Провадження №2/447/565/25
Справа №447/499/25
(заочне)
30.09.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді Друзюк М.М. ,
секретар судового засідання Іськів О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,
за участі: позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_3
встановив:
Стислий виклад обставин справи.
Позивачка подала до Миколаївського районного суду Львівської області позов до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що шлюб між ними зареєстровано 26.07.2018 Виконавчим комітетом Радилицької сільської ради Миколаївського району Львівської області, про що складено актовий запис №3. Надалі, 08.07.2023 шлюб між позивачем та відповідачем розірваний, про що Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис № 7. Як зазначає представник позивачки, до майна, що є спільною сумісною власністю подружжя належить житловий будинок, площею 130,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1502 га, з кадастровим номером 4623086600:003:0191, на якій побудований вищевказаний будинок.
Просить визнати вищезазначене майно спільною сумісною власністю подружжя та виділити у її власність 1/2 частки житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Окрім цього, просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір .
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 21.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без руху.
На адресу суду 03.03.2025 від представника позивачки адвоката Репака В.В. надійшло клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 03.03.2025 у справі відкрито провадження і призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження на 10.04.2025. Відповідачу визначено строк для подання відзиву, заперечень.
8 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивачки адвоката Репака В.В. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та виклик свідків у судове засідання.
Ухвалою суду від 12.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.06.2025.
16 липня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивачки адвоката Репака В.В. надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено копію договору про правову допомогу вартість якої становить 29 000 грн.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, зважаючи на те, що такий неодноразово повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0610237928701, 0610272519849, 0610253387028, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду не надано.
Також, судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі № 447/499/25 відповідача ОСОБА_2 .
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_4 повідомила, що є матір'ю позивачки, донька разом з чоловіком після одруження почали будувати будинок у вересні 2018 року у АДРЕСА_1 . Перед весіллям свідок перебувала на заробітках з чоловіком за кордоном. Фінансовими питаннями щодо будівництва будинку займалися свідок з чоловіком, допомагали будівельними матеріалами та коштами, транспортними послугами. У 2022 році будівництво будинку завершено, проте не було підключено електро та газопостачання. На час будівництва будинку донька та зять працювали неофіційно
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_5 зазначив, що він є братом позивачки. У вересні 2018 року почалося будівництво будинку, в якому брала участь його сім'я. Будинок будувався за спільні кошти подружжя, у 2022 році будівництво завершено, його сестра з чоловіком планували проживати у будинку, але до будинку не було підключено електро та газопостачання.
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_6 , повідомив, що є батьком позивачки, зазначив, що після весілля доньки почали будівництво будинку в с. Раделичі, яке закінчилося у 2022 році. Перед початком будівництва сільська рада видавала земельні ділянки під забудову, донька із зятем отримали ділянку під забудову. Свідок повідомив, що виконував деякі будівельні роботи, надавав будівельні матеріали для будівництва, сторонам з нагоди одруження подарував з дружиною 4000 доларів.
За таких обставин, суд проводить розгляд справи на підставі письмових доказів відповідно до ст.223 ЦПК України.
В силу приписів ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів..
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.07.2018 укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_8 ». (а.с.53).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 08.07.2023 виданого Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, (а.с.52 зворот).
Відповідач 09.08.2023 подав заяву про державну реєстрацію прав (права власності, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язань, спеціальне майнове право, право інвестора), щодо житлового будинку, земельної ділянки КН 4623086600:003:0191, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав №68856618 від 14.08.2023, державний реєстратор вирішила провести державну реєстрацію прав за заявою від 09.08.2023 ( а.с. 11 на звороті).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 413895328 від 18.02.2025, право власності на житловий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2780377946100, земельна ділянка КН 4623086600:003:0191, знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 з 09.08.2023 ( а.с.9).
Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №ІУ101230725822, про реєстрацію декларації про готовність експлуатації об'єкта, початок будівництва житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було розпочато у 2019 році, а завершення у 2023 році.
Рішенням Раделицької сільської ради Стрийського району Львівської області № 286 від 31.10.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1502 га в урочищі «Вільшина» в с. Раделичі Стрийського району Львівської області з кадастровим номером 4623086600:003:0191, яку передано безоплатно у власність відповідачу ( а.с.12).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 342639167 від 14.08.2023, право власності на земельну ділянку , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1763484646230, КН 4623086600:003:0191, зареєстроване за ОСОБА_2 з 08.02.2019 (а.с.8 зворот).
