Справа № 599/160/25Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г.
Провадження № 22-ц/817/864/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
16 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Дідух М.Є.
та сторін: представника позивача - адвоката Фольчика А.С., представника відповідача - адвоката Рокетської С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 599/160/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТ БАНК", в інтересах якого діє Рокетська Світлана Володимирівна на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року та додаткове судове рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року, ухвалених суддею Чорною В.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТ БАНК" про стягнення грошових коштів, визнання права вимоги кореспондуючого обов'язку за правочинами, -
у січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" грошових коштів 6934,50 грн; визнання відсутніми прав вимоги до позивача за кредитними договорами від 17.09.2024 за № 24091700027348 по програмі «Кредит готівкою» на суму 50000 грн, за договорами споживчого кредитування від 17.09.2024 на суму 30019,35 грн, 30019,35 грн та 14492,10 грн (включаючи банківську комісію), всього на загальну суму 74530.80 грн (включаючи банківську комісію) та понесених судових витрат.
Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору банківського обслуговування, укладеного між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») шляхом приєднання клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідачем відкрито на ім'я позивача банківський рахунок НОМЕР_1 і додатковий рахунок договору SAMDNWFC00093007772 від 05.10.2023 та видано для здійснення платіжних операцій банківську картку для виплат № НОМЕР_2 .
18 вересня 2024 року позивач звернувся у відділення АТ КБ «ПриватБанк», якому повідомили, що 17 вересня 2024 року в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 відбулось списання наявних на цьому рахунку його власних коштів, шляхом їх переказу на іншу, не належну позивачу, банківську картку № НОМЕР_3 (надавач платіжних послуг отримувача JSC Universal bank). Списання здійснено двома платіжними операціями о 19:38 год на суму 4120,50 грн та о 19:45 год - 2814,00 грн, всього списано коштів на загальну суму 6934,50 грн у т.ч. 34.50 грн - комісія банку.
Окрім цього, на тому ж банківському рахунку 17 вересня 2024 року оформлено кредитний договір № 24091700027348 по програмі «Кредит готівкою» на суму 50000 грн, котрі одразу ж списано з рахунку позивача, шляхом перерахування на неналежну позивачу банківську картку № НОМЕР_4 (надавач платіжних послуг отримувача Raiffeisen bank JSC). Списання здійснено двома платіжними операціями на загальну суму 49747,50 грн: о 19:52 год - 29145,00 грн та о 19:52 год - 20602,50 грн), у т.ч. 247,50 грн - комісія банку.
У загальному з платіжної картки № НОМЕР_2 списано кошти на суму 56682,00 грн.
Також, 17.09.2024 в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 на підставі заяви на приєднання до публічного договору «Кредитні картки» на ім'я позивача відкрито віртуальну кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_5 (рахунок НОМЕР_6 ) і додатковий рахунок договору SAMDNWFC000109931508 з одночасною заявкою на встановлення ліміту 75000 грн. Одразу ж після цього за рахунок кредитного ліміту здійснено оформлення споживчого кредитування і перерахування одержаних таким чином коштів на неналежну позивачу банківську картку № НОМЕР_3 (надавач платіжних послуг отримувача JSC Universal bank). У загальному трьома платіжними операціями з оформленого на позивача рахунку списано кошти на загальну суму 74530,80 грн: о 19:46 год - 30019,35 грн, о 19:49 год - 30019,35 грн та о 19:50 год - 14492,10 грн), у т.ч. 2530,80 грн - комісія банку.
Всього 17 вересня 2024 року з 19:38 год - 19:52 год із банківських карток № НОМЕР_2 та № НОМЕР_5 списано шляхом перерахування на вищезазначені неналежні позивачу банківські картки 131 212,80 грн, із них - 6934,50 грн - власних коштів позивача та 124269,30 грн - кредитних коштів.
Наведене підтверджується копіями виписок по платіжних картках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_5 , банківськими чеками від 17.09.2024, скріншотами сторінок у особистому кабінеті позивача в Приват24.
