Номер провадження 1-кп/754/279/25
Справа№754/3913/23
Іменем України
01 жовтня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12019100030004599 від 20.06.2019 стосовно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштований, перебуває у цивільному шлюбі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_5 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 , маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_7 (досудове розслідування стосовно якого здійснювалося в іншому кримінальному провадженні та вирок стосовно якого набрав законної сили 18.01.2021), 14.01.2019 приблизно о 05:25 год, за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 15 сіли в автомобіль таксі «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , з водієм ОСОБА_5 . Після чого у них виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи особою, яка вчинила раніше розбій, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні у вищезазначеному автомобілі, який рухався по проспекту В. Маяковського в м. Києві, діючи згідно розподілених ролей між ним та ОСОБА_3 , під приводом здійснення необхідної покупки запропонував водію ОСОБА_8 зупинити автомобіль перед зупинкою громадського транспорту навпроти магазину «ЕКО-Маркет», що по проспекту В. Маяковського, 26-Д в м. Києві. У цей час ОСОБА_3 , перебуваючи на задньому сидінні автомобіля, діючи умисно, з корисливих мотивів та згідно розподілених ролей між ним та ОСОБА_7 , притиснув до шиї ОСОБА_5 невстановлений досудовим розслідуванням предмет. Після чого ОСОБА_7 , діючи згідно розподілених ролей, виказав потерпілому ОСОБА_5 вимогу про передачу наявних у нього грошових коштів. ОСОБА_5 сприйнявши приставлений до шиї невстановлений предмет ОСОБА_3 , як реальну загрозу своєму життю, підкорився вимогам ОСОБА_7 та передав останньому наявні у нього грошові кошти в сумі 500 грн. Після чого, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, рукою зняв з тримача мобільного телефону панелі приборів зазначеного автомобіля мобільний телефон, марки «Huawei TIT-U02», вартістю 1 500 грн., з сім-карткою оператора «Лайфселл», вартістю 25 грн., з залишком коштів на рахунку у сумі 20 грн. та сім-карткою оператора «Водафон», вартістю 25 грн., із залишком коштів на рахунку у сумі 20 грн., що належить потерпілому ОСОБА_5 та разом із ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а майном, яким заволоділи шляхом розбою розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 2 090 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, не визнав та суду показав, що ОСОБА_7 він знав лише три дні. В день події він перебував із ОСОБА_7 у закладі гральних автоматів у «Космолоті». Після чого викликали таксі. Він сидів на задньому пасажирському сидінні автомобіля, а ОСОБА_7 сидів на передньому пасажирському сидінні та спілкувався із водієм про роботу. Потім автомобіль зупинився, але він не знав чому зупинилося таксі. Він запитав у водія про те, чому зупинилось таксі. На що водій відповів, що його товариш попросив зупинити автомобіль, щоб купити води. Після чого він вибіг із таксі та наздогнав ОСОБА_7 . На запитання про те, чому він побіг, ОСОБА_7 відповів, що він викрав телефон водія.
Чому потерпілий вказує на нього, як на особу, яка вчинила стосовно нього злочин йому не відомо.
В останньому слові обвинувачений лише зазначив, що він злочину не вчиняв.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї винуватості у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, його винуватість повністю підтверджуються та доводиться дослідженими, під час судового розгляду, належними та допустимими доказами.
Так, доказами в кримінальному провадженні, в розумінні ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними, відповідно до ст. 85 КПК України, є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 86 ч.1 КПК України).
Так, доказами в кримінальному провадженні, в розумінні ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними, відповідно до ст. 85 КПК України, є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 86 ч.1 КПК України).
