Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2898/25
01.10.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , за участі прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , перекладача - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу,
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подала клопотання про зміну запобіжного заходу.
Заявлене клопотання мотивовано тим, що 22 серпня 2025р. ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 діб з 22.08.2025 року по 20.10.2025 року (включно) з можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 гривень.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Після ознайомлення з рішеннями Виноградівського районного суду Закарпатської області, на сайті Єдиний реєстр судових рішень, по адміністративних справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності свідків по справі, а саме: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стало зрозуміло, що слідчі та прокурори у цьому кримінальному провадженні, інкримінуючи обвинуваченому вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 332 КК України не прийняли до уваги, що обвинувачений та свідки не могли бачитись, спілкуватись, домовлятись між собою, так як ОСОБА_4 не тільки не розмовляє на українській мові, але і має хворобу, із за якої має порушення орієнтації в просторі.
Таким чином існують обгрунтовані сумніви у інкримінованому обвинуваченні ОСОБА_4 .
Більше того, дії ніби то вчинені ОСОБА_4 16.03.2024р. були кваліфіковані як порушення за яке передбачена адміністративна відповідальність та оформлено протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №148026 від 16.03.2024р. (копія протоколу додається, оригінал знаходиться у Виногардівському районному суді Закарпастької області в справі №299/3165/24).
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 183КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття "обґрунтованої підозри", враховуючи ст.8, 9 КПК, потрібно керуватись усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", п. пунктом 175; рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Водночас факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016 року N 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення. При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Таким чином по справі щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення відсутня обрунтована підозра. Ризики передбачені ст. 177 КПК України станом на 30.09.2025р. відсутні.
Зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби буде справедливою, здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого ОСОБА_4 .
У зв'язку з цим просить змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби.
Встановити для обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з зі свідками по справі;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в'їзд до України.
У судовому засіданні захисник підтримала подане клопотання. Крім того, додатково зазначила, що визначений розмір застави для обвинуваченого є непомірним, оскільки з часу визначення він заставу не сплатив.
Крім того, обвинувачений позитивно характеризується та є багатодітним батьком, на підтвердження чого подала довідку та характеристику з місця проживання.
До цього додатково зазначила, що обвинувачений є інвалідом, має тяжку хворобу в стані загострення, що перешкоджає йому перебування під вартою.
Обвинувачений підтримав захисника. Просив призначити йому домашній арешт.
Заслухавши доводи захисника та обвинуваченого, які клопотання підтримали, прокурора, який просив у задоволенні клопотання відмовити, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення (ч.3 ст.331 КПК України).
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії викладені вище.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Доводи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу зводяться до наступного:
- щодо обвинуваченого відсутня обґрунтована підозра;
- підозрюваний позитивно характеризується та є багатодітним батьком;
- визначена застава у розмірі 151400 грн. є обтяжливою та непомірно великою для обвинуваченого;
- обвинувачений є інвалідом третьої групи, хворіє на важку хворобу в стані загострення, що унеможливлює його перебування під вартою.
Доводи, викладені у клопотанні захисника, у відповідності до наведених вимог КПК України, не містять обставин, які не розглядалися судом при постановленні судового рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та мали б свідчити про наявність підстав, які вказують на необхідність зміни запобіжного заходу на менш обтяжливий.
Так, доводи клопотання про відсутність обґрунтованої підозри спростовано фактом вручення ОСОБА_4 у відповідності до вимог КПК України підозри за ч.2 ст.332 КК України.
Подана захисником довідка про склад сім'ї від 02.09.2025 року є аналогічною за змістом від 26.09.2025 року, яка оцінювалася судом при продовженні запобіжного заходу.
Доводи про наявність хвороби в стані загострення жодними доказами не підтверджено.
Наявність тільки позитивної характеристики не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу.
Крім того, стверджуючи, що у вказаній справі відсутня обґрунтована підозра, захисник в той же час зазначає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту буде достатнім запобіжним заходом і забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків є суперечливими.
Санкція ч.2 ст.332 КК України передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 7 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років, що є тяжким злочином.
За час перебування під вартою обставини у кримінальному провадженні змінитися не могли суттєво. Фактично єдиною обставиною на підтвердження клопотання є позитивна характеристика та наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, що з врахуванням тяжкості інкримінованого та особи обвинуваченого не є достанім для зміни раніше встановленого запобіжного заходу.
За вказаних обставин заявлене клопотання захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 309, 369-376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1