Вкузують, що позивач та будь-хто інший за його дорученням не здійснював жодну із вищевказаних банківських операцій та не укладав кредитний договір №24091700027348 по програмі «Кредит готівкою» на суму 50000 грн, не подавав заяву на приєднання до публічного договору «Кредитні картки» та не відкривав кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_5 , не оформляв за рахунок кредитного ліміту договори споживчого кредитування і не здійснював перерахування коштів на вищевказані банківські картки в Universal Bank та ОСОБА_2 , позивач не є клієнтом цих банків і йому не відомо, кому належать ці банківські картки, а також йому не відомо, хто саме здійснив усі зазначені банківські операції.
Здійсненню цих банківських операцій передувало незаконне дистанційне втручання 17 вересня 2024 року невідомими особами у мобільний телефон позивача, номер якого значився як фінансовий в АТ КБ «ПриватБанк» та був підв'язаний до системи Приват24, внаслідок чого позивач на певний час втратив можливість користування цим телефоном і відновив лише наступного дня, звернувшись до сервісної служби оператора мобільного зв'язку.
За заявою позивача 19 вересня 2024 року відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024211050000247 за вказаними фактами за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, досудове розслідування у якому провадиться слідчим відділом відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.
Крім цього, позивач на підставі постанови Національного банку України від 29.07.2022 №164, звернувся через відділення АТ КБ «Приватбанк» у м.Зборові із заявами від 30 вересня 2024 року вх№214-ВБ та від 01 жовтня 2024 року вх№224-ВБ про анулювання кредитів та повернення особистих коштів по операціях за 17 вересня 2024 року, а саме 4120,50 грн та 2814,00 грн, оскільки ці транзакції здійснювались без відома позивача і відповідно коштів по них він не отримував.
У відповідях АТ КБ «Приватбанк» від 08 жовтня 2024 року за вих.№20.1.0.0.0/7- 240930/7241 та від 11 жовтня 2024 року за вих.№20.1.0.0.0/7-241001/57099 відповідач відмовив позивачу в анулюванні кредитів та у поверненні незаконно списаних коштів без зазначення доказів, котрі б підтверджували, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв третім особам у доступі до власного карткового рахунку чи надав їм інформацію, зокрема, ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, тощо, що дало змогу ініціювати платіжні операції. При цьому, відповідач після ініціювання вищенаведених платіжних операцій безперешкодно допустив їх здійснення без застосування посиленої автентифікації користувача, незважаючи на те, що ці операції не є типовими для позивача, як користувача, оскільки він раніше: ніколи не ініціював та не здійснював дистанційних платіжних операцій, а використовував кошти, що надходили на мій рахунок (пенсійні виплати та житлову субсидію) виключно шляхом зняття готівки у банкоматі в межах Тернопільської області; ніколи не оформляв кредитні позички та не використовував інші кредитні послуги, що надавались банком; ніколи не перераховував кошти на інші банківські картки.
Наведене свідчить, що відповідач не забезпечив належного виконання вимог чинного законодавства, зокрема, щодо: запровадження системи захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання; розроблення та застосовування елементів посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадження заходів із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації; виявлення несанкціонованих або шахрайських дій шляхом використання механізмів і процедур моніторингу операцій, які ґрунтуються на їх аналізі з урахуванням тих складових, що є типовими для користувача платіжних послуг.
Наслідком цих порушень законодавства з боку відповідача стало незаконне здійснення невстановленими особами платіжних операцій на карткових рахунках позивача та заподіяння йому майнової шкоди.
Оскільки позивач невідкладно - після виявлення цих незаконних платіжних операцій повідомив про це відповідачу, то у останнього, згідно з вищевказаними приписами законодавства, виник обов'язок перерахувати на рахунок позивача суму цих платіжних операцій та утриманої комісійної винагороди.
З урахуванням викладеного, відмова відповідача в анулюванні кредитів та у поверненні позивачу незаконно списаних з його карткового рахунку коштів є незаконною.
Так як позивач не оформляв кредитний договір від 17.09.2024 №24091700027348 по програмі «Кредит готівкою» на суму 50000 грн, а також не подавав 17.09.2024 заяву на приєднання до публічного договору «Кредитні картки» з відкриттям кредитної картки «Універсальна» та не оформляв і не отримував за рахунок кредитного ліміту на цій картці споживчі кредити на загальну суму 74530,80 грн (включаючи комісію банку), тобто позивач не виявляв свою волю до вчинення цих правочинів та набуття обумовлених ними цивільних прав та обов'язків, то вказані правочини є такими, що не вчинені, права та обов'язки за цими правочинами ним не набуті, а правовідносини за ними - не виникли.
