Справа № 303/7472/25
2-а/303/92/25
про залишення позовної заяви без руху
01 жовтня 2025 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 про скасування рішення про примусове видворення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
За правилами адміністративного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 160, 161 КАС України.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 30.09.2025 року(документ сформований в системі «Електронний суд» 29.09.2025 року), а оскаржуване рішення винесене 27.02.2025 року. В свою чергу позивач мав право звернутися до суду з цим позовом до 27.08.2025 року включно.
Позивач просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду поважність пропуску якого обґрунтовує тим, що тільки 17.04.2025 року постановою Тячівського районного суду Закарпатської області по справі № 307/963/25 провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Таким чином, обставини щодо спроби незаконного перетину ним державного кордону, що були підставою для винесення відповідачем 27.02.2025 року оскаржуваного рішення про примусове видворення, не підтвердилися, а тому таке має бути скасоване. При цьому, 22.08.2025 року він звернувся безпосередньо до відповідача із заявою про скасування рішення від 27.02.2025 року, проте йому було вказано на судовий порядок такої процедури. Вказані обставини унеможливили подати позов скоріше, а тому представник позивача просить визнати причини пропущення строку на подання адміністративного позову поважними та поновити такий.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 171 КАС закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так, зі змісту позовної заяви позивач оскаржує рішення про примусове видворення за межі території України як особу без громадянства від 27.02.2025 року.
Статтею 288 КАС України визначені особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України, зокрема, відповідно до частини першої даної статті позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
При цьому, ст. 270 КАС України передбачені особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ, проте категорія справ, особливості якої визначені ст. 288 КАС України, не входить до переліку справ, яким визначені будь-які особливості обчислення процесуальних строків.
Отже, для звернення до суду з позовними вимогами про оскарження рішення про примусове видворення за межі території України застосуванню підлягають загальні строки звернення до суду.
Згідно з положень ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Згідно з вимог ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналогічний правовий висновок щодо визначення поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду висловлений Верховним Судом у постановах від 22.01.2020 року у справі № 2540/2618/18, від 05.05.2020 року у справі № 826/6830/17, від 17.09.2020 року у справі № 640/12324/19, від 11.08.2021 року у справі № 320/8317/20, від 16.09.2021 року у справах № 120/3403/20-а, № 560/5412/20 та № 240/10995/20, від 09.02.2022 року у справі № 460/8776/20 та від 18.01.2023 року у справі № 160/6211/21.
Додатково слід зазначити про те, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналогічний правовий висновок, зокрема, міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 160/6211/21.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 року у справі № 990/270/23).
Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові також зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Суд також вважає за необхідне у цій справі звернутися до практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, у п. 48 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У п. 45 рішення ЄСПЛ у справі «Pеrez de Rada Cavanilles v. Spain» (заява № 28090/95) зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У цій справі встановлено, що оскаржуване рішення прийнято 27.02.2025 року. При цьому, позивачу було достеменно відомо про прийняття оскаржуваного рішення саме з 27.02.2025 року.
Суд зауважує, що ч.ч. 2 , 3 ст. 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач вказує на те, що тільки 17.04.2025 року постановою Тячівського районного суду Закарпатської області по справі № 307/963/25 провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Разом з тим, звертається увага на те, що з часу прийняття Тячівським районним судом Закарпатської області постанови від 17.04.2025 року минуло більше п'яти місяців. Відтак, прийняття Тячівським районним судом Закарпатської області постанови від 17.04.2025 року жодним чином не вказує на поважність причин пропуску у для звернення до суду з цим позовом.
Крім того, факт звернення 22.08.2025 року із відповідною заявою безпосередньо до відповідача про скасування рішення від 27.02.2025 року аналогічно жодним чином не вказує на поважність причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом.
Суд, аналізуючи зазначені причини, зазначає, що з часу закінчення, визначеного Законом строку (27.08.2025 року) до моменту звернення до суду (30.09.2025 року) пройшло більше місяця та на підтвердження об'єктивно непереборних, таких, що не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, та пов'язаних з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду належних і допустимих доказів не надано.
Ураховуючи викладене вище, суд повторно наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у цій справі, представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду не вказала, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивача. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
У підсумку, слід прийти до висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду у цій справі, будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду не наведено, відтак позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з іншими підставами для поновлення строку з одночасним представленням доказів поважності причин його пропуску.
У ч. 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене є підставою для залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 123 КАС України.
Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 248, 286 КАС України, суддя,-
В задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 про скасування рішення про примусове видворення - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
Копію даної ухвали негайно направити позивачу.
Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху передбачені ч. 2 ст. 123 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Заболотний