Як вбачається з матеріалів справи, технічний паспорт житлового будинку садибного типу, за адресою: АДРЕСА_1 , № 0288-ЛВ від 18.07.2023, виготовлений на ім'я ОСОБА_2 ( а.с.13).
Згідно з наказом про присвоєння адреси об'єкту будівництва, виданого начальником відділу архітектури, містобудування та архітектурно- будівельного контролю Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області , присвоїно об'єкту будівництва-об'єкту нерухомості-житловому будинку, який збудовано на земельній ділянкці з кадастровим номером 4623086600:003:0191, адресу - АДРЕСА_1 ( а.с.23).
Відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 17.02.2025, оціночна вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , із загальною площею 130,9 кв.м становить 988 602,19 грн. (23, зворот - 24).
Норми права, які застосував суд
Відповідно до приписів частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, частиною третьою якої передбачено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Згідно з положеннями частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За змістом частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині 2 статті 372 ЦК України.
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно з приписами частини 1 та 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим (пункти 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України).
Відповідно до положень частини 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
При розгляді справ про поділ спільногосумісного майнаподружжя (жінкита чоловіка,які проживаютьоднією сім'єю,але неперебувають ушлюбі міжсобою абов будь-якомуіншому шлюбі)встановлення обсягуспільно нажитогомайна єпередусім питаннямидоведення відповіднихобставин,спростування чинеспростування презумпціїспільної сумісноївласності,які суд вирішує вмотивувальній частинісвого рішення.Більше того,відповідне судоверішення лишепідтверджує наявністьрежиму спільногосумісного майна,і длятакого підтвердженнязаявлення вимогипро визнанняпевних об'єктівспільним сумісним майном та,як наслідок,зазначення врезолютивній частинісудового рішенняпро такевизнання не є необхідним.Ефективним способомзахисту затаких умовє самевирішення вимогипро поділспільного сумісногомайна. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 523/14489/15-ц від 23 січня 2024 року (пункт 70).
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони з перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого відповідач безоплатно набув право власності на земельну ділянку з КН 4623086600:003:0191 відповідно до рішення Раделицької сільської ради Стрийського району Львівської області № 286 від 31.10.2018, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1502 га в урочищі «Вільшина» в с. Раделичі Стрийського району Львівської області.
Відповідно до конструкції норми статті 60 СК України, яка свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.
Пунктом 5 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Як встановлено у судовому засіданні та не спростовано відповідачем, що під час перебування сторін у шлюбі на вищезазначеній земельній ділянці розпочато будівництво будинку. Оформлення прав на даний будинок відповідач розпочав після розірвання шлюбу (зокрема виготовлення технічного паспорта )
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16-ц (провадження № 61-3478св18) зроблено висновок, що «земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України».
Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) зробила висновок, що «при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства».
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.
Суд звертає увагу на те, що земельна ділянка та будинок набуті сторонами під час перебування у шлюбі протягом 2019-2023 років, тобто відповідач набув право власності на вказане майно за час перебування у шлюбі з позивачкою, володів і користувався ним також у цей період.
Враховуючи встановлені судом обставини та зазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що спільним майном подружжя є земельна ділянка № 4623086600:003:0191, за адресою: с. Раделичі, Стрийського району, Львівської області та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 130,9 (кв.м), відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положення статті 134ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1347872, договір про надання правової допомоги №30 від 12.11.2024, додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги №30 від 12.11.2024, розрахунок №1 за правничі послуги, вартість яких становить 29 000 грн.
Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (які складаються з написання позовної заяви, подання заяви про забезпечення позову, участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції, підготовки та поданні клопотань), а також критерію розумності їхнього розміру, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21.02.2025 вжито забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме на: - 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 130,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1502 га, з кадастровим номером 4623086600:01:003:0191, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Згідно з ч.7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
З огляду на вимоги статті 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 8 393,29 грн. стягнути з відповідача на користь позивачки.
Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268,280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільною майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки № 4623086600:003:0191, за адресою: с. Раделичі, Стрийського району, Львівської області.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільною майна подружжя право власності на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 130,9 (кв.м).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 8 393 (вісім тисяч триста дев'яносто три) грн.. 29 (двадцять дев'ять) коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) грн.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21.02.2025 у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме на: - 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 130,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1502 га, з кадастровим номером 4623086600:01:003:0191, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення..
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Друзюк М. М.