На підставі вищенаведеного, позивач просить суд визнати відсутність у АТ КБ «ПриватБанк» права вимоги до ОСОБА_1 та відсутність у ОСОБА_1 кореспондуючого обов'язку, включаючи оплату суми тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії банку, повернути власні кошти позивача та стягнути судові витрати.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" про стягнення грошових коштів та визнання відсутніми прав вимоги за кредитними договорами- задоволено.
Стягнуто з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6934,50 грн та судові витрати.
Визнано відсутність у акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» права вимоги до ОСОБА_1 та відсутність у ОСОБА_1 кореспондуючого обов'язку, включаючи оплату суми тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії банку, за наступними правочинами:
за кредитним договором від 17.09.2024 за № 24091700027348 по програмі «Кредит готівкою» на суму 50 000 грн., кошти за яким були зараховані на банківську картку для виплат № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), додатковий рахунок договору SAMDNWFC00093007772 від 05.10.2023;
за договорами споживчого кредитування від 17.09.2024 на суму 30019,35 грн, 30019,35 грн та 14492,10 грн (включаючи банківську комісію), всього на загальну суму 74530,80 грн. (включаючи банківську комісію), наданих за рахунок кредитного ліміту, встановленого на кредитній картці «Універсальна» № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), додатковий рахунок договору SAMDNWFC000109931508 від 17.09.2024.
Додатковим рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року заяву представника позивача Фольчика А.С. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Стягнуто з відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь позивача ОСОБА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн (двадцять п'ять тисяч гривень).
Не погоджуючись із вказаним судовими рішеннями Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», інтереси якого представляє Рокетська С.В., подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року та додаткове судове рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, взяв до уваги лише доводи позивача, не врахував докази, які надавалися представником відповідача на підтвердження того факту, що зняття коштів стало можливим через розголошення клієнтом персональних даних.
Вказують, що 18.09.2024 року ОСОБА_1 повідомив банку, що 17.09.2024 року став жертвою шахрайства - невідомі особи здійснили несанкціонований вхід у Приват24 та списали 131 212,00 грн з карткових рахунків НОМЕР_5 , НОМЕР_2 на рахунки сторонніх банків та під час оспорюваних транзакцій його фінансова sim-картка не працювала.
Також, при зверненні в поліцію ОСОБА_1 пояснив, що отримував вхідні дзвінки з номерів НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 від невідомих, які представлялися працівниками оператора зв'язку «Київстар» і переконали його в необхідності продовження дії sim-картки мобільного номера НОМЕР_10 . Дане пояснення частково зазначено у витягу з ЄРДР № 12024211050000247.
В ході телефонної комунікації ОСОБА_1 прийняв зловмисників за співробітників оператора зв'язку та під їх диктовку відправив зі свого мобільного повідомлення наступного змісту: 24541097948047122105634#. Надалі він передав зловмисникам інформацію з отриманого від Київстар смс. Ця інформація сприяла третім особам в перевипуску sim-картки його фінансового номеру, що відповідає порядку здійснення самостійної заміни сім-картки, який прописаний на сайті: https://kyivstar.ua/services/prepaid/sim4g особам та виконував всі подальші дії під їх диктовку. Інші деталі правоохоронними органами ще встановлюються, а наведені вище обставини слугують висновку, що комунікація клієнта із невідомими особами забезпечила втрату доступу до фінансового номеру телефону.
Зазначають, що універсальна кредитна картка НОМЕР_5 відкрита 17.09.2024 року у Приват24 клієнта ОСОБА_1 з одночасною заявкою на встановлення ліміту 75 000,00 грн. Випуск підтверджено з використанням смс, завірений примірник робочої сторінки програмного комплексу Банку додається.
Також оформлено і кредит № 24091700027348 на суму 50 000,00 грн.
