Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/574/25
номер провадження 2-а/695/26/25
25 вересня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю:
секретаря - Оніщенко Н.В.,
представника позивача - адвоката Орла С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Золотоноша справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Орла С.І. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 31.01.2025 відповідачем винесено постанову №85, якою накладено на нього штраф у розмірі 17 000 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постанова винесена у зв'язку з тим, що позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, яка була вручена особисто. Позивач вважає дану постанову необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП адже остання винесена без врахування абз. 7 ч. 1 ст. 38 КУпАП, тобто строку накладення адміністративного стягнення. Крім того у постанові не вказано, коли ОСОБА_1 повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також позивач вказував, що при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. У ОСОБА_1 була поважна причини неявки, оскільки він з 21.10.2024 року по 31.10.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня», про що долучив до позову відповідні докази
За цих підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 18.02.2025р. відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву, а також попереджено, що в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин спір буде вирішено за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав з підстав, які вказані у позовній заяві, зауважував, що відповідачем не враховано строки встановлені ст. 38 КУпАП та оспорювана постанова винесене поза межами строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, а також будь яких заяв щодо причин відсутності в судовому засіданні на адресу суду не направив. Також до суду не надійшли жодні докази правомірності винесення оскарженої постанови, відзив суду не наданий.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того ч. 2 ст. 175 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на вказане, враховуючи, що ч. 1 ст. 286 КАС України передбачено обмежений строк вирішення судом справ цієї категорії, суд вирішив провести розгляд на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи судом було встановлено наступне.
З постанови у справі про адміністративне правопорушення № 85 від 31.01.2025 судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову, відповідно до якої 31.01.2025р. в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порушення вимог ч. 1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 1, 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р. відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022р. (зі змінами), відповідно до ст. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024р., будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 17.10.2024 року (поштове відправлення направлялось на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання громадянина та повернуте з приміткою «вручено особисто», при цьому особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання), до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення військовозобов'язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Вказана постанова отримана ОСОБА_1 31 січня 2025 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Позивачем не заперечувалося те, що в день та час, які були зазначені в повістці він за викликом не з'явився.
Позивач мотивував неявку за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 тим, що він перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, що ствердив Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 7957, відповівдно до якої ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 21.10.2024 року по 31.10.2024 року.
Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
31.01.2025 винесено спірну постанову №85, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, у зв'язку з неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, отриманою 17.10.2024 року, чим порушено вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У вказаній оспорюваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений поштовим оператором «Укрпошта» про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 17.10.2024р. (поштове відправлення направлялось на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання громадянина та повернуте з приміткою «вручено особисто», при цьому особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання).
Як вбачається з Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 7957, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради з 21.10.2024 року по 31.10.2024 року.
Разом із тим суд звертає увагу, що згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок 560) (в редакції на день винесення оспорюваною постанови), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення слідує, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщенним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні, зокрема:
(І) відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або
(ІІ) відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Вказані приписи Порядку №560 є чинними і на день розгляду вказаного спору.
Позивач перебуває на військовому обліку (згідно даних тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 ), та 01.03.2024 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний обмежено придатним до військової служби. а тому останній зобов'язаний з'являтися за викликом до органу військового управління.
Однак, судом встановлено, що розгляд справи у ІНФОРМАЦІЯ_3 відбувся 31.01.2025р., хоча відповідний лист із вказаною повісткою повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 та СПя вручений 17.10.2024р.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За позицією позивача оскільки в повістці позивачу був встановлений термін прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 17.10.2024р., то перебіг строку правопорушення (неприбуття по повістці) почався з 18.10.2024, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення сплинув 18.01.2025, а це правопорушення не є триваючим, адже обов'язку з'явитися у подальші дні для позивача ані повісткою, ані нормативно-правовими актами, ані законодавством не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП (тут і далі у редакції чинній на час винесення оспорюваної постанови) Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Не зважаючи на викладене, ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, а саме орушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
У статтю 38 КУпАП Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09.05.2024 №3696-IX внесено зміни та після частини шостої доповнено новою частиною такого змісту: "Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення".
Як вказано вище, встановлено обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
За обставинами цієї справи позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 17.10.2024 року.
Суд зауважує, що про неявку позивача за викликом по повістці ТЦК стало відомо 17.10.2024, коли позивач не з'явився по повістці.
Отже, відповідачем правопорушення виявлено щонайменше 17.10.2024 року.
Отже, в будь-якому випадку відповідач ще в жовтні 2024р. достеменно знав про неявку позивача за повісткою.
Однак, оспорювана постанова №85 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена 31.01.2025, тобто більш ніж через три місяці після такої неявки, отже - після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП (в редакції на час винесення постанови) строку накладення адміністративного стягнення.
За положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ч. 7 ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку, що оскаржена позивачем постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите.
Керуючись ст.ст. 77, 229, 242, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 85 від 31.01.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000.00 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Середа Л.В.