вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2419/25
381/4902/25
30 вересня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області:
в складі головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника позивача Осьмак А.В.,
за участю представника відповідача Пархоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця) про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
28.08.2025 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця) про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні посилаючись на те, що працював на посаді машиніста виробничого підрозділу Фастівське моторвагонне депо філії «Приміська залізниця», звідки звільнився 06.09.2024 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (на підставі ст. 38 КЗпП України). При звільненні Роботодавцем не було дотримано вимоги статті 116 КЗпП України, так як не проведено остаточного розрахунку в день його звільнення (06.09.2024), як того вимагає чинне в Україні трудове законодавство, зокрема не були виплачені належні та гарантовані до виплати йому кошти відповідно до норм діючого у Фастівському моторвагонному депо філії «Приміська пасажирська компанія» колективного договору, а саме: одноразова матеріальна допомога в розмірі п'яти середньомісячних заробітків; додаткова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті; матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-2024 роки. Просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь одноразову матеріальну допомогу в сумі 108 580,05 грн; додаткову матеріальну допомогу в сумі 65 148,03 грн; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки в сумі 49 158,00 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на день подання цього позову становить в сумі 137 800,00 грн, дану позовну вимогу задовольнити станом на день ухвалення рішення у справі у відповідності до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.99 N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
11.09.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Пархоменко О.В. надійшов Відзив на позовну заяву де зазначено про те, що позов не визнають та вважають позовну заяву необґрунтованою і безпідставною та на даний час позов є передчасним, пред'явленим до суду з порушенням строку, встановленого у статті 233 КЗпП України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався шляхом внесення відповідних змін до вказаного Указу.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, дія якого поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року, роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору на період воєнного стану.
АТ «Укрзалізниця» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (витяг з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 від 14 березня 2022 року) було призупиненоздійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року ухвалено здійснювати, починаючи з 01.07.2024 року нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця», в тому числі за 2022 рік, планується розпочати з 2025 року за графіком в порядку черговості.
Нарахування виплат зазначені в позові не відбулось, оскільки наразі такі виплати призупинені та не здійснюються у цілому нікому з працівників Залізниці.
Враховуючи, що відповідач не відмовляв позивачу у виплаті передбаченої колективним договором вказаних виплат, виплати яких відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану (який на даний час продовжується) відповідачем призупинена, тому безпідставним є твердження позивача про нібито порушення його трудових прав з оплати праці гарантованих колективним договором та ст. 18 КЗпП України, ст. 526 ЦК України.
Також, Позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним позовом враховуючи, що відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Просить відмовити у задоволені позову.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача проти вимог позовної заяви заперечував та просив у їх задоволенні відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді машиніста електропоїзда РПЧ8 (копія трудової книжки НОМЕР_1 ).
Згідно Наказу (розпорядження) № 97/ос від 30.08.2024 року про припинення трудового договору (контракту) Позивача було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком відповідно до ст.38 КЗпП України.
Також в даному Наказі зазначено про виплати: п'яти середньомісячних заробітків (посадових окладів) передбачені частиною 1 п.3.11 Колективного договору зі змінами та доповненнями на 2001-2005 р.р., пролонговано на 2006-2024р.р.; після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця»;
3 середньомісячних заробітків (посадових окладів) передбачені частиною 2 п.3.11 Колективного договору зі змінами та доповненнями на 2001-2005 р.р., пролонговано на 2006-2024р.р.; після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця»;
6 прожиткових мінімумів передбачені п.3.19 Колективного договору зі змінами та доповненнями на 2001-2005 р.р., пролонговано на 2006-2024р.р.; після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця»;
6 прожиткових мінімумів передбачені п.3.19 Колективного договору зі змінами та доповненнями на 2001-2005 р.р., пролонговано на 2006-2023р.р. за 2023 рік, після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця»;
6 прожиткових мінімумів передбачені п.3.19 Колективного договору зі змінами та доповненнями на 2001-2005 р.р., пролонговано на 2006-2024р.р. за 2024 рік, після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».
З наказом ОСОБА_1 було ознайомлено 6.09.2024 року, про що міститься його підпис.
Згідно Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 06.09.2024 року Позивачу було нараховано при звільнені та виплачено 18 540,32 грн.