Вказані обставини визнаються обома сторонами, відтак доведенню перед судом не підлягають.
Підписання угод відбулось у додатку Приват24 через фінансовий телефон клієнта.
Сторони досягли згоди щодо істотних умов правочину, підписаного електронним підписом, тому такі правочини обов'язкові до виконання.
Зокрема, згідно завіреного примірника робочої сторінки програмного комплексу Банку щодо змін в акаунтів під логіном НОМЕР_10 встановлено, що відбулася зміна паролю на вхід в Приват24 клієнта з використанням PIN-коду картки НОМЕР_15 НОМЕР_16 2024-09-17 19:24:23 CHANGE_PASSWORDс178.133.6.148 13e4597980b7b443 23129RN51X|Redmi p24mob 5168745172771120P24_AUTHORIZATION_MOB.
Вірне введення пін-коду картки позивача, як умова здійснення зміни паролю входу до Приват24 свідчить про розголошення персональних даних саме ОСОБА_1 .
Отже, за наведених та доведених вище обставин, відповідальність за оспорюваними видатковими операціями залишаються за клієнтом банку, адже відповідно до п. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач зобов'язаний: зберігати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та не розголошувати індивідуальну облікову інформацію.
На підставі наведеного, позивач порушив свої обов'язки як користувача платіжних послуг: розголосив індивідуальну облікову інформацію третім особам; не забезпечив належного зберігання інформації, яка дає змогу ініціювати та виконувати платіжні операції; не повідомив негайно банк про втрату доступу до фінансового номеру телефону.
Крім того, звертають увагу, що позивач, як платник коштів за оспорюваними видатковими операціями вправі із виписками за своїми рахунками звернутись до обслуговуючих Банків одержувачів коштів (RAIFFEISEN BANK JSC та JSC UNIVERSAL BANK) з'ясувати особу одержувачу переказаних з його карткового рахунку коштів та заявити вимоги до одержувача про повернення безпідставно отриманих коштів.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фольчик А.С. подав відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк», у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року та додаткове рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що відповідач, допустивши оспорювані платіжні операції, залишив поза увагою, що безпосередньо перед ініціюванням цих операцій відбулась зміна паролю на вхід в особистий кабінет Позивача у застосунку Приват24; зміна паролю та подальше ініціювання платіжних операцій здійснено з використанням неналежного Позивачу, тобто нетипового, технічного засобу (смартфона, комп'ютера, тощо); нетипове оформлення кредитів супроводжувалось миттєвим перерахуванням кредитних та власних коштів позивача на картки в інших банках - 7 платежів менш чим за 15 хв.; оспорювані платіжні операції мають значну схожість з відомими сценаріями шахрайства.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що наслідком цих порушень законодавства з боку відповідача стало незаконне здійснення невстановленими особами платіжних операцій на карткових рахунках позивача та заподіяння йому майнової шкоди.
Водночас відповідачем не висловлено жодних заперечень щодо цих порушень закону з його боку ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.
Щодо тверджень заявника про неврахування судом першої інстанції наданих ним доказів на підтвердження того, що зняття коштів з рахунків позивача стало можливим через розголошення ним персональних даних є надуманим і голослівним, оскільки насправді такі докази ним не надавались, в матеріалах справи вони відсутні.
Відповідачем не враховано можливість несанкціонованого заволодіння третіми особами індивідуальною обліковою інформацією (ПІН-кодом, тощо) поза волею користувача, зокрема, шляхом протиправного застосування технічних засобів.
Саме у зв'язку з можливістю таких протиправних дій чинне законодавство зобов'язало надавачів платіжних послуг розробити та застосовувати незалежні елементи посиленої автентифікації, щоб несанкціонований доступ до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів.
При цьому, сам факт заволодіння зловмисниками внаслідок злочинного обману позивача інформацією, яка сприяла у доступі до його фінансового номера телефону, не свідчить про передачу ним індивідуальної облікової інформації, зокрема, постійного паролю для входу у платіжну систему чи ПІН-коду картки, тощо, що дозволило б здійснити відповідні платіжні операції, а отже не є доказом порушення позивачем вимог п. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», на що бездоказово посилається заявник.
