Справа № 439/186/25
Провадження № 2/439/216/25
29 вересня 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Рахімової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Скорик І.Б.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броди цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,
Позивачка ОСОБА_3 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області із позовними вимогами до відповідача ОСОБА_4 в яких просить провести поділ спільного майна подружжя та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частини спільного майна подружжя транспортного засобу марки «HYUNDAI IX35», 2014 року випуску, колір сірий, номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 306050,00 гривень.
В обґрунтування покладається на те, що 20.02.2016 року між позивачем та відповідачем у справі було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі у них народився син.
За час перебування у шлюбі, а саме 23.10.2020 був придбаний транспортний засіб марки «HYUNDAI IX35», 2014 року випуску, колір сірий, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрував на себе відповідач. Відповідно статті 368 ЦК України вказаний транспортний засіб є спільною сумісною власністю. Так як автомобілі в розумінні ст.183 УК України є неподільними речами, то просить стягнути в свою користь частини спільного майна подружжя, в розмірі 306050,00 гривень. Автомобіль зареєстровано на відповідача, то вважає вірним і доцільним залишити відповідачу автомобіль.
Перед зверненням до суду із даною позовною заявою позивач звернулася до спеціаліста, який і провів оцінку транспортного засобу та станом на 16.01.2025 року вартість складала 612 100, 00 гривень.
Також позивач просить стягнути понесені нею судові витрати : судовий збір в сумі 3060,50 гривень, витрати на виготовлення звіту про оцінку майна в сумі 2000, 00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000, 00 гривень.
На підставі викладеного просить позов задовільнити в повному обсязі.
Відповідач не заперечує, що автомобіль придбаний ними за час перебування у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя, не заперечує щодо його поділу. Зазначає, що до моменту звернення з позовом до суду пропонував продати автомобіль та розподілити грошові кошти порівну, що вважає вірним, про що неодноразово повідомляв позивача. Окрім того, спірний автомобіль деякий період часу знаходився у позивача ОСОБА_3 , та з певних об'єктивних причин він ним не користувався взагалі.
Однак має заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження цих витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), тощо.
Тому, на його думку, сума витрат на професійну допомогу є завищена.
29.01.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.
25.02.2025 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 адвоката Васів Ю.М. про участь його в судових засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
27.02.2025 року відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якому визнає позов про поділ майна подружжя, однак вважає, що сума витрат на правничу допомогу заявлена позивачем є завищеною.
18.03.2025 позивач ОСОБА_3 подала відповідь на відзив відповідача в якому просить долучити копію договору про надання правової допомоги від 10.01.2025 та акту прийому-передачі виконаних робіт. Просить задовольнити позові вимоги в повному об'ємі.
30.04.2025 року ухвалою підготовчого судового засідання призначено до судового розгляду.
Представник позивача - адвокат Васів Ю.М. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просить про його задоволення з огляду на зазначені у обставини.
Представник відповідача - адвокат Михайлюк Д.А. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, погоджується з вимогою, що це є спільна сумісна власність, не погоджується з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача частини вартості спільного майна подружжя, в розмірі 306050,00 гривень (це не ринкова ціна), за таку суму сторонни не зможуть продати вказаний транспортний засіб та не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, вважає їх завищеними і нічим не підтвердженими.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.02.2016 року, свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_2 від 20.02.2016 (а.с.40).
За час перебування у шлюбі, а саме 23.10.2020 був придбаний транспортний засіб марки «HYUNDAI IX35», 2014 року випуску, колір сірий, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_3 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником є ОСОБА_4 ( а.с.7-8).
Згідно звіту про оцінку майна колісного транспортного засобу марки «HYUNDAI IX35», 2014 року випуску, колір сірий, номерний знак НОМЕР_1 , станом на 16.01.2025 року вартість автомобіля 612 100 (шістсот дванадцять тисяч сто) гривень ( а.с.9-34).
Під час розгляду справи відповідач не оскаржував ринкову вартість автомобіля, клопотання про призначення судової експертизи не заявляв.
Твердження відповідача, що з об'єктивних причин він не може керувати вказаним автомобілем та не має доступу до нього нічим не підтверджені.
Відповідно до статті 368 частини 3 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Договору щодо спільного майна сторони не укладали.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України) .
Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 стаття 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (частина 2 стаття 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина 2 статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини 4 статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини 2 статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивач має право в порядку поділу майна подружжя отримати компенсацію вартості частки вищевказаного автомобіля (1/2 частки), що становить 306050,00 гривень.
Щодо розподілу судового збору.
Згідно положень частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3060. 50 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 2000 гривень за послуги з виготовлення звіту про оцінку майна та частково задовольнити витрати на правничу допомогу із заявлених 25 000 гривень тільки 20 000 гривень.
Зважаючи на правовий висновок викладений у Постанові ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Суд ознайомившись із актом прийому - передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги б/н від 10 січня 2025 року, укладеного між клієнтом ОСОБА_3 та адвокатом Васів Ю.М. приходить до висновку, що послуги включені під п.3) а саме: підготовка до засідань та участь у судовому засіданні в тому числі дорога із м.Львова до м.Броди - 5 годин, що становить до оплати 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень до стягнення не підлягає, оскільки відповідно до ухвали суду від 25.02.2025 року адвокат Васів Ю.М. брав участь в судових засіданнях, які призначалися судом в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.57-58). Окрім того відповідно до поданого клопотання адвоката Васів Ю.М. йому було надано доступ до підсистеми «Електронний суд» та надано доступ до електронної справи (а.с.53).
З урахуванням того, такі витрати фактично не були здійснені та їх сума не обґрунтована.
Отже, стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу в сумі 20 000 гривень (а.с.76-80).
На підставі викладеного, згідно статтей 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України статтей 368,369 ЦК України, п. п. 23-25, 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсний та поділ спільного майна подружжя, керуючись статтями 4, 12,13, 81,83 141, 182, 212, 264-265, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, задовольнити частково.
Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме автомобіль марки «HYUNDAI IX35», 2014 року випуску, колір сірий, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_3 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виділивши даний автомобіль у власність ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль у розмірі 306050, 00 (триста шість тисяч п'ятдесят) гривень, 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3060,50 (три тисячі шістдесят ) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму сплачену за виготовлення звіту про оцінку майна у розмірі 2000,00 (дві тисячі ) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - дані відсутні.
Суддя О.В. Рахімова