ЄУН: 336/1761/21
Провадження №: 1-кп/336/123/2025
Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю сторін: прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_10
по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 187 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває вище вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою суду від 16.11.2022 провадження відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зупинено до звільнення з лав ЗСУ.
Ухвалою суду від 03.01.2024 провадження по справі відновлено через вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Ухвалами суду ОСОБА_10 неодноразово продовжувався строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31.07.2025 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2025 року, якою відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишено без змін.
Обвинувачений ОСОБА_10 від засідання в режимі відеоконференції з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» відмовився виходити, про що повідомив представник установи.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 клопотав про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Зазначивши, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, не зникли та продовжують існувати.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав позицію колеги.
На думку прокурорів, клопотання про продовження строку тримання під вартою може бути розглянуте в умова відмови обвинуваченого брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 зазначила, що без обвинуваченого неможливо розглядати клопотання про продовження строку тримання під вартою, заперечила щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, на які посилається прокурор, не підтверджені жодними доказами, а тому є всі підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_9 підтримали позицію адвоката ОСОБА_8 .
Потерпілі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши учасників кримінального провадження, колегія судів дійшла наступного висновку про задоволення клопотання прокурора виходячи з наступного.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 натепер утримується в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Згідно з листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 12.08.2025 № 08-04/7369 за повідомленням, яке надійшло від Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор», на виконання спільного наказу 17 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України та Запорізької обласної військової адміністрації від 06.08.2025 № 261/№ 43 у Запорізькому слідчому ізоляторі вживаються заходи щодо проведення евакуації засуджених та осіб, взятих під варту. У зв'язку із зазначеним призупинено прийом осіб до установи. Найближчими установами, які здійснюють прийом вищезазначених категорій осіб, є Державна установа «Дніпровська установа виконання покарань (№3)» та Державна установа «Криворізька установа виконання покарань (№3)».
Згідно листа т.в.о начальника Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» від 19.09.2025 обвинувачений ОСОБА_11 18.09.2025 був етапований до Державної установи Дніпровська УВП №4, на підставі спільного Наказу №261/43 від 06.08.2025 «Про початок евакуації засуджених та осіб, взятих під варту з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Згідно з п.4, п.4-1, п.5 ч.1 ст.336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, термін якого продовжено до 05.11.2025.
Згідно акту про відмову отримувати (надавати розписку про отримання ) кореспонденцію від 24.09.2025 обвинувачений ОСОБА_10 відмовився від отримання клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 22.09.2025. Наявні підписи уповноважених представників відповідної установи.
Відповідно до ч.2 ст.336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Таким чином, враховуючи обставини, викликані дією воєнного стану на території України, забезпечення безпосередньої участі обвинуваченого у судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя об'єктивно неможливо.
Проведення судового засідання в режимі відеоконференції є одним із видів участі особи в судовому засіданні, оскільки вона має можливість у режимі реального часу сприймати те, що відбувається під час судового розгляду, вчасно реагувати на будь-які слова чи дії учасників, висловлювати власну позицію, ставити запитання та користуватися усіма правами, передбаченими законом.
У разі застосування відеоконференції має забезпечуватись не просто формальна присутність обвинуваченого у залі судового засідання, а саме ефективна участь у судовому процесі, яка включає в себе перш за все право бачити, чути та спостерігати за тим, що відбувається в судовому засіданні без технічних перешкод («Марчелло Віола (Marcello Viola) проти Італії», заява № 45106/04).
Згідно з п.п. 48 п. 3 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, особа, яка утримується в установі попереднього ув'язнення, установі виконання покарань або медичному закладі, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження) у приміщенні такої установи за допомогою її технічних засобів та з використанням Електронного кабінету установи або кабінету її службової особи. Технічну можливість участі у відеоконференції, належну якість зображення та звуку, інформаційну безпеку тощо забезпечує така установа.
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, зокрема висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 415/1698/12-к (провадження № 51-4999 кмо 20) з урахуванням положень ч. 2 ст. 336 КПК України, прийняття судом рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, який заявив клопотання про безпосередню участь у судовому розгляді, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Таким чином, в умовах воєнного стану здійснення дистанційного судового провадження за ухвалою суду здійснюється незалежно від заперечень обвинуваченого. При цьому забезпечення доставки до відповідного приміщення для проведення судового засідання в режимі відеоконференції з метою забезпечення участі обвинуваченого покладається на установу, де тримається під вартою обвинувачений.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд керується положеннями ст.331 КПК України, відповідно до ч. 1, 3 якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченої. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. (із змінами) «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування», тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_10 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів за ч.3 ст.185 та ч.4 ст.187 КК України, а саме у крадіжці та у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, які, відповідно ст.12 КК України, є тяжкими та особливо тяжким злочином, що карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, будучи особою, раніше судимою за вчинення корисливих злочинів, проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому порядку, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та скоїв аналогічний злочин, а тому з урахуванням серйозності висунутого проти нього обвинувачення, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного злочину, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_10 може переховуватися від суду.
Разом з тим, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду.
Обвинувачений не має соціально струмуючих факторів, а саме міцних соціальних зв'язків.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не тільки на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. В судовому засіданні у новому складі суду свідки допитані не були.
Заявлені ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки за вчинення інкримінованого злочину обвинуваченому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, що дає достатні підстави вважати про реальність таких ризиків з боку обвинуваченого.
Таким чином, у зв'язку із існуванням вищенаведених ризиків застосування до ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатньо для запобігання настанню цих ризиків, а також забезпечення належного судового розгляду даного кримінального провадження.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Також слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідно до пункту 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 3 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо вказаного кримінального провадження та дані щодо особи обвинуваченого, суд дійшов переконання щодо неможливості застосування відносно ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Колегією суддів враховується, що матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що поточний стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає перебуванню в умовах слідчого ізолятора.
Відповідно до положення п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 177, 178, 197, 201 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під варто відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто по 29 листопада 2025 включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3