Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/829/25
Провадження № 2/376/785/2025
19 травня 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Коваленка О.М.,
при секретарі - Таранчук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного судового провадження в залі суду м. Сквира Білоцерківського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів та встановлення факту самостійного виховання дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 17 вересня 2005 року між ним Позивачем та Відповідачкою було укладено шлюб, який зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Володарського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 54 від 17 вересня 2005 року.
Від шлюбу з Відповідачем мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подружні відносини між нами припинилися тому що спільне життя з Відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства.
Малолітній син - ОСОБА_4 , постійно проживає з позивачем, він є єдиним піклувальником свого сина, здійснює за ним постійний догляд, якого він потребує, самостійно здійснює його утримання та виховання.
З того часу, як позивач з ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини, дитина проживає з позивачем. Позивачем створені умови для проживання та розвитку дитини, вона має окрему кімнату, яка облаштована усім необхідним для її розвитку та відпочинку. Всі питання щодо медичного обслуговування та, в разі необхідності, лікування дитини, завжди вирішує позивач, відвідує сімейного лікаря з дитиною за необхідності. За таких обставин існує необхідність у встановленні юридичного факту самостійного утримання дитини та виховання для реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатися до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення, на здійснення медичних втручань за потреби у медичних закладах та закладах освіти.
Позивач ОСОБА_1 має самостійний дохід, який дозволяє йому забезпечувати матеріальні потреби свої та дитини в повному обсязі, а тому необхідна юридична фіксація факту перебування дитини на одноособовому утриманні з метою оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховуються лише одним з батьків, а також для захисту прав та інтересів дитини.
Тому, позивач ОСОБА_1 на підставі вищевикладеного звертається до суду та просить:
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку.
Встановити факт, що батько, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснює самостійне виховання та повне фінансове утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутність та без фіксації технічними засобами, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, якою позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила справу розглянути без її участі (а.с.19).
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Суд, вважає за можливе ухвалити рішення при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст. 19, 274 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 17 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Володарського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 54 від 17 вересня 2005 року, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 (а.с.11).
Від шлюбу з Відповідачем мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 (а.с.12).
Відповідачка ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні дитини не бере. Вона проживає окремо в с. Безпечна Білоцерківського району Київської області (а.с.19).
З того часу, як позивач з ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини, дитина проживає з позивачем. Позивачем створені умови для проживання та розвитку дитини, вона має окрему кімнату, яка облаштована усім необхідним для її розвитку та відпочинку. Всі питання щодо медичного обслуговування та, в разі необхідності, лікування дитини, завжди вирішує позивач, відвідує сімейного лікаря з дитиною за необхідності. За таких обставин існує необхідність у встановленні юридичного факту самостійного утримання дитини та виховання для реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатися до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення, на здійснення медичних втручань за потреби у медичних закладах та закладах освіти.
Заявою свідка ОСОБА_5 встановлено, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_1 , який проживає зі своїм сином ОСОБА_3 в с. Матвіїха Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_6 постійно займається вихованням сина та піклується про нього (а.с.17).
Нотаріально посвідченим Договором між батьками про визначення місця проживання дитини, в порядку врегулювання питання участі у вихованні спільної дитини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було досягнуто згоди стосовно здійснення батьківських прав, участі у вихованні дитини та визначенні місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком (а.с.20-22).
Позивач, як батько, здійснює самостійне виховання дитини і несе повну відповідальність за її утримання, забезпечення належних умов проживання, навчання, харчування, лікування та розвиток.
Тобто, відповідно до умов, вказаних у договорі, дитина залишається проживати з ОСОБА_1 , при цьому мати - ОСОБА_2 , має право бачитися з дитиною і приймати участь в її житті в порядку, передбаченому у договорі.
Так, статтею 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Крім того, такий обов'язок передбачено i в ст. 180 Сімейного кодексу України.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Враховуючи те, що відповідачка не заперечує проти стягнення з неї аліментів на утримання дочки в розмірі 1/4 частини її заробітної плати (доходу), що підтверджується її заявою про визнання позовних вимог (а.с.19), доказів знаходження на її утриманні інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, стану здоров'я тощо, надано не було, виходячи з принципу розумності та справедливості судового рішення, суд приходить до висновку, що розмір аліментів на одну неповнолітню дитину слід встановити в розмірі 1\4 частини заробітної плати (доходу) відповідача.
Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Оскільки позивач звернувся до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини - 26.03.2025 року, стягнення слід проводити саме із цієї дати.
На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та те, що стягнення аліментів та встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком дитини без участі матері необхідно заявнику для призначення соціальних пільг, субсидій, допомоги та забезпечення дитині належних умов її утримання, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180,181,182,183,191 СК України, ст. ст. 2,4,12, 13, 19,76,81, 258,259,263 - 265,274, 315, 354, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів та встановлення факту самостійного виховання дитини - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснює самостійне виховання та повне фінансове утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: О.М. Коваленко