Справа № 944/6476/24
Провадження №2/944/741/25
01.10.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Колтуна Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Корабель С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
встановив:
Адвокат Іванюк І.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між стронами, стягнути з відповідача в користь позивача аліменти на утримання дітей, а також судові витрати, зокрема на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивує тим, що 07.11.2009 між сторонами у справі було укладено шлюб у Шевченківському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 499.
Від шлюбу у них народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне сімейне життя у сторін не склалося. На даний час вони проживають окремо, подружні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін.
Також позивач вважає, що утримувати неповнолітніх дітей, які проживають разом із нею, сторони мають удвох. Однак відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча має можливість утримувати спільних дітей.
Враховуючи потреби дітей ОСОБА_1 просить із відповідача, який є працездатною особою, стягувати на їх утримання аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку, щомісячно.
Ухвалою судді від 06.01.2025 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явилася, повідомлялася про розгляд справи належним чином, її представник адвокат Іванюк І.В. подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та день судового розгляду справи, подав до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки у судове засідання не з'явились всі учасники справи, датою ухвалення рішення, у відповідності до положень ч.5 ст.268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали даної справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 07.11.2009 уклали шлюб, який був зареєстрований у Шевченківському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 499, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 07.11.2009.Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 »
У даному шлюбі у сторін народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого Шевченківським відділои реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 18.05.2010, про що зроблено відповідний актовий запис № 150; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Шевченківським відділои реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 16.07.2019, про що зроблено відповідний актовий запис № 817.
Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.1 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно з ч.3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох сторін, що має істотне значення, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Що стосується вимоги про стягнення аліментів, суд приходить до наступного:
Чинне законодавство України встановлює пріоритет інтересів дітей при вирішенні сімейних спорів (ч.8 ст.7 СК України), а також зобов'язує дотримуватись засад рівності їх прав щодо батьків (ст.142 СК України) та справедливості у врегулюванні сімейних відносин (ч.9 ст.7 СК України).
Беручи до уваги п.п.17, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до вимог ч.3 ст.181, ч.4 ст.182 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи наведене та рівність обов'язку батьків щодо матеріального утримання дітей, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду з позовом і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що представником позивача заявлено до стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч. ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правової допомоги адвокатом від 19.11.2024 № 19/11/2024, а також копія додаткового договору №1 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 19.11.2024 № 19/11/2024 для погодження надання правових (юридичних) послуг, копія розрахунку суми судових витрат, за яким послуги надано на загальну суму 4000 ,0 грн, а також квитанція до прибутковго касового орядера правової допомоги адвокатом від 19.11.2024 № 19/11/2024 про сплату вказаних коштів.
Таким чином, беручи до уваги те, що понесені витрати пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, враховуючи при цьому їх співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) їх обсягом та витраченим часом, факт задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов'язані з правничою допомогою в розмірі 4 000 грн.
Відповідно до п.3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, то позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1211,20 грн. Оскільки позов підлягає до задоволення, то з відповідача слід стягнути в користь позивача 1211,20 грн судового збору.
Крім того, з відповідача підлягає стягненню в користь держави 1211,20 грн судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні заяви про стягнення аліментів.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 110, 112, 180, 182, 183 СК України, ст. ст. 2, 10, 11, 141, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,
вирішив:
позов задовольнити повністю.
Шлюб укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителем АДРЕСА_2 ), який зареєстрований 07.11.2009 у Шевченківському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 499, - розірвати.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_2 ), аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом 19.11.2024, до досягнення дітьми повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 ,00 грн
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення суду складене та підписане 01.10.2025.
Суддя Юрій КОЛТУН