Єдиний унікальний номер №943/958/25
Провадження №2-о/943/229/2025
01 жовтня 2025 року м. Буськ, Львівська область
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Журибіда Б.М.
за участю секретаря судового засідання Пирка В.М.
роглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Буського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про фстановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, -
представник заявниці - адвокат Худзік А.М. подав до суду заяву за участю заінтересованої особи - Буського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про фстановлення факту смерті на тимчасово окупованій території. Заявниця є внучкою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01 вересня 1997 року Жовтневим відділом реєстрації актів громадянського стану м. Маріуполя, Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь та свідоцтвом про народження батька заявниці ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 , виданого 07 червня 1977 року Відділом РАГС с. Жданов, Приморського району Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Маріуполь. У зв'язку із тимчасовою окупацією м. Маріуполь, органи державної реєстрації актів цивільного стану України позбавлені можливості зафіксувати смерть особи, а тому просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Маріуполь, Донецької області, з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть.
В судове засідання заявниця не з'явилась, її представник - адвокат Худзік А.М. подав заяву про розгляд справи у його відсутності та заявниці, просить таку задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, жодних клопотань не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1997 року, підтверджено, що ОСОБА_1 має батька ОСОБА_3 .
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07 червня 1977 року, підтверджено, що батько заявниці ОСОБА_3 має батька ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 11 січня 2022 року, підтверджується, що ОСОБА_1 мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер дідо заявниці ОСОБА_2 , місце смерті м. Маріуполь Донецької області, який проживав та помер в тимчасово окупованій території України.
Як убачається із наявного у справі копії свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 07.03.2025 року, актовий запис № 170259930001800395005, виданого окупаційною владою на тимчасово окупованій території України вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер у віці 73 років у м. Маріуполь Донецької області.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Відповідно до ст. 3 даного Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
На адміністративній межі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України Кабінетом Міністрів України може запроваджуватися тимчасовий прикордонний контроль.
Лінія зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
У зв'язку з наведеним, а також враховуючи те, що підставою для видачі свідоцтва про смерть є лікарське свідоцтво про смерть або фельдшерська довідка про смерть, форми яких затверджені Міністерством охорони здоров'я України, отримати які заявниця можливості не має, так як її батько помер на тимчасово окупованій території України, у зв'язку з чим на даний час заявниця позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть на території України.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Таким чином, документи, що підтверджують факт смерті особи на тимчасово окупованій території України, видані органами окупаційної влади підтверджують факт смерті, однак, за формою та змістом не відповідають вимогам українського законодавства, а тому не можуть бути підставою для проведення реєстрації смерті особи в органах РАЦС Міністерства юстиції України.
Не може вважатись легітимним на території України і свідоцтво про смерть особи, видане органом, який створено на цій території в порядку, не передбаченому законом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Зазначене місце смерті є тимчасово окупованою територією України, що підтверджується «Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, з подальшими змінами.
Статтею 17 ч.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Встановлення факту смерті діда, породжує юридичні наслідки для заявниці, при цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що факт смерті ОСОБА_2 , уродженця м. Маріуполь, Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Маріуполі Донецької області, у віці 73 років є встановленим, а тому заява підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Керуючись Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. ст. 12, 81, 247, 260, 261, 315, 317, 354, 355 ЦПК України, суд -
заяву задовольнити повністю.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Маріуполь, Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Маріуполь, Донецької області, у віці 73 років.
Рішення суду підлягає до негайного виконання.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, оскарження рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, не зупиняє його виконання.
Суддя Б. М. Журибіда