Показаннями, відповідно до положень ст. 95 ч. 1 КПК України, є відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_5 , у судовому засіданні, суду показав, що подія мала місце взимку 2019 року, вранці, приблизно о 05:00 чи 06:00 год. На той період він працював в таксі «Uber», отримавши на телефон заявку про виклик таксі він приїхав на місце, де забрав двох хлопців. Обвинувачений сів позаду в автомобіль, а його товариш на переднє пасажирське сидіння. Практично всю дорогу обвинувачений мовчав, а говорив пасажир збоку. Пізніше рухаючись десь по пр-ту Маяковського, товариш обвинуваченого попросив стати на зупинці, так як йому треба було щось купити. А коли він зупинився, то відчув на шиї, з правої сторони, холодний предмет, який приклали ззаду, а ззаду сидів обвинувачений. Руки пасажира збоку в цей час були вільні. Після чого товариш обвинуваченого сказав йому віддати телефон та всі наявні грошові кошти. Побоюючись за своє життя, він виконав вказівку. Вказане майно взяв пасажир, що сидів збоку. Після чого, пасажири покинули авто, а потерпілий зателефонував в поліцію. Оскільки телефон йому повернули, майнових претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 він не має.
Потерпілий просив суворо не карати обвинуваченого, оскільки пройшов тривалий період часу.
В судовому засіданні 20.08.2025 суд прийняв відмову прокурора від допиту свідка ОСОБА_9 , у зв'язку із неможливістю забезпечити його явку у судове засідання для допиту, оскільки останній перебуває на військовій службі.
За клопотанням прокурора, в судовому засіданні 20.08.2025, було відтворено та досліджено аудіозапис судового засідання від 02.03.2023 по розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , де зафіксовані показання свідка ОСОБА_9 .
При вирішені даного клопотання прокурора суд врахував наступні норми закону.
Так, однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (ст. 7 ч. 1 п. 16 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК України).
Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з'ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції, щодо якого Європейський суд з прав людини зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування.
Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.
Однак, засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах, що кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.11.2019 (ЄУНСС № 750/5745/15-к, НП № 51-10195 км 18).
Таким чином, положенням ст. 95 ч. 4 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі.
Положенням ст. 225 КПК України передбачено, що в певних випадках можливість судового допиту особи під час досудового розслідування, і такі показання є допустимими за умови дотримання порядку, передбаченого вказаною нормою права. Найбільш істотними складовими цього порядку є здійснення допиту перед суддею в судовому засіданні, участь сторін та дотримання правил допиту, передбачених для судового розгляду.
На відміну від допиту в порядку ст. 225 КПК України, яка допускає допит за відсутності однієї зі сторін, допит під час судового розгляду справи по суті відбувається за обов'язкової участі сторін. Такий допит надає сторонам, зокрема, стороні захисту, можливість провести його більш ефективно, оскільки на цей час сторонам вже відомі елементи пред'явленого обвинувачення та докази отримані під час досудового розслідування.
Суд зазначає, що в судовому засіданні було встановлено, що свідок ОСОБА_9 перебуває на військовій службі, в підтвердження чого, в матеріалах справи наявний витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №121 від 01.05.2025 (Т. №3, а.п. 155-156) та рапорт ст. о/у ВКП Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 №3, а.п.157), а тому викликати його в судове засідання, або забезпечити явку іншими шляхами до моменту його розшуку, у суду відсутня можливість.
Свідок ОСОБА_9 , в судовому засіданні 02.03.2020, надав суду показання про те, що на той час він працював в казино, що розташовувалось за адресою: АДРЕСА_2 . Безпосереднім свідком події він не був та особа обвинуваченого йому не знайома.
Водночас, під час розгляду кримінального провадження №12019100030000259 від 14.01.2019 стосовно ОСОБА_7 іншим складом суду, з якого було виділене кримінальне провадження №12019100030004599 від 20.06.2019 стосовно ОСОБА_3 , сторонам була надана можливість здійснити допит свідка ОСОБА_9 , і матеріали кримінального провадження підтверджують, що сторони повною мірою скористалися такою можливістю, безпосередньо сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник (Т.№1 а.п. 102-111, 148).
Однак, сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник, не могли скористатися можливістю допитати свідка ОСОБА_9 , оскільки його допит був здійснений в іншій справі, що є ключовим моментом, для сприйняття судом показань даного свідка.
Тобто, в даному випадку свідок ОСОБА_9 давав показання перед іншим складом суду у іншій справі, а тому даний доказ є недопустимим, і суд позбавлений можливості покласти показання свідка ОСОБА_9 в обґрунтування вироку.