Твердження заявника, що позивач не повідомив негайно банк про втрату доступу до фінансового номеру телефону, не відповідає дійсності.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечує сам заявник, що позивач звернувся до нього з приводу незаконного доступу до його фінансового телефону та можливих протиправних транзакцій, які, як виявилось, дійсно мали місце 17.09.2024 впродовж 19:38 год. - 19:52 год., уже наступного дня - 18.09.2024, коли взнав у відділенні оператора мобільного зв'язку про факт незаконного втручання у його мобільний телефон, а 19.09.2024 було відкрито кримінальне провадження за цим фактом.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність відповідачем належними і допустимими доказами того факту, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв стороннім особам у доступі до його індивідуальної облікової інформації, яка надала змогу ініціювати оспорювані платіжні операції.
Також, безпідставним є посилання заявника на те, що між ним та позивачем у додатку Приват24 через фінансовий телефон клієнта відбулось підписання електронним підписом кредитних договорів, а доказів визнання цих угод недійсними до суду не надано.
Насправді сам факт втрати позивачем доступу до фінансового номера телефону напередодні вчинення протиправних транзакцій, який був відновлений лише наступного дня після звернення до сервісної служби оператора мобільного зв'язку, проти чого не заперечує й сам заявник, свідчить про об'єктивну неспроможність позивача ініціювати та укласти ці кредитні договори.
У зв'язку з цим суд першої інстанції на підставі наявних доказів дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не виявляв свою волю до вчинення цих правочинів та набуття обумовлених ними цивільних прав та обов'язків, тому вказані правочини є такими, що не вчинені, права та обов'язки за цими правочинами ним не набуті, а правовідносини за ними - не виникли.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Рокетська С.В. апеляційну скаргу підтримала, з мотивів, викладених у ній, просила її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційної скарги не визнав, вважаючи їх безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що на підставі договору банківського обслуговування, укладеного між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» шляхом приєднання клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідачем відкрито на ім'я позивача банківський рахунок НОМЕР_1 і додатковий рахунок до договору SAMDNWFC00093007772 від 05.10.2023 та видано для здійснення платіжних операцій банківську картку для виплат № НОМЕР_2 .
Судом також встановлено, що 17 вересня 2024 року в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 відбулось списання наявних на цьому рахунку його власних коштів, шляхом їх переказу на іншу, не належну позивачу, банківську картку № НОМЕР_3 (надавач платіжних послуг отримувача JSC Universal bank). Списання здійснено двома платіжними операціями о 19:38 год на суму 4120,50 грн та о 19:45 год - 2814,00 грн, всього списано коштів на загальну суму 6934.50 грн у т.ч. 34.50 грн - комісія банку.
Окрім цього, на тому ж банківському рахунку 17 вересня 2024 року оформлено кредитний договір № 24091700027348 по програмі «Кредит готівкою» на суму 50000 грн, котрі одразу ж списано з рахунку позивача, шляхом перерахування на неналежну позивачу банківську картку № НОМЕР_4 (надавач платіжних послуг отримувача Raiffeisen bank JSC). Списання здійснено двома платіжними операціями на загальну суму 49747.50 грн: о 19:52 год - 29145,00 грн та о 19:52 год - 20602,50 грн, у т.ч. 247.50 грн - комісія банку.
У загальному з платіжної картки № НОМЕР_2 списано кошти на суму 56682,00 грн.
Також, 17.09.2024 в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 на підставі заяви на приєднання до публічного договору «Кредитні картки» на ім'я позивача відкрито віртуальну кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_5 (рахунок НОМЕР_6 ) і додатковий рахунок договору SAMDNWFC000109931508 з одночасною заявкою на встановлення ліміту 75000 грн.
Одразу ж після цього за рахунок кредитного ліміту здійснено оформлення споживчого кредитування і перерахування одержаних таким чином коштів на неналежну позивачу банківську картку № НОМЕР_3 (надавач платіжних послуг отримувача JSC Universal bank). У загальному трьома платіжними операціями з оформленого на позивача рахунку списано кошти на загальну суму 74530,80 грн: о 19:46 год - 30019,35 грн, о 19:49 год - 30019,35 грн та о 19:50 год - 14492,10 грн, у т.ч. 2530.80 грн - комісія банку.
