Справа №333/5852/25
Провадження №2/333/3814/25
25 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
судді Круглікової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Панченко К.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ: 37573541, місцезнаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32
до відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1
про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
02.07.2025 до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на профілактичному обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебувають малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підставою для взяття на облік є проживання дітей в сім'ї, в якій мати ОСОБА_2 , ухиляється від виконання батьківських обов'язків. У грудні 2024 року до відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надійшло усне повідомлення, що за адресою: АДРЕСА_1 у сторонньої особи перебувають двоє маленьких дітей без батьків. В ході проведеної роботи було встановлено, що матір дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, в квітні 2024 року депортовано до Молдови. Малолітні діти проживали зі знайомою матері, яка доглядала за ними понад півроку. Розпорядженнями голови районної адміністрації ЗМР по Комунарському району №1138, №1139 від 23.12.2024 малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , влаштовано до патронатної родини ОСОБА_5 , які тепер мешкають за адресою: АДРЕСА_2 . З моменту депортації матері та до теперішнього часу мати ОСОБА_2 не вжила жодних заходів щодо возз'єднання родини. Отже, на думку представника позивача, відповідачкою свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дітей відсутня, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні ст. 164 СК України. Враховуючи наведене, позивач вважає, що наявні законні підстави, з якими закон пов'язує можливість позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Ухвалою суду від 03.07.2025 цивільну справу прийнято до провадження судді Круглікової А.В. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
29.07.2025 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району на адресу суду надано Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 21.08.2025 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з?явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило. Відповідачка не скористалась своїм правом надати відзив на позовну заяву або прийняти участь у судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв'язку. У зв'язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , виданого Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 05.07.2019 про що складено відповідний актовий запис №627. (а.с. 5)
ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_8 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2 , виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.01.2024, про що складено відповідний актовий запис №05. (а.с. 4)
Згідно з відповіді Комунарського ВДРАЦС у місті Запоріжжі від 26.12.2024 №865/32.10-01-26, Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомляє, що згідно Державного реєстру актів цивільного стану громадян 03.01.2024 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за №05. Батьками дитини є: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . 05.07.2019 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за №627. Батьками дитини є: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 . (а.с. 7)
Відповідно до розпорядження голови Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 23.12.2024 №1138, малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23.12.2024 до закінчення дії воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення, влаштовано в патронатну сім'ю ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .(а.с. 9-10)
Згідно з розпорядженням голови Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 23.12.2024 №1139, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 23.12.2024 до закінчення дії воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення, влаштовано в патронатну сім'ю ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .(а.с. 11-12)
Відповідно до Акту органів внутрішніх справ від 13.12.2024, складеного інспектором СЮП ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Попковою Д.В., за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено дітей жіночої та чоловічої статті, мати яких депортована, батько призваний до служби. Дітей доставлено до КНП НД №5 ЗМР. (а.с.13,14).
Згідно з висновком Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 25.07.2025 №19.02/01-36-872, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частиною другою статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21.
У рішенні у справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
Судом беруться до уваги наявні в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства відносно ОСОБА_2 , відповідно до яких у зв'язку з незаконним перебуванням ОСОБА_2 з 10.08.2017 на території України, оскільки її дії порушують законодавство України про правовий статус іноземців або осіб без громадянства, підстави для перебування в Україні відстутні, прийнято рішення примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянку Російської Федерації ОСОБА_2 та зобов'язано її покинути територію України у термін до 18.01.2024.
Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, судом не вбачається умисного ухилення матері ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки її було примусово депортовано за межі України, а до її примусового видворення за межі України діти проживали разом з матір'ю, протилежнгого матеріали справи не містять та позивачем не надано.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, зокрема те, що позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідоме нехтування нею батьківськими обов'язками щодо малолітніх дітей, а також з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, що відповідатиме основним інтересам дітей, зокрема збереженню його зв'язку з рідною матір'ю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у цій справі у зв'язку з відмовою у позові покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст судового рішення складено 01.10.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя А.В. Круглікова