Документом, в розумінні ст. 99 ч.1 КПК України є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З урахуванням положень ст.ст. 84-86 КПК України, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 також, доводиться наступними письмовими доказами - документами, наданими стороною обвинувачення, а саме:
- даними ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2023, згідно якої, клопотання слідчого Деснянського УП ГУНП у м. Києві було задоволено, та надано доступ до документів що містяться в матеріалах судового провадження (ЄУНСС: 754/9360/19, НП: 1-кп/754/291/20) а саме до наступних документів: постанови про призначення слідчої групи від 19.02.2022; постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 15.01.2019; протоколу заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 14.01.2019; протоколу огляду місця події від 14.01.2019 із фото таблицею до нього; протоколу огляду від 16.01.2019 мобільного телефону «Huawei» з серійним номером: НОМЕР_3 , імеі1: НОМЕР_4 , імеі2: НОМЕР_5 ; постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 18.01.2019; висновку експерта №13-1/213 від 14.02.2019 про вартість на момент вчинення кримінального правопорушення мобільного телефону «Huawei» модель TIT-U02, серійний номер: НОМЕР_3 ; розписки потерпілого ОСОБА_5 про отримання на зберігання мобільного телефону імеі: НОМЕР_4 ; протоколу перегляду інформації від 22.01.2019; DVD-R диску з відео файлами з камер відеоспостереження ТЦ «Маяк», що за адресою: м. Київ, просп. В. Маяковського, 26 про обставини події 14.01.2019; постанови про визнання речового доказу та доручення до матеріалів кримінального провадження від 22.01.2019 (речовим доказом визнано диск з відео файлами про обставини події 14.01.2019 за адресою: м. Київ, просп. В. Маяковського, 26, 'ГІД «Маяк»); протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотографіями від 16.01.2019 за участю свідка ОСОБА_11 із довідкою до нього; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотографіями від 14.01.2019 за участю потерпілого ОСОБА_5 із довідкою до нього; аудіо записів технічної фіксації судового розгляду у відкритому судовому засіданні підчас надання показів потерпілим ОСОБА_5 , свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , а також обвинуваченим ОСОБА_7 (Т. №1 а.п. 102-105);
- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 17.03.2023 та опис до нього речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, згідно яких з матеріалів судової справи (ЄУНСС: 754/9360/19, НП: 1-кп/754/291/20) були вилучені копії документів, які мають значення в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 (Т. №1 а.п. 106-108).
Вказані вище документи, отриманні у порядку, встановленому гл.15 Тимчасовий доступ до речей і документів розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального порядку», а тому є допустимими;
- даними копії протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке що готується) від 14.01.2019, згідно якого потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що 14.01.2019 приблизно о 05:25 год, за адресою м. Київ, пр-т Маяковського 26, двоє невідомих осіб, знаходячись в автомобілі «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , під погрозою застосування фізичного насильства, відкрито викрали приблизно 500 грн. та мобільний телефон (Т. №1 а.п. 112-113);
- даними копії протоколу огляду місця події від 14.01.2019 з додатком у виді фототаблиці, згідно якого предметом огляду є автомобіль, м арки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходиться на проїзджій частині по пр-ту Маяковського 26, м. Київ, з місця огляду вилучено: мікрооб'єкти з переднього правового сидіння автомобіля, мікрооб'єкти з заднього правого сидіння автомобіля, один слід папілярного узору з зовнішньої поверхні правих передніх дверей автомобіля (Т. №1 а.п. 115-119);
- даними копії протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2019, згідно якого потерпілий ОСОБА_5 , впізнав ОСОБА_12 , вказавши на фотознімок №2. Відповідно до довідки до протоколу впізнання під №2 зображено ОСОБА_12 (Т. №1 а.п. 120-122).