Згідно зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З умов Колективного договору укладеного між адміністрацією і Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації моторвагонного депо Фастів - 1 на 2001-2005 роки, дію якого було пролонговано на 2006-2023 роки, в якому закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв'язку з виходом на пенсію.
Так, в п 3.11 Колективного договору Фастівського моторвагонного депо встановлено, що адміністрація підрозділу зобов'язується при звільненні працівників вперше з роботи у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (за віком, за віком па пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, а також при звільненні на пенсію працівників, які набули цього права раніше та продовжують працювати протягом двох місяців з моменту прийняття даного доповнення - виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: чоловіків з 20 до 25 років та жінок з 15 до 20 років - 1 середньомісячний заробіток; чоловіків з 25 до 30 років та жінок з 20 до 25 років - 2 середньомісячні заробітки; чоловіків з 30 до 45 років та жінок з 25 до 30 років - 3 середньомісячні заробітки; чоловіків з 35 до 40 років та жінок з 30 до 35 років - 4 середньомісячні заробітки; чоловіків понад 40 років та жінок понад 35 років - 5 середньомісячних заробітків (а.с. 14, 15).
З копії витягу з Колективного договору Фастівського моторвагонного депо встановлено, що адміністрація підрозділу зобов'язані надавати працівникам депо один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на день подання заяви, та надавати працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на день подання заяви.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов'язку - наступає передбаченаст.117 КЗпП відповідальність.
Відповідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.
Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.
При розгляді справи судом встановлено, що позивач отримав наказ (розпорядження) № 97/ос від 30.08.2024 року 06.09.2024 року, в якому містилось повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, які не відносяться до заробітної плати.
Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати, згідно якої основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за1 працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (за особливі чи шкідливі умови праці тощо).
З вищевикладеного вбачається, що окрім самого факту виконаної роботи, заробітна плата залежить від обставин виконання цієї роботи: об'єму виконаної роботи (згідно плану чи понад план), періоду виконання (в денний робочий час, в нічні часи, вихідні та святкові дні, терміново), часу виконання роботи (вчасно, згідно графіка, понад графік), умов виконання (шкідливі та особливі умови).
Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Однак, оскільки до заробітної плати не відносяться матеріальна допомога, грошова винагорода з нагоди ювілею та грошова винагорода за сумлінну працю на залізничному транспорті, вагомий особистий внесок у його розвиток, а тому, до позовних вимог позивача застосовується строк визначений ст. 233 КЗпП України.
Позивач звернувся з позовом до суду 28.08.2025 року, тобто, з пропуском встановленого ст. 233 КЗпП України строку.
Згідно з ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст. 116), минуло не більше одного року.
Позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду за захистом порушених трудових прав.
В судовому засіданні представник позивача в обґрунтування пропуску строку звернення до суду пославшись на те, що позивач ОСОБА_1 02.05.2025 року звернувся з заявою до начальника виробничого структурного підрозділу моторовагонного депо Фастів про надання роз'яснення в невиплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік.
Разом з тим, як вбачається з Листа - відповіді щодо звернення позивача № РПЧ-8-02/267н відповідь було надано 16.05.2025 року. Позов до суду подано 28.08.2025 року.
В абзаці 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що встановлені ст. 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Указана судова практика є незмінною.
Для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов'язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.
Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.
Подібний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19), від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20).
Судом встановлено, що позивач пропустив строк на звернення до суду з цим позовом та при цьому не навів будь-яких поважних підстав щодо його пропуску.
Також, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження порушення його право щодо невиплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення, як передбачає п.3.19 Колективного договору.
Згідно п.3.19 вказаного Договору передбачає надавати працівникам філії, яі безпосередньо пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз на рік у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило разом із настанням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення надається працівнику за його заявою та при настанні щорічної відпустки.
Належних доказів про перебування позивача у щорічній відпустці за 2022рр. 2023 рр. 2024 р. не надано, як і не надано доказів звернення з вказаною заявою позивача до відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Частина перша ст. 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки ним у судовому засіданні не доведено факт поважності порушення строку звернення до суду.
Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.116,233 КЗпП України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця) ЄДРПОУ 40075815 юридична адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5 про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду з дня проголошення рішення.
Рішення проголошено 30.09.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В.Соловей