руху, тобто вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Обставин, що обтяжують відповідальність правопорушниці, судом не встановлено.
Обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушниці, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 33 КпАП України суд при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.
Обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України з позбавлення права керувати транспортним засобами на строк один рік, на підставі ст. 36 КпАП України.
Керуючись статтями 33, 36, 40-1, 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України, та, на підставі ст. 36 КпАП України, застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя В.В. Дев'ятко