Суд приймає даний доказ, як належний, оскільки потерпілий у своїх показанням, наданих перед судом, вказував про те, що в автомобіль сіли дві особи. ОСОБА_12 сидів на передньому пасажирському сидінні, а обвинувачений ОСОБА_3 на задньому пасажирському сидінні;
- даними копії протоколу огляду від 16.01.2019, згідно якого об'єктом огляду є мобільний телефон, марки «Huawei», який добровільно виданий у ломбарді «Ломбпрд Партнер», що за адресою: пр-т Маяковського, 26 м. Київ. Даний мобільний телефон здав у ломбард ОСОБА_12 , з додатком фотокопії повідомлень, з яких вбачається що дійсно замовлено таксі о 05:06 год. (Т. №1 а.п. 128-129, 130-131);
- даними копії протоколу перегляду інформації від 22.01.2019 з додатком у виді «DVD-R диску» за участю потерпілого ОСОБА_5 , згідно якого об'єктом перегляду є відеозапис з фіксацією подій в приміщені «Космолоту», до якого о 04:34 год зайшли двоє чоловіків, в яких потерпілий впізнав осіб, що 14.01.2019 приблизно о 05:10 год сіли до нього в автомобіль по замовленню та вчинили злочин. (Т. №1 а.п. 135-137);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2019, згідно якого свідок ОСОБА_9 , впізнав ОСОБА_3 , вказавши на фотознімок №3. Відповідно до довідки до протоколу впізнання під №3 зображено ОСОБА_3 (Т. №1 а.п. 138-140);
- даними копії протоколу перегляду інформації від 22.01.2019 з додатком у виді «DVD-R диску», згідно якого об'єктом перегляду є відеозапис з записом подій, що мали місце 14.01.2019 в Деснянському районі м. Києва. В сюжеті відображено, дата та час 14.01.2019 05:17:34, до зупинки громадського транспорту по пр. Маяковського, 26 під'їжджає автомобіль білого кольору, 05:17:45 від автомобіля рухається бігом особа чоловічої статі високого зросту, віком приблизно 30 років, повної статури в білому светрі, темних джинсах, в руці тримає куртку, 05:17:52, від автомобіля рухається бігом особа чоловічої статі, худорлявий, приблизно 25-30 років, у світлих брюках, чорній куртці, чорній шапці. Особи біжать в напрямку приміщення «Дельта банк», за адресою: м. Київ, пр. Маяковського, 26-Г. (Т. №1 а.п. 141-142);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.01.2019, згідно якого потерпілий ОСОБА_5 , впізнав ОСОБА_3 , вказавши на фотознімок №3. Відповідно до довідки до протоколу впізнання під №3 зображено ОСОБА_3 (Т. №1 а.п. 145-147);
- даними висновку експерта №13-1/213 від 14.02.2019, згідно якого ринкова вартість, на момент вчинення кримінального правопорушення, мобільного телефону «Нuаwei», модель ТІТ-U02, серійний номер: НОМЕР_6 , придбаного у 2018 році, в справному стані, без зарядного пристрою, мав незначні потертості могла становити 1 500 грн. (Т. №1 а.п. 151-157).
Суд відхиляє та не покладає в обґрунтування вироку наступні докази:
- копію протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.01.2019, згідно якого свідок ОСОБА_11 , впізнав ОСОБА_12 , вказавши на фотознімок №3 (Т. №1 а.п. 123-125), оскільки під час судового розгляду свідок ОСОБА_11 не допитувався, суду безпосередньо показання не надавав, крім того, даний доказ будь-яким чином не вказує на обставини, що підлягають доказуванню стосовно ОСОБА_13 .
Таким чином, в розумінні ст. 85 КПК України, вказаний доказ, в розумінні ст. 85 КПК України, є неналежним, оскільки він ніяким чином не підтверджує чи спростовує, обставини вчинення ОСОБА_3 вказаного кримінального правопорушення;
- показання свідка ОСОБА_9 , оскільки сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник, не мали можливості допитати даного свідка перед судом. Допит свідка ОСОБА_9 був здійснений в іншій справі, а тому даний доказ, в розумінні ст. 86 КПК України, є недопустимим.
