Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/4669/23
номер провадження 2/695/171/25
03 вересня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Землянухіної Є.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до малолітньої ОСОБА_2 , законний представник малолітньої - ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
29.11.2023 до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшов позов ОСОБА_1 до малолітньої ОСОБА_2 , законний представник малолітньої - ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якому позивач просив:
- встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю на час відкриття спадщини зі своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер син позивачки ОСОБА_4 . Будучи спадкоємцем першої черги позивачка вважає, що прийняла спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем однією сім'єю з 28 жовтня 1983 року і по день його смерті без реєстрації, так як син був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 у будинку рідної сестри.
Після смерті сина залишилась не успадкована 1/3 частина квартири по АДРЕСА_1 , де проживає позивачка та має також свою частку у праві власності.
Звернувшись до нотаріальної контори позивачці повідомили, що необхідно встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки померлий на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачкою пропущений строк для прийняття спадщини, так як вона вважала, що прийняла спадщину шляхом спільного проживання з померлим на час його смерті та вступила в управління його спадковим майном.
Іншим спадкоємцем являється малолітня дочка сина - ОСОБА_2 .
Метою звернення з даним позовом до суду є прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 .
Даний факт не підлягає встановленню в порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право з іншим спадкоємцем - ОСОБА_2 , тому він підлягає розгляду виключно в порядку позовного провадження.
17.01.2024 р. суддею відкрито провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи в загальному позовному провадженні.
08.04.2024р. до суду надійшли письмові пояснення, подані представником відповідача - адвокатом Сизьком Д.Б., в яких зазначено, що ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , вимоги ОСОБА_1 не визнає повністю та заперечує повністю як проти правових підстав її позовної заяви так і проти самих вимог.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що на час смерті сина вона постійно проживала з ним у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , однак внаслідок відсутності доказів постійного проживання її покійного сина за вказаною адресою, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після його смерті в зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Сторона відповідача вважає, що позивач не надав переконливих доказів на підтвердження постійного проживання спадкодавця разом зі спадкоємцем на час відкриття спадщини.
Сторона відповідача заперечує факт постійного проживання спадкодавця з ОСОБА_1 та натомість має намір довести, що він проживав разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_5 однією сім'єю як за межами України, так і в місті Золотоноші в орендованому житлі.
Відповідач вважає , що позивачка обрала неналежний спосіб захисту права, оскільки за таких фактичних обставин ефективним захистом права являється звернення з позовом про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а не з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2024 р. підготовче провадження в справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 20.09.2024 р. позивачка вказала, що син дійсно проживав з нею. За все життя він тільки 3 роки не жив з нею. Квартира, в якій вони жили, зароблена позивачкою, а син попав під приватизацію. Позивачка підтвердила, що син ОСОБА_6 дійсно їздив в Польщу з ОСОБА_7 , але вони не проживали разом як сім'я, спільно не проживали. ОСОБА_8 знімала квартиру особисто і не проживала з ОСОБА_6 .
У судовому засіданні 20.09.2024 р. представник позивачки - адвокат Побиванець Ю.В. підтвердив обставини, викладені в позові та наполягав на його задоволенні. Зазначив, що позов пов'язаний з необхідністю підтвердження факту проживання позивачки з сином по час його смерті. Позивачка та її син отримали частку в квартирі. В період з 2013 р., коли син познайомився з законним представником відповідачки, він проживав із нею. Після розірвання їх шлюбу (десь квітень/травень2014 р.), він повернувся жити в квартиру до матері. З січня по травень 2015 р. він приймав участь в АТО. Отримав там поранення. Близько 8 місяців син позивачки їздив по шпиталям, лікувався та повернувся додому десь у 2016 р. Після цього ОСОБА_9 їздив на заробітки в Польщу. На отримані за поранення кошти він робив ремонт у квартирі. У вересні 2020 р. він виїхав за кордон, але повернувся, оскільки не знайшов роботу. Він постійно мешкав із мамою, міг на день-два піти, але завжди повертався додому. У даній квартирі він і помер. Позивачка вважала, що вона являється спадкоємцем, яка прийняла спадщину, оскільки проживала разом із ним на момент смерті, але нотаріус роз'яснив, що тільки рішення про встановлення факту проживання буде підставою для прийняття спадщини.
04.08.2025 р. у судовому засіданні представник позивачки зауважив, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні підтвердили, що позивачка і ОСОБА_6 проживали однією сім'єю той невеликий проміжок часу. Щодо проживання ОСОБА_12 із ОСОБА_8 , то це не є фактом. Під час розгляду справи не спростовано, що ОСОБА_6 помер у своїй частині житла.
У подальшому в судове засідання 03.09.2025 р. сторона позивача не з'явилася, але представник позивачки скерував до суду заяву про розгляд справи в їх відсутність, позов просив задовольнити.
У судовому засіданні 20.09.2024 р. представник законного представника малолітньої відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Сизько Д.Б. заперечив факт постійного проживання спадкодавця разом із позивачкою та заявив, що останній проживав із співмешканкою. Ростислав проживав постійно з ОСОБА_7 . Вони винаймали квартиру, разом їздили в Польщу. Постійного проживання позивачки зі спадкодавцем не було. У судовому засіданні 04.08.2025 р. представник звертав увагу, що для встановлення факту проживання сім'єю слід визначити наявність спільного побуту, бюджету тощо. Під час судового розгляду дані обставини позивачем не доведено. Натомість встановлено, що з 2016 року Ростислав проживав із ОСОБА_13 однією сім'єю.
