Справа № 309/748/25
Провадження № 1-кп/309/47/25
30 вересня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_10 про виклик та допит свідків у кримінальному провадженні № 42023071210000052 від 13.02.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 28 - ст. 336, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ст. 336, ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ст. 336 КК України,
У провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 28 - ст. 336, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ст. 336, ч. 3 ст. 28 - ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ст. 336 КК України.
До початку судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_10 заявив клопотання про виклик та допит свідків, у якому просив викликати в якості свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 з метою встановити чи дійсно дані особи відвідували приміщення УСБУ в Закарпатській області, за якою саме адресою, чи дійсно були присутні під час огляду мобільних телефонів і чи відповідають їх підписи в кінці кожного протоколу дійсності. Посилається на те , що на протязі трьох днів 17.18 та 19 вересня 2024 р. старшим оперуповноваженим УСБУ в Закарпатській області одноособово у приміщенні Хустського МРМ УСБУ в Закарпатській області, без зазначення точної адреси проведення даний слідчих дій в присутності понятих нібито проводився огляд предметів. В жодному з сімнадцяти протоколів огляду предметів не зазначено адресу за якою здійснювався огляд, а також не зазначено технічні засоби, якими здійснювалась фото фіксація предметів, які оглядались та відсутні індивідуальні та технічні характеристики комп'ютерної техніки, на якій виготовлявся та роздруковувався текст до протоколів огляду.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання захисника підтримав.
В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення даного клопотання як безпідставного.
Суд, вивчивши заявлене клопотання, заслухавши учасників судового провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.ст. 84, 86 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ч.1ст. 95 КПК показання це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Відповідно до ст. ст. 42, 46 КПК сторона захисту має право клопотати про допит свідків.
Згідно ч.1 ст.65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
У відповідності до ч.1 ст.134 КПК України суд під час судового провадження має право, зокрема, за клопотанням обвинуваченого чи його захисника, здійснити судовий виклик певної особи, якщо встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Рівність сторін є одним з невід'ємних елементів поняття справедливого судового розгляду. Вона вимагає, аби кожна сторона бачила, що їй надано розумні можливості представити свій інтерес за умов, які не ставлять її у несприятливе становище, порівняно із супротивником (Ocalan проти Туреччини [ВП], §140, Foucher проти Франції, §34; Bulut проти Австрії; Faig Mammadov проти Азербайджану, §19). Вона вимагає забезпечення справедливої рівноваги між сторонами і застосовується як до цивільних, так і до кримінальних справ.
Право на змагальне провадження означає, в принципі, можливість для сторін знати і коментувати усі складові наданої доказової бази і усі зауваження, надані для того, щоб вплинути на рішення суду (Brandstetter проти Австрії, §67). Воно тісно пов'язане з принципом рівності сторін і, до речі, Суд іноді вирішував про порушення статті 6 §1 саме внаслідок сукупного розгляду цих двох понять.
Практика Суду (Європейського суду з прав людини) зазнала значної еволюції, зокрема щодо важливості зовнішніх проявів і щодо збільшення уваги громадськості до належного відправлення правосуддя (Borgers проти Бельгії, §24). У кримінальних справах стаття 6 §1 перетинається з особливими гарантіями статті 6 §3, хоча і не обмежується переліченими у ній мінімальними правами. Гарантії, наведені у статті 6 §3, є водночас складовими, що входять до поняття справедливого судового розгляду в розумінні статті 6 §1 (Ібрагім та інші проти Сполученого Королівства [ВП], §251). Суд розглядав питання рівності сторін і змагального судового розгляду в різних ситуаціях, які часто перетиналися з правами на захист відповідно до статті 6§3 Конвенції.
Відмова заслухати будь-яких свідків або розглянути докази для захисту, але допит свідків і дослідження доказів обвинувачення може поставити питання з точки зору рівності сторін (Борісова проти Болгарії, §§47-48; Topiж проти Хорватії, §48). Те ж саме справедливо, якщо суд першої інстанції відмовляється викликати свідків захисту для з'ясування невизначеної ситуації, яка є підставою для обвинувачення (Каспаров та інші проти Росії, §§64-65). Таким чином, у всіх таких випадках, під час визначення того, чи було провадження справедливим, Суд, можливо, повинен буде застосувати відповідний текст, викладений у справі Муртазалієва, метою якого є визначення того (1) чи була вимога про допит свідка достатньо обґрунтованою і доречною щодо предмету обвинувачення; (2) чи розглядали національні суди доречність цих показань і надали достатні підстави для свого рішення не допитувати свідка під час судового розгляду; та (3) чи завдало шкоди загальній справедливості провадження рішення національних судів не допитувати свідка (Абдулаєв проти Азербайджану, §§ 59-60).
У зв'язку з цим вимога справедливого судового розгляду не накладає на суд першої інстанції зобов'язання доручити складання експертного висновку або проведення будь-якого іншого слідчого заходу лише тому, що сторона подала клопотання про це. Якщо захист наполягає на тому, щоб суд заслухав свідка або прийняв інші докази (такі як, наприклад, висновок експерта) національні суди повинні вирішити, чи є необхідним або доцільним прийняти ці докази для розгляду під часу слухання справи. Національний суд може вільно, за умови дотримання умов Конвенції, відмовитися викликати свідків, запропонованих захистом. (Хусейн та інші проти Азербайджану, § 196; Ходорковський та Лєбєдєв проти Росії, §§718 та 721; Полетан та Азіровік проти колишньої Югославської Республіки Македонія, §95).
Суд не вбачає підстав для виклику та допиту у якості свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , оскільки захисником адвокатом ОСОБА_10 не наведено переконливих мотивів, які б давали можливість стверджувати, що зазначеним особам відомі обставини, які підлягають доказуванню під час розгляду кримінального провадження, та їх показання при допиті у якості свідків щодо події кримінального правопорушення матимуть значення для розгляду справи. У своїх поясненнях в судовому засіданні захисник не зміг пояснити, які об'єктивні дані, що мають значення для справи, відомі або можуть бути відомі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які обставини, що стосуються пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення вони можуть підтвердити чи спростувати.
З огляду на вказане, суд вважає клопотання захисника необґрунтованим, а тому не вбачає передбачених законом підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 134, 352, 372 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про виклик та допит у якості свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_1