Сторона захисту вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, не була доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом. Обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілого, а інших доказів в кримінальному провадженні не має. Обвинувачений не заперечую, що він був у закладі гральних автоматів та викликали таксі. На відео видно, що перший із автомобіля вийшов засуджений ОСОБА_7 . Потерпілий не міг бачити, що ОСОБА_3 приставив йому ніж, а тому просили виправдати обвинуваченого ОСОБА_3 за недоведеністю його вини.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації враховує.
Зокрема в першу чергу суд звертає увагу на особливості доказування в кримінальному процесі.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання).
Верховний Суд звернув увагу, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Повно, всесторонньо, об'єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_3 кримінального обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України.
Суд, за результатами розгляду кримінального провадження №12019100030004599 від 20.06.2019, вважає доведеним, що ОСОБА_3 14.01.2019 приблизно о 05:25 год, разом із ОСОБА_7 (досудове розслідування стосовно якого здійснювалося в іншому кримінальному провадженні та вирок стосовно якого набрав законної сили 18.01.2021), за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 15 сіли в автомобіль таксі «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 з водієм ОСОБА_5 та вчинив напад на потерпілого ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з погрозою застосування насильства - притиснув до шиї ОСОБА_5 невстановлений досудовим розслідуванням предмет, яке є небезпечним для життя потерпілого.
Верховний суд у постанови від 17.07.2018 (ЄУНСС: №296/485/16-к, НП: 51-3519км18), зазначив, що погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападнику або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або й макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як небезпечні для життя чи здоров'я. Таким чином, головним критерієм реальності погрози під час розбою є суб'єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 КК не має значення, чи мав винний намір приводити в дію погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров'я.
Так, потерпілий ОСОБА_5 в своїх показаннях зазначив, що почувши вимогу віддати майно та в цей час відчувши на шиї якийсь предмет, він перелякався за своє життя, а тому не став чинити опору, виконавши зазначену вимогу.
Аналізуючи зібрані та дослідженні в кримінальному провадженні докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України повністю доведена.
Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_3 в частині того, що він, не вчиняв стосовно потерпілого кримінального правопорушення, суд оцінює критично та розцінює їх, як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та уникнення покарання за вчинення умисного кримінального правопорушення.
В обґрунтування вироку суд покладає сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведена винуватість ОСОБА_3 , який вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а саме наступні належні та допустимі докази:
- письмові документи, надані стороною обвинувачення, які дослідженні, безпосередньо, у судовому засіданні та є належними та допустимими доказами;
- показання потерпілого ОСОБА_5 , які є чіткими, логічними, послідовними та такими, що узгоджуються з обставинами кримінального правопорушення;
- показання обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що він не заперечую, що був у закладі гральних автоматів - у приміщені «Космолоту», із ОСОБА_12 та викликали таксі.
Показання обвинуваченого в частині того, що він, не вчиняв стосовно потерпілого кримінального правопорушення, суд відхиляє як неспроможну версію та таку, яка спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.
Крім того, суд звертає увагу на те, що сторони в кримінальному процесі, відповідно до ст. 22 КПК України, наділені свободою в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту, маючи рівні права на збирання та подання до суду доказів, не виявила бажання самостійно обстоювати вибрану ними позицію, щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_3 , та надати суду будь - яких доказів.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 187 ч. 2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.
Відповідно до постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 20.06.2019 з матеріалів кримінального провадження №12019100030000259 від 14.01.2019, виділені матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, та зареєстровано в ЄРДР за №12019100030004599 від 20.06.2019 (Т.№1 а.п. 91, 92-94).
Кримінальне провадження №12019100030004599 від 20.06.2019 стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 розглянуто з дотриманням правил підсудності.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_14 суд враховує наступні норми КПК та КК України.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якої людини, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до норм ст. 50 ч. 2 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Дотримання загальних засад призначення покарання на підставі ст.ст. 50, 65 КК України є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
При призначені покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений вчинив тяжкий злочин, особу винного, а саме:
- раніше не судимий (Т. 1 а.п. 164);
- не перебуває під наглядом у лікаря - психіатра в «Київській міській психоневрологічній лікарні №2» станом на 14.02.2019 (Т.№1 а.п. 162) та станом на 23.03.2023 (Т. №1, а.п. 165);
- не перебуває під наркологічним диспансерно - динамічним наглядом у лікаря - нарколога в КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «СОЦІОТЕРАПІЯ» (Т.№1 а.п. 163, 166);
- за місцем проживання характеризується посередньо (Т.№1 а.п. 168).
