справа № 156/822/25
Провадження № 2/156/365/25
рядок статзвіту 60
30 вересня 2025 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Бєлоусова А.Є.,
з секретарем судових засідань Салатюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер прадід позивача, ОСОБА_2 . Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0051954 від 28.10.1996 року, розташована на території Павлівської сільської ради, Володимирського району, Волинської області. ОСОБА_1 , є спадкоємцем п?ятої черги після прадіда, ОСОБА_2 , за законом відповідно до ст. 1265 ЦК України. Згідно з заповітом № 46 від 19.05.1998 року посвідченим Милятинською сільською радою спадкоємцем за заповітом після ОСОБА_2 була його дочка, ОСОБА_3 , вона спадщини після батька не прийняла та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вважає, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, так як я не знав на момент відкриття спадщини та протягом подальшого часу про існування сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0051954 від 28.10.1996 року на ім?я його прадіда, ОСОБА_2 , і тому не подав заяви про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. Враховуючи наведене, позивач не мав змоги вчасно протягом шестимісячного строку, визначеного законом, подати заяву для прийняття спадщини.
Позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак для участі у судовому засіданні не прибули. Позивач надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.
Представник відповідача (Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області), належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду цивільної справи, для участі в судовому засіданні не прибув. Від сільського голови Андрія Сапожника надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представника відповідача, сторона відповідача не надавала відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані в справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Милятинською сільською радою Іваничівського району Волинської області 06.11.2003, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5)
Згідно із заповітом ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, все те, що буде належати йому на день смерті і на яке він матиме право по закону, в тому числі житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами заповів своїй дочці ОСОБА_3 (а.с.8). ОСОБА_3 спадщину після смерті батька не прийняла, вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126,133,135 СК України батьками ОСОБА_4 , були ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.7)
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим сільською радою с. Милятин Волинської області батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.6)
Згідно з свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданим Павлівською сільською Іваничівського району Волинської області батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.6)
Згідно з повідомленням керуючої справами Павлівської сільської ради О.М. Гусар після смерті ОСОБА_2 спадкємцем є ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою в АДРЕСА_1 . Спадкоємець був зареєстрований в будинку за адресою АДРЕСА_2 . Пережилого подружжя не має. Заповіт від імені ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Павлівської сільської ради не посвідчувався. (а.с.9)
Згідно з відповіддю на запит Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0051954, належала земельна ділянка розміром 1,58 га., вартість якої станом на 01.01.2025 складає 26579,77 грн.
04.07.2025 позивач звернувся до Іваничівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Постановою завідувачки Іваничівською державною нотаріальною конторою Волинської області ОСОБА_8 від 04.07.2025 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку із пропуском позивачем встановленого ст. 1270 ЦПК України строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.11).
Позивач має намір прийняти та отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, однак на теперішній час позбавлений можливості реалізувати своє право. Разом з тим, у позасудовому порядку позивач вирішити це питання не має можливості.
Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 не мав змоги належним чином, своєчасно, протягом шести місяців з дня смерті спадкодавиці звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування спадкового майна - земельної ділянки.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рима, 1950) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Ця позиція кореспондується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18).
Прецендента практика ЄСПЛ вказує на принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивач втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті спадкодавиці, і втрата спадкового майна будуть для позивача надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.
Суд враховує також роз'яснення, які містяться в п. 24 ППВСУ від 30.05.2008 № 7, згідно з якими поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Таким чином, отримані у справі докази, їхня належна оцінка заслуговують на увагу та вказують на наявність підстав для задоволення позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Суд вважає за можливе визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.
Керуючись ст. 1258, 1261, 1268, 1272 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація щодо сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
відповідач: Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 12 с. Павлівка, Володимирський район, Волинська область; 45342, ідентифікаційний код юридичної особи: 04333342.
Суддя А. Є. Бєлоусов