Всього 17 вересня 2024 року з 19:38 год - 19:52 год із банківських карток № НОМЕР_2 та № НОМЕР_5 списано шляхом перерахування на вищезазначені неналежні позивачу банківські картки 131212,80 грн, із них - 6934,50 грн - власних коштів позивача та 124269,30 грн - кредитних коштів.
Наведене підтверджується копіями виписок по платіжних картках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_5 , банківськими чеками від 17.09.2024, скріншотами сторінок у особистому кабінеті позивача в Приват24 (а.с.16-27).
За вказаним фактом за заявою ОСОБА_1 від 18 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2024 року внесені відомості за № 12024211050000247 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України.
Зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.09.2024 за №кримінального провадження 12024211050000247, вбачається, що 17.09.2024, близько 18 годин 50 хвилин, до нього зателефонувала невідома особа (НОМЕР_17, НОМЕР_18), яка представившись співробітником ПрАТ "Київстар" під приводом продовження терміну дії сім-картки, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, заволоділа грошовими коштами в сумі 128400 грн, які були списані із карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» з НОМЕР_11 та НОМЕР_1 (а.с.55).
Також, 30.09.2024 та 01.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до АТ КБ «Приватбанк», про повернення коштів та анулювання кредитів.
За результатами проведеної перевірки АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь від 08.10.2024 за № 20.1.0.0.0/7- 240930/7241 та від 11 жовтня 2024 року за №20.1.0.0.0/7-241001/57099 на запит позивача, згідно яких повідомлено, що кредитна картка НОМЕР_12 відкрита 17.09.2024 в системі дистанційного бслуговуання «Іnternet Banking» Приват 24 з одночасною заявкою на встановлення ліміту 75 000 грн.
Переказ коштів з карток був здійснений шляхом створення платежу в Приват24, куди здійснено вхід під авторизацією позивача, а при даній процедурі клієнт вводить своє ім'я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів, а також, що вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону позивача та іншої особистої інформації.
Також оформлена кредитна позика по програмі «Кредит готівкою» на суму 50 000 грн. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання вашого фінансового телефону та іншої особистої інформації.
При цьому зазначено, що відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору банківського обслуговування, клієнт зобов'язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором, або що суперечать чинному законодавству.
Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп-лист Платіжною системою (п. 1.1.10.10.3 Умов).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідач не підтвердив належними і допустимими доказами тих обставин, що банк належно виконав вимоги нормативних актів при наданні кредитних коштів позивачу, чим не виконав обов'язки щодо гарантування безпеки операцій, зокрема з протидії відомим сценаріям шахрайства і не довів, що позивач, як користувач банківських карток і відкритих на його ім'я банківських рахунків, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до індивідуальної облікової інформації, яка надала змогу ініціювати невизнані та оспорювані платіжні операції з 19:38 год - 19:52 год 17 вересня 2024 року.
Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції в повному обсязі, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
У статті 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено Законом України «Про платіжні послуги».
Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг; користувач платіжних послуг (далі -користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Частиною 12 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що електронний платіжний засіб, що використовується в платіжній системі, має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим правилами платіжної системи, з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до п.4. частини 20 цієї статті, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно з частиною 5 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.
Аналогічна норма міститься в пункті 140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 № 164 (далі - Положення № 164), згідно з якою до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач електронного платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно пункту 138 розділу VII Положення № 164 Емітент зобов'язаний:
1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення);
2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору;
3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення;
4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту;
5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту;
6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов'язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення № 164 користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Згідно пункту 140 розділу VII Положення № 164, користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
У відповідності до пункту 146 розділу VII Положення № 164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі №686/30030/21.
У справі, яка переглядається позивач покликається на те, що 17 вересня 2024 року з банківського рахунку позивача НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_2 ) незаконно списано двома платіжними операціями (о 19:38 год - 4120,50 грн та о 19:45 год - 2814,00 грн) на картку № НОМЕР_3 (JSC Universal bank). Того ж дня на рахунку позивача оформлено кредит № 24091700027348 на суму 50000 грн, з яких 49747, 50 грн переказано двома платіжними операціями о 19:52 год на картку № НОМЕР_4 (надавач платіжних послуг отримувача Raiffeisen bank JSC). Також, 17.09.2024 на ім'я позивача відкрито віртуальну кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_5 з одночасною заявкою на встановлення ліміту 75000 грн, з якої трьома операціями: 19:46 год - 30019,35 грн, 19:49 год - 30019,35 грн та 19:50 год - 14492,10 грн, у т.ч. 2530,80 грн - комісія банку. Загалом з 19:38 год по 19:52 год із банківських карток № НОМЕР_2 та № НОМЕР_5 незаконно списано 131 212,80 грн, із них - 6934,50 грн - власних коштів позивача та 124 269,30 грн - кредитних коштів. Позивач стверджує, що особисто не здійснював жодної із цих операцій, не укладав кредитних договорів і не відкривав нових карток.
При цьому, як вбачається із відзиву на позовну заяву, представником відповідача зазначено, що в ході співпраці AT КБ «ПриватБанк» з правоохоронними органами встановлено, що при зверненні в поліцію ОСОБА_1 пояснив, що отримував вхідні дзвінки з номерів НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 від невідомих, які представлялися працівниками оператора зв'язку «Київстар» і переконали його в необхідності продовження дії sim-картки мобільного номера НОМЕР_10 .
Дані обставини частково підтверджені у витязі з ЄРДР №12024211050000247. Зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.09.2024 за № кримінального провадження 12024211050000247, вбачається, що 18.09.2024 року до Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області із заявою звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 17.09.2024, близько 18 годин 50 хвилин, до нього зателефонувала невідома особа (НОМЕР_17, НОМЕР_18), яка представившись співробітником ПрАТ "Київстар" під приводом продовження терміну дії сім-картки, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, заволоділа грошовими коштами в сумі 128400 грн, які були списані із карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» з НОМЕР_11 та НОМЕР_1 (а.с.55)
В ході телефонної комунікації ОСОБА_1 прийняв зловмисників за співробітників оператора зв'язку та під їх диктовку відправив зі свого мобільного повідомлення наступного змісту: НОМЕР_13 . Надалі він передав зловмисникам інформацію з отриманого від Київстар смс. Ця інформація сприяла третім особам в перевипуску sim-картки його фінансового номеру, що відповідає порядку здійснення самостійної заміни сім-картки, який прописаний на сайті: https://kyivstar.ua/services/prepaid/sim4g, зокрема:
придбайте універсальну карту Smart SIM;
вставте нову SIM-карту в смартфон та наберіть *111#
поверніться до старої SIM і надішліть запит *245*41 *OXXYYYYYYY*ZZZZZZZZ#, де XXYYYYYYY - номер телефону нової SIM-карти (номер шахрая НОМЕР_14 , ZZZZZZZZ - PUK1 нової SIM-картки;
дочекайтеся SMS із кодом - повідомлення надійде впродовж 15 хвилин;
тепер знову вставте нову SIM і надішліть запит *245*42*ХХХХХХ#, де ХХХХХХ - код, що надійшов в SMS;
перезавантажити смартфон через 10 хвилин після запиту;
дочекайтеся SMS-підтвердження - повідомлення надійде впродовж 30 хвилин. Готово! Тепер ви можете користуватися 4G/LTE
Крім того, згідно завіреного примірника робочої сторінки програмного комплексу Банку щодо змін в акаунтів під логіном НОМЕР_10 встановлено, що відбулася зміна паролю на вхід в Приват24 клієнта з використанням РІN-коду картки НОМЕР_2: 10550010 20504464 НОМЕР_16 2024-09-17 19:24:23 СНАNGE_PASSWORD 178.133.6.148 13е4597980b7b443 23129RN51Х/Redmi р24тоb НОМЕР_2 Р24_АUTHORIZANION_МОВ.