Обставин, які пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, та які, згідно ст. 67 КК України, обтяжує покарання, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, який ухилявся від органів досудового розслідування та перебував у розшуку значний час, його ставлення до вчиненого, а тому беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що необхідним й достатнім для виправлення та запобігання вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень і надасть йому можливість в повній мірі відчути та зрозуміти наслідки кримінально-караного діяння та невідворотність покарання за вчинене, буде покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції частини статті за якою кваліфіковано його діяння - ст. 187 ч. 2 КК України із конфіскацією майна належного йому на праві власності майна.
Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_5 не пред'являв, а тому суд роз'яснює потерпілому, що відповідно до положень ст. 128 ч.7 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Речові докази, у кримінальному провадженні №12019100030004599 від 20.06.2019, а саме:
- згідно постанови слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 від 18.01.2019, мобільний телефон, марки «Huawei TIT-U02», з серійним номером: НОМЕР_3 , імеі1: НОМЕР_4 , імеі2: НОМЕР_5 , повернуто потерпілому ОСОБА_5 під розписку (Т. №1 а.п. 132-133);
- згідно постанови слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 від 22.01.2019 - знаходяться в матеріалах кримінального провадження (Т. №1 а.п. 143-144);
- згідно постанови слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_16 від 17.03.2023 речові докази, а саме постанову про призначення слідчої групи; постанову про призначення групи прокурорів; постанову про визнання речових доказів; постанову про визнання речового доказу; протокол заяви про вчинення кримінального правопорушення; протокол огляду місця події з фото таблицею до нього; протокол огляду від 16.01.2019; висновок експерта; розписка потерпілого; протокол перегляду інформації; протокол пред'явлення для впізнання зі свідком ОСОБА_11 ; протокол пред'явлення для впізнання з потерпілим ОСОБА_5 ; копію відеозаписів з DVD-R диску (ТЦ «Маяк» від 14.01.2019), що збережено на DVD-R диск «Verbation» срібного кольору; копію аудіо записів судового розгляду у відкритому засідання під час надання показань свідком ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 , що збережено на DVD-R диск «Verbation» срібного кольору - знаходяться в матеріалах кримінального провадження (Т. №1 а.п. 109-111).
Питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Згідно вимог ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта в сумі 286 грн. 00 коп. (Т. №1 а.п. 150), оскільки під час проведення досудового розслідування проводилась судово - товарознавча експертиза №13-1/213 (Т. №1 а.п. 151-157).
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.04.2023 стосовно ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2024 стосовно ОСОБА_3 змінений запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, цілодобово, з носінням електронного засобу контролю. Ухвалою 21.11.2024 строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту, було продовжено до 21.01.2025, включно. Вподальшому прокурор не звертався до суду з клопотання про застосування запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 369, 370, 374, 615 ч.15 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Речові докази, у кримінальному провадженні №12019100030004599 від 20.06.2019, а саме:
- мобільний телефон, марки «Huawei», з серійним номером: НОМЕР_3 , імеі1: НОМЕР_4 , імеі2: НОМЕР_5 , який повернутий потерпілому ОСОБА_5 під розписку, - залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_5 ;
- диск CD-R, з відеофайлами про обставини події 14.01.2019, за адресою: м. Київ, пр. В.Маяковського, 26 - зберігати при матеріалах судового провадження;
- документи, отриманні відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2019, та постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_16 від 17.03.2023 визнанні речовими доказами - зберігати при матеріалах судового провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.
В строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати строк перебування його під вартою з 11 квітня 2023 року по 05 серпня 2024 року, включно, день за день.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1