У судовому засіданні 20.09.2024 р. законний представник малолітньої відповідачки - ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_9 помер вдома в матері. 04.08.2025 р. у судовому засіданні законний представник вказала, що вона познайомилася з ОСОБА_6 у 2012 р. У 2014 р. він пішов в АТО, а в травні 2015 р. отримав поранення. Ростислав приїздив до неї, ночував, але між ним вже зіпсувалися відносини. Він приїздив, забирав ОСОБА_14 і з нею їздив до ОСОБА_15 . Ростік з 2016 року жив разом із ОСОБА_16 . Вони вели спільний побут, дитину разом забирали, купляли речі та подарунки.
У судове засідання 03.09.2025 р. сторона відповідача не з'явилася, але в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи в їх відсутність.
Суд, вислухавши доводи учасників справи, показання свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 07. 10.2015 р., стверджено, що позивачка ОСОБА_1 являється матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23.12.2020 р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Золотоноша Черкаської області.
Відповідно до копії свідоцтва на право власності на житло від 22.12.1997 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки №116 від 15.11.2022 р., виданої головою квартального комітету м. Золотоноша №1, ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , від народження до дня смерті. Після його смерті ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном.
На запит суду була надана копія спадкової справи після померлого ОСОБА_4 , з якої вбачається, що спадкова справа була заведена 12.01.2021 р. на підставі претензії КС «Кредит-Союз».
Згідно довідки виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 03.11.2022 №1542, що міститься в матеріалах спадкової справи, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На день його смерті там були зареєстровані: ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20
04.11.2022 р. державний нотаріус першої Золотоніської державної нотаріальної контори відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 не надала нотаріусу належних доказів прийняття спадщини після смерті сина, не подала заяву про прийняття спадщини в установлений законодавством строк, а також не проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті.
Свідки сторони позивача:
- ОСОБА_11 у судовому засіданні 20.09.2024 р. вказала, що ОСОБА_9 являється її братом. Брат був зареєстрований в її будинку в АДРЕСА_2 , але фактично проживав з матір'ю в АДРЕСА_1 . У 2014 р. ОСОБА_3 народила доньку ОСОБА_21 , брат одружився з нею, і дитину записали на нього. Потім вони розлучилися. Періодично ОСОБА_22 зустрічався з жінками, міг тиждень-другий в них пропадати, але ні з ким однією сім'єю він не жив. Свідок вказала, що брат мав стосунки з ОСОБА_7 , але вона в квартирі матері не жила, брат ходив до неї. Брат жив із матір'ю, робив ремонт у квартирі. Свідок вказала, що саме вона займалася його похованням, встановленням пам'ятника на його могилі.
- у судовому засіданні 25.03.2025 р. свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_10 в яких вказали, що ОСОБА_22 проживав з матір'ю (позивачкою) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де й помер (покінчив життя самогубством). Коли отримав гроші за поранення, то почав робити ремонт у квартирі. Ростислав зустрічався з жінками, але жив він з матір'ю. Також свідки пояснювали, що в період коли ОСОБА_9 перебував в АТО, в Польщі, то він не проживав із матір'ю.
Свідок сторони відповідача ОСОБА_24 у судовому засіданні 22.07.2025 вказала, що ОСОБА_25 знала по дружбі з ОСОБА_7 . Ростислав зустрічався з ОСОБА_16 , а потім проживали разом як сім'я на орендованій квартирі. Вони їздили в Польщу, щоб заробити кошти на придбання власного житла. Які останнім часом були стосунки в ОСОБА_12 та ОСОБА_8 свідку невідомо.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини ( ст.1264 ЦК України).
Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно зі спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає з п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Заявник вказує, що метою встановлення факту спільного її проживання сім'єю зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна.
Натомість суд звертає увагу, що встановлення даного факту не породить для неї права на прийняття спадщини, оскільки для спадкування необхідне встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (ст.1268 ЦК України) або ж проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК України). Ні в позові, ні під час судового розгляду сторона позивача не просила встановити хоч один із даних фактів, позивач просив встановити факт спільного її проживання сім'єю зі спадкодавцем.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Тлумачення наведеної норми вказує, що для призначення статусу сім'ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов'язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов'язки (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначив: обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що «предметом доказування під час розгляду справи про встановлення факту проживання однією сім'єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно з законом складають основні ознаки сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, що визначено частиною другою ст. 3 СК України».
Звертаючись до суду з позовом, для підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, позивачка посилалася на показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_23 , які підтвердили у судовому засіданні факт її проживання зі спадкодавцем, на довідку голови квартального комітету. Натомість стороною позивача не надано суду жодного доказу, який би доводив обставини, що позивачка зі спадкодавцем були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, визначені ч.2 ст.3 СК України. Наявність лише кровного споріднення позивачки зі спадкодавцем, проживання в одній квартирі, співвласником якої являються позивач та спадкодавець, не може свідчити про наявність в них статусу сім'ї. Оскільки наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які б підтверджували реальність сімейних відносин із сином-спадкодавцем позивачем не доведено.
Також зазначені вище докази не доводять факту постійного проживання померлого разом із позивачем.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність заявленого факту, тому позов не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76, 264, 263-265, 354, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до малолітньої ОСОБА_2 , законний представник малолітньої - ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини-відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко
Повний текст рішення виготовлений 12 вересня 2025 року.