Встановлено також, що перекази з карток позивача було здійснено шляхом створення платежів в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Іnternet Banking» Приват 24. Вхід в Приват 24 здійснено під авторизацією позивача, з введенням імені користувача та паролю, створено необхідний платіж, введено відомий лише користувачу ключ доступу і після цього надійшло платіжне доручення, на підставі якого Банк здійснив переказ коштів. Оформлення кредиту також відбулось у Правит24 за допомогою вчинення простого електронного підпису з фінансового номеру телефона користувача.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається та не заперечувалось позивачем, що ОСОБА_1 особисто повідомив, як він вважав представнику ПрАТ «Київстар», код, який надійшов йому у вигляді СМС-повідомлення від контакта «KYIVSTAR».
Внаслідок виконання вказаних дій ОСОБА_1 втратив доступ до свого фінансового номера клієнта банку, інтернет зв'язку, доступу до особистого кабінету у «Приват24», чим сприяв своїми діями у здійсненні іншими особами платіжних операцій за своєю кредитною карткою.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що позивач, можливо, не усвідомлюючи цього, діючи з необережністю, фактично розкрив особисту інформацію, що не підлягала розголошенню, наслідком чого було оформлення на його ім'я кредиту на суму 50 000 грн та відкриття віртуальної кредитної карти «Універсальна» № НОМЕР_5 з лімітом 75000 грн та наступна втрата коштів, які знаходились на його рахунках.
Колегія суддів звертає увагу на те, що без розголошення позивачем інформації, яка містилась у смс-повідомленнях, що надходили йому, як він вважав - від "працівників мобільного оператора "Київстар" 17.09.2024 року, не були б можливими втрата доступу до його фінансового номеру НОМЕР_10 і відповідно подальші операції з оформлення на його ім'я кредитів, наслідком чого стала втрата коштів, які знаходились на його банківських рахунках.
З урахуванням встановлених вище обставин справи, зокрема факту спілкування позивача з ймовірними шахраями та повідомлення останнім особистої інформації, що стало наслідком блокування фінансового номеру телефону позивача, переоформлення його на інший пристрій, отримання доступу до додатку «Приват24», то в колегії суддів відсутні сумніви, що саме за сприяння позивача відбулось фактичне розкриття особистої інформації, що не підлягала розголошенню, наслідком чого стало оформлення на його ім'я кредиту на суму 50 000 грн та відкриття кредитної картки № НОМЕР_5 з одночасною заявкою на встановлення ліміту 75000 грн та наступне списання коштів з його банківських рахунків.
Відтак колегія суддів не вбачає підстав, які б зумовлювали можливість звільнення позивача від цивільно-правової відповідальності, оскільки факт незаконного переказу грошових коштів з карткових рахунків відбувся не з вини банку, а тому позивач повинен нести відповідальність за ці операції.
Суд першої інстанції не врахував наявних у матеріалах справи доказів про те, що ОСОБА_1 виконав інструкції невідомої особи, повідомив цій особі свої особисті дані, тобто як користувач кредитної картки своїми діями сприяв у доступі до відомостей за його банківськими картками, його особових рахунків, акаунту та додатку Приват24, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати оспорювані платіжні операції за його рахунками, що призвело до списання грошових коштів.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" про стягнення грошових коштів та визнання відсутніми прав вимоги за кредитними договорами, відмовити.
Щодо додаткового рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №904/8884/21 (провадження №12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 року у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 року у справі № 910/17345/20, від 15.02.2023 року у справі №911/956/17(361/6664/20), від 07.03.2023 року у справі № 922/3289/21, від 14.07.2021 року у справі № 761/15741/17, від 26.07.2023 року у справі №754/4352/21, від 24.01.2024 року у справі № 752/1058/23.
Відтак додаткове рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року, яким стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, також підлягає скасуванню.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із платіжної інструкції №BOJ64B4BYA від 14 липня 2025 року вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк», за апеляційний розгляд скарги сплатив судовий збір у розмірі 1574,54 грн.
За таких обставин, з позивача слід стягнути на користь відповідача, понесені судові витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд даної справи в розмірі 1574, 54 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», інтереси якого представляє Рокетська Світлана Володимирівна, задовольнити.
Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року та додаткове судове рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" про стягнення грошових коштів та визнання відсутніми прав вимоги за кредитними договорами та заяви представника позивача Фольчика А.С. про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" понесені судові витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд даної справи в розмірі 1574, 54 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 26 вересня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома