Справа № 161/12322/25
Провадження № 2/161/4367/25
(заочне)
22 вересня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Коржик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів,
24.06.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що з 17.02.2007 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , за час якого у них народилося двоє спільних дітей - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільного господарства вони не ведуть, спільного бюджету не мають. Відповідач коштів на утримання дітей добровільно не надає. Позивачка вважає, що діти повинні проживати разом із нею, а відповідач зобов'язаний брати участь у їх утриманні шляхом сплати аліментів. На підставі наведеного просить суд: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 17.02.2007 року Мирненською сільською радою Горохівського району Волинської області за актовим записом № 02; стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання спільних дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки усіх його видів заробітку (доходу), але не менше між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно; стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
До початку судового засідання представник позивача подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та щодо постановлення заочного рішення не заперечує (а.с. 28).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином - шляхом отримання смс-сповіщення (судової повістки), сформованої у АСДС Луцького міськрайонного суду Волинської області (а.с. 24, 25), клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі з 17.02.2007 року, який було зареєстровано Мирненською сільською радою Горохівського району Волинської області за актовим записом № 02. Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с. 6).
Від шлюбу сторони мають двох спільних малолітніх дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана обставина підтверджується відповідними свідоцтвакми про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (а.с. 7, 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні стосунки через відсутність взаєморозуміння, втрату почуття поваги один до одного, різні погляди на шлюб та сімейне життя. На даний час, сторони спільне господарство та побут не ведуть.
За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя сторін є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а також їх спільних малолітніх дітей, а тому шлюб підлягає розірванню.
Як слідує зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, між сторонами також не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні спільних дітей у зв'язку з чим у них існує спір з даного приводу.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до положень Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що відповідає приписам ч. 3 ст. 181 СК України.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є здоровим, працездатним, на обліку у лікарів не перебуває, будь-яких інших осіб на утриманні не має, розмір його середньомісячного заробітку суду невідомий.
Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є здоровими, на обліку в лікарів не перебувають, самостійних доходів не мають, прожиають разом із матір"ю - позивачкою у справі.
Доказів іншого сторонами суду не надано.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та малолітніх дітей, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на їх утримання.
Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який з 1 січня: для дітей віком до 6 років становить 2563 гривні.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Виходячи з вищенаведеного, засад розумності та справедливості, суд вважає, що ОСОБА_1 довела обґрунтованість своїх вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання спільних дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та до досягнення дітьми повноліття.
Суд вважає зазначений розмір аліментів достатнім та справедливим.
При визначенні розміру аліментів, суд, у відповідності до вимог ст. 206 ЦПК України, також приймає до уваги визнання відповідачем заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася 24.06.2025 року (а.с. 2), отже саме з зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Згідно до ч. ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З наведеного слідує, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1211,20 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу (а.с. 1).
Крім того, позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому з відповідача ОСОБА_2 слід також стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі ст.ст. 180, 181, 184 СК України, керуючись ст.ст. 10, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 17.02.2007 року Мирненською сільською радою Горохівського району Волинської області, актовий запис № 02, - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_7 ».
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) частки усіх його видів заробітку (доходу), але не менше між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.06.2025 року та до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на дітей в межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складений 29 вересня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська