04.09.2025 Справа № 756/4450/25
Унікальний номер 756/4450/25
Провадження номер 2/756/3469/25
04 вересня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участі секретаря - Погорелової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
позивач через свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальній сумі 75509,70 грн, а також судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
У обґрунтуванні позову позивач зазначив, що 07.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4443576, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн строком на 9 днів зі сплатою 1,25 % щоденно.
26.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 4443576 від 07.11.2021.
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 4443576 від 07.11.2021.
08.11.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3474213, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» надало відповідачу позику у розмірі 1500,00 грн, строком на 2 дні до 10.11.2021 зі сплатою 1,99000 % щоденно.
09.02.2022 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 09/02-2022, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за Договором позики № 3474213 від 08.11.2021.
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за Договором позики № 3474213 від 08.11.2021.
В порушення умов кредитних договорів відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4443576 від 07.11.2021 у загальному розмірі 56625,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45625,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1000,00 грн - заборгованість за комісією.
Також виникла заборгованість заДоговором позики № 3474213 від 08.11.2021 у загальному розмірі 18884,70 грн, з яких: 1500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17384,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Покликаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2025 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження.
14.04.2025 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування подано відзиву зазначив, що 29.10.2021 у нього викрали паспорт. Жодних кредитних договорів він не укладав. Позивачем не надано доказів видачі йому кредитних коштів. Також вказує, що у матеріалах справи відсутній договір факторингу між кредитором та позивачем у повному обсязі, у тому числі докази оплати договору факторингу, та додатків до нього, що підтверджувало належність позивача як нового кредитора у даній справі. Позивачем нараховуються відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредиту. Заперечував також щодо стягнення комісії, вважає, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту суперечить нормам закону.
22.04.2025 представник позивача надав до суду відповідь на відзив.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Вислухавши позицію представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07.11.2021 міжТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»Договір про споживчий кредит № 4443576.
Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Згідно з положеннями п. 1.2 договору сума кредиту становить 10000,00 грн.
Кредит надається строком на 9 днів. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 16.11.2021 (п. 1.3., 1.4).
Положенням п.1.5.1 договору передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.
Проценти за користуванням кредитом: 1125,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2).
Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
При цьому п. 2.3 договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом п. 2.3.1.1. договору передбачено пролонгацію на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжити строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6, у т.ч сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.
Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.
Отже, сторони договору погодили продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах у випадку, якщо позичальник не повернув тіло кредиту та продовжує користуватися кредитним коштами після 16.11.2021. Таким чином, за цей період кредитодавець вправі нараховувати проценти за користування кредитом, виходячи з стандартної (базової) процентної ставки, що становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (з правом нараховувати проценти за користування кредитом після спливу строку, встановленого у п. 1.3 договору, погодився Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20).
Згідно даних інформаційної довідки АТ ФК «Елаєнс», як фінансова установа, яка надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, 07.11.2021 здійснило перерахування коштів у сумі 10000,00 грн на банківську картку НОМЕР_1 , призначення платежу: згідно договору 4443576.
26.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 26-01/2022-83, відповідно до умов якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 4443576 від 07.11.2021, що підтверджується копією вказаного договору; копією Акту приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022; Реєстром Боржників за Договором факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022; витягом з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022.
08.11.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3474213.
Згідно п. 2.3.3 договору сума позики становить 1500,00 грн.
Позику надано строком на 2 дні, до 10.11.2021 (п. 2.3.4 договору).
Пунктом 2.4.4 договору передбачено, що базова процентна ставка за користування позикою, фіксована 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою.
Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.
У пункті 3.4 повернення позики та сплата нарахованих процентів здійснюється позичальником до закінчення строку позики шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.
Згідно з п. 3.6 у випадку укладення Додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим Договором, проценти за користування позикою в період дії такої Додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена Додатком № 1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п. 2.4.3); графік нарахувань визначається відповідною Додатковою угодою.
Договір позики № 3474213 від 08.11.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором t23097, який було направлено ОСОБА_1 на номер його мобільного телефону, зазначений в анкеті.
Перед підписанням кредитного договору ОСОБА_1 ознайомився з паспортом позики, в якому зазначені усі істотні умови кредитування та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором t23097.
Згідно даних інформаційної довідки № 2782_240503121500 від 03.05.2024 вбачається, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» як фінансова установа, яка надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, 08.11.2021 о 10:58:03 здійснило перерахування грошових коштів у сумі 1500,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 .
09.02.2022 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 09/02-2022, за умовами якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 3474213 від 08.11.2021, що підтверджується копією вказаного договору; копією Акту приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022; Реєстром Боржників за Договором факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022; витягом з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 09/02-2022 від 09.02.2022.
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за умовами якого до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 4443576 від 07.11.2021 та Договором позики № 3474213 від 08.11.2021, що підтверджується копією вказаного договору; Реєстром Боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023; витягами з Реєстру Боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, відповідно до якої «укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами відповідно до договорів факторингу та договорів відступлення прав вимоги.
Вказані договори у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними.
Оскільки відповідач в порушення умов договорів, а також положень чинного законодавства свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом/позикою у встановленому договорами порядку та в строки, то у нього утворилася заборгованість перед позивачем (як новим кредитором).
Як убачається з матеріалів справи, відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за Договором про споживчий кредит № 4443576 від 07.11.2021, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 56625,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45625,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1000,00 грн - заборгованість за комісією.
Доказів на спростування розміру заборгованості за кредитом відповідачем не надано.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 4443576 від 07.11.2021 у загальному розмірі 56625,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості за Договором позики № 3474213 від 08.11.2021 суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за Договором позики № 3474213 від 08.11.2021 внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 18884,70 грн, яка складається з: 1500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17384,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Стосовно суми заборгованості по процентам 17384,70 грн (за Договором позики № 3474213 від 08.11.2021) суд звертає увагу на положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У Договорі позики № 3474213 від 08.11.2021 визначено суму кредиту 1500,00 грн на строк 2 дні зі сплатою 1.99000 % щоденно за користування кредитом, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість по процентам саме у розмірі 59,70 грн, а не 17384,70 грн, як про це зазначає позивач.
На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованості за Договором позики № 3474213 від 08.11.2021 у розмірі 1559,70 грн (1500,00 + 59,70).
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір у розмірі 1866,60 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд уважає необхідним звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).
Надані позивачем докази понесення витрат на правову допомогу не містять підтвердження того, що правова допомога йому була надана саме адвокатом, тому в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд уважає необхідним відмовити.
Керуючись ст. 9-14, 19, 23, 27, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926; юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4443576 від 07.11.2021 у розмірі 56625 (п'ятдесят шість тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926; юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість Договором позики № 3474213 від 08.11.2021 у розмірі 1559 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926; юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) гривень 60 копійок.
У інші частині позовних вимог та судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Белоконна