Справа № 579/2513/24
2/579/39/25
02 вересня 2025 року м. Кролевець
Кролевецький районний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Придатка В.М.
за участю секретаря судового засідання Клишкової Ю.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Рекухи О.В.
представника відповідача адвоката Рекухи В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадкування, права на обов'язкову частку у спадщині та визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним, ОСОБА_1 , право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кролевець Кролевецького району Сумської області, разом із спадкоємцем першої черги за законом; визнати за ним, ОСОБА_1 , право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кролевець Кролевецького району Сумської області, у розмірі 1/4 частки всього спадкового майна та визнати право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку об'єкту нерухомого майна - житлового будинку під літерою А-1, загальною площею 70,6 м2, житловою площею 47,1 м2, з надвірними будівлями, а саме: сарай під літерою Б; огорожа під літерою N; що знаходяться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кролевець Кролевецького району Сумської області.
Позовні вимоги мотивував таким.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кролевець Кролевецького району Сумської області, однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу з 25.09.2006 по 25.09.2015, до дня смерті ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , що встановлено рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 08.04.2016 у справі № 579/427/16-ц, що набрало законної сили 26.04.2016, та додатковим рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 15.07.2016 у справі № 579/427/16-ц, що набрало законної сили 09.08.2016.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кролевець Кролевецького району Сумської області. Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в якому позивач спільно проживав з нею однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, і який належав померлій на праві приватної власності.
Під час спільного проживання позивач опікувався і матеріально забезпечував ОСОБА_3 , вони вели спільне господарство, мали спільний побут. ОСОБА_3 перебувала на утриманні позивача, оскільки він отримував максимальну пенсію шахтаря, а вона - мінімальну пенсію, до того ж, позивач також отримував грошові перекази від іноземної держави Республіка Казахстан за рішенням Алматинського районного суду м. Астана від 24.05.2004 в розмірі 828 840 тенге (70 438,98 грн). Свої доходи позивач витрачав на утримання сім'ї, придбавав продукти харчування, ліки та інші медикаменти, купував меблі і побутову техніку для улаштування побуту, витрачав кошти на капітальний ремонт домогосподарства, оскільки житло не відповідало встановленим санітарним і технічним вимогам для проживання. Власними зусиллями та коштами позивач відновив (відремонтував) стелю в кухні будинку, яка обвалилася, прибудував до основної частини житлового будинку ванну кімнату та туалет, повністю улаштував їх, встановив стелю та дах, оздобив і укомплектував необхідним обладнанням та аксесуарами для забезпечення проживання людей похилого віку в нормальних санітарних і технічних умовах. Побудував літню садову бесідку, забетонував відмостку кругом будинку, капітально відновив, встановив нову огорожу навколо домогосподарства, замінив стару дерев'яну огорожу на огорожу з сітки-рабиці. Також проводив постійно поточні ремонти у домогосподарстві та надвірних будівлях, половину сараю відремонтував капітально, іншу частину - розібрав та побудував по-новому, оскільки її неможливо було відновити.
05.01.2016 позивач подав заяву до Кролевецької районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , про що було зареєстровано спадкову справу за номером у Спадковому реєстрі 58450682, за номером у нотаріуса 02/2016. На сьогоднішній день спадщина не видавалася, свідоцтва про право на спадщину ніхто не отримував.
Позивач є спадкоємцем четвертої черги права на спадкування за законом. ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_3 , яка також померла, була спадкоємцем першої черги право на спадкування за законом, якщо вона прийняла спадщину.
Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем п'ятої черги права на спадкування за законом, крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 померлою ОСОБА_3 посвідчено заповіт на користь ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 була особою похилого віку, на день смерті їй було 79 років, вона потребувала постійного догляду. Ані дочка ОСОБА_4 , ані онука ОСОБА_2 не утримували, не доглядали ОСОБА_3 .
Позивач після смерті ОСОБА_3 організував поховання, відбув всі поминальні обіди та заходи за власний кошт, після чого продовжував проживати в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , уклав договори з постачальниками електричної енергії, газу на своє ім'я. Завіз дрова восени 2021 року для опалення будинку.
В житловому будинку знаходилося його особисте майно, речі домашнього вжитку: тумба стіл під комп'ютер, холодильник, пральна машина автомат, телевізор, мікрохвильова піч, опалювальний двоконтурний газовий апарат з примусовим обігрівом води, соковижималка, металевий літній душ, телевізійна антена, меблевий гарнітур в літню прибудову, одяг та особисті речі. Крім того, позивач встановив датчик води, три електричні обігрівачі. В домогосподарстві знаходилися продукти харчування, консервація, картопля та інші овочі для харчування і посадки на присадибній земельній ділянці.
Позивач жив у будинку померлої як спадкоємець до вересня 2021 року, а потім скориставшись його відсутністю, невідомі особи проникли в домогосподарство, збивши (зламавши) всі дверні замки та замінивши на нові. З домогосподарства вивезли дрова, заготовлені на зиму, інші речі, які належали позивачеві.
Позивач є особою похилого віку, непрацездатний, особа з інвалідністю П групи трудового каліцтва, контузія, черепно-мозгова травма, переніс клінічну смерть, ветеран праці, дитина війни з осколочним пораненням, тому, як непрацездатний вдівець, незалежно від змісту заповіту, вважає, що має право на половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом (обов'язкова частка), що складає частку спадкового майна, згідно зі статтею 1241 ЦК України.
В судовому засіданні позивач та представник позивача просили позов задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, пославшись на те, що позивачем не доведено ті обставини, якими він обгрунтовує позовні вимоги. Так, безпорадний стан ОСОБА_3 , без доведення якого немає підстав стверджувати, що остання перебувала на утриманні позивача, не підтверджується матеріалами справи та спростовується поясненнями свідків. Також відсутні підстави стверджувати, що позивач має право на обов'язкову частку, оскільки право спадкування осіб, які проживали з померлим до дня його смерті, передбачене положеннями про четверту чергу спадкування і не є тотожним спадковим правам іншого з подружжя.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що знайомий з позивачем та знав померлу ОСОБА_3 . Родина жила за кошти позивача, він робив ремонти, купував котел, холодильник, свідок часто возив їх до лікарень, що оплачував також позивач. Позивач також опікувався і дочкою померлої, ОСОБА_4 , яка хворіла, тому її возили лікуватися і у Глухів, і у Київську область. У житті сім'ї позивача жодної участі не приймали ані відповідач ОСОБА_2 , ані ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_3 двічі позивач повідомляв свідкові, що з будинку пропадали його речі, а потім свідок дізнався, що у будинку позивача невідомі особи замінили замки, захопивши житло. Також свідок повідомив, що ОСОБА_3 мала добрий стан здоров'я, ходила на роботу, поки позивач порядкував вдома. Безпорадного стану у ОСОБА_3 свідок не помічав. Припущення, що позивач сам вивозив якесь майно із будинку, свідок відхилив: будь-які перевезення позивачу забезпечував саме він.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що є невісткою померлої ОСОБА_3 . Свекруха часто приходила до свідка на базар, купували шкарпетки, труси. Певний час потім свідок проживала за кордоном, при цьому істотно допомагала ОСОБА_3 матеріально. Свекруха це цінувала, за заповітом залишила все майно половину дочці свідка, відповідачці по справі, а половину - нині покійній дочці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Позивач каже неправду: ніяких ремонтів він не робив, свекруха повідомила свідкові, що все хатнє начиння та домашню техніку вони з позивачем купували навпіл і добудову туалету також сплачували навпіл. Позивач не допомогав ОСОБА_3 ні на городі, ні по господарству, не зустрічав з роботи і з базару. Більше того, на його дачній ділянці також сапала та обробляла грядки ОСОБА_3 , а картоплю вони передавали онукам позивача в Алтинівку. Стан здоров'я ОСОБА_3 був терпимий, хоча хворіла жовчним міхуром та серцем, але до лікарів не зверталася. Ходила на роботу секретарем у міськраду, обробляла городи і господарство, тому безпорадною її назвати неможливо. Після смерті ОСОБА_3 дійсно позивач мешкав у спірному домоволодінні, значною мірою запустивши його. У будинку було повно сажі, занавіски бурі від кіптяви. Після похорон на могилі не бував жодного разу. Пропали речі, які належали ОСОБА_3 за життя: так, позивач замінив ламповим телевізором два великі плазменні телевізори, які стояли в будинку за життя ОСОБА_3 , а також замінив гарний холодильник на старий. Крім того, позивач так і не віддав родичам коштовності свекрухи - золото, сережки та перстень; зате вивіз весь металобрухт - дві вантажівки. Вікна у кімнаті ОСОБА_4 були забиті ДВП, довелося заміняти коньки у хаті та на сараї. Зайнявши свекрухин дім, вона виявила у погребі залишки продуктів, які пороздавала людям, бо їх не потребувала. Оскільки позивач відмовлявся забирати власні речі, винесли їх до сусідів («до ОСОБА_7 »). Пральну машинку віддала на потреби військових, оскільки мала намір поставити власну, нову. Тумбочку під комп'ютер та холодильник не змогли витягнути, тому і не віднесли до сусідів. Їй неодноразово погрожували онуки й онучка позивача.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснив, що знайомий з позивачем та знав померлу ОСОБА_3 . Позивач проживав з нею тривалий час, робив ремонти, купував котел, обладнав душову кабіну. Мав у наявності мотоблок. Відремонтував сарай, придбав новіший телевізор. Стосунки у сім'ї були чудові, теплі, душевні.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що знайома з невісткою ОСОБА_3 - ОСОБА_6 . У гостях бачила і позивача, як співмешканця ОСОБА_3 протягом 10 років. Зі слів ОСОБА_3 , господарство вели, всі витрати ділячи навпіл. З нею свідок також зустрічалася на городі, де ОСОБА_3 працювала, а також на вулиці, бачила, як з магазину ОСОБА_3 несла величезні сумки. У безпораднім чи немічному стані ОСОБА_3 на думку свідка не була ніколи. Після її смерті у будинку було чисто і наведений лад, а потім, коли позивача виселили, виявилося, що скрізь бруд, пилюка і кіптява.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що знала ОСОБА_3 , часто бачила її за життя з важкими сумками закупів. З побутовими речами їй допомагала невістка ОСОБА_6 . У будинку були непогані меблі, і холодильник, і телевізор. Потім, як позивача виселили, виявилося, що ним поміняні і телевізор, і полиці; в хаті неохайно, на палець сажі, скрізь усе іржаве і зіпсоване. ОСОБА_3 була партійним працівником, потім працювала в торгівлі, була секретарем у міській раді. Безпомічною не була, залишалася трудящою і жвавою.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що працювала із ОСОБА_3 . Та була енергійна, ані сліду безпорадності. Орендувала магазин, який потім купила невістка. Купувала особисто одяг та білизну позивачеві. Купувала продукти, щоб годувати чоловіка, тобто позивача. Причину смерті ОСОБА_3 свідок не знає, чи хворіла та на які саме хвороби, не знає.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснив, що деякий час працював із ОСОБА_3 . Та була відповідальна, добросовісна. Удвох із позивачем справляли враження чудової пари, їм заздрили.
Заслухавши позивача, представників сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.
Судом встановлено наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 померла, що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 25 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кролевецького районного управління юстиції у Сумській області (а.с.16).
Згідно з рішеннями Кролевецького районного суду Сумської області у справі №579/427/16-ц від 08.04.2016 та 15.07.2016, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Кролевець Сумської області, проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без укладення шлюбу з 25 вересня 2006 року до дня смерті ОСОБА_3 (а.с.13- 15).
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом ІІ групи по трудовому каліцтву, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення та довідкою ВТЕ-6 №060017 (а.с.26-27).
ОСОБА_3 належав на праві приватної власності об'єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі наступних правовстановлюючих документів: 1/2 частка - договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно, посвідчений Кролевецькою державною нотаріальною конторою 29.12.1961 за №2683, зареєстрованого в БТІ 31.10.2002 (а.с.17-18); частка - свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Кролевецької державної нотаріальної контори Кобиляковою В.С. 08.11.2002 за реєстровим № 1579 у спадковій справі № 522/01 (а.с.19).
Вартість будинку згідно зі звітом 3561-21 про незалежну оцінку, становить 81400 грн (а.с.52-77).
Згідно з витягом з рішення виконавчого комітету Кролевецької міської Ради народних депутатів №480 від 18.11.1993 року, земельна ділянка площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_1 , була безоплатно передана у власність ОСОБА_13 та ОСОБА_3 (а.с.23-24), що також підтверджується копіями Державних актів на право приватної власності на землю (а.с.130-132).
Під час спільного проживання з 25.09.2006 по 25.09.2015 позивач отримував максимальну пенсію шахтаря, що підтверджується відповідною довідкою про розмір доходу пенсіонерів від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, який склав 311245,36 грн (а.с.133-134). Розмір пенсії ОСОБА_3 за 2006-2015 роки склав 120074,03 грн (а.с.108-109).
Крім пенсії в максимальному розмірі також позивач отримував грошові перекази від іноземної держави Республіка Казахстан за рішенням Алматинського районного суду м. Астана від 24.05.2004 в розмірі 828 840 тенге (70 438,98 грн), що були перераховані поштовим переказом за рахунком до оплати за № 2355 від 10.05.2006 на адресу ОСОБА_1 , відшкодування працівникові шкоди, заподіяної йому каліцтвом (трудове каліцтво), що підтверджується: листом Адміністратора судів м. Астана Комітету по судовому адмініструванню при Верховному Суді РК (Республіка Казахстан) від 29.05.2006 № 01-18-8821 -05; квитанцією № 216 від 27.04.2006 про здійснення валютно-обмінної операції або операції з купівлі-продажу банківського металу; корінцями Адміністратора судів м. Астана про перерахунок коштів (8 штук) (а.с.35-37).
Позивач придбав газовий котел АГД-23-В (а.с.38-43), холодильники «Арістон» та «Самсунг» (а.с.49), будівельні матеріали (а.с.44-45).
Позивачем після смерті ОСОБА_3 також здійснено всі необхідні витрати на поховання (а.с.50).
Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 05 січня 2016 року, Кролевецькою районною державною нотаріальною конторою 05.01.2016 заведено спадкову справу № 02/2016 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.25).
Заповіт від імені ОСОБА_3 , складений на ОСОБА_14 та ОСОБА_4 23.07.1995 року, відмінено заявою заповідача від 01.09.2001 №1542 (а.с.90, 156-158).
19.09.2008 року від імені ОСОБА_3 посвідчено заповіт на все належне їй на момент смерті майно на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстровий номер 1-1586 (а.с.193-194). На даний час згідно Інформаційної довідки №80133510 від 17.02.2025, заповіт чинний (а.с.174).
Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00049487952 від 15.02.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.178-179). Після її смерті спадкова справа не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №80133475 від 17.02.2025 (а.с.175).
05.01.2016 позивач подав заяву до Кролевецької районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , про що було зареєстровано спадкову справу за номером у Спадковому реєстрі 58450682, за номером у нотаріуса 02/2016 (а.с.91). Також із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , відповідач по справі (а.с.94). На сьогоднішній день свідоцтва про право на спадщину не видавалися, свідоцтва про право на спадщину ніхто не отримував (а.с.173).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).
Стаття 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):
перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;
друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
п'ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Відповідно до частини четвертої статті 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дає змогу стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції, як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими юридичними фактами, як відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти, як зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
За змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти зазначених обставин (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження № 61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У даній справі встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що допитані в судовому засіданні свідки підтвердили те, що до самої смерті ОСОБА_3 могла самостійно забезпечувати свої потреби.
Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності надали змогу дійти висновку про перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані.
Крім того, відповідно до заповіту від 19 вересня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-1586, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належне їй майно, включно з домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 заповіла на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не доведено наявності зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості спадкування. Доводи позивача про те, що він тривалий час опікувався спадкодавцем в силу стану її здоров'я, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.
Позовна вимога щодо визнання за позивачем обов'язкової частки у спадкуванні будинку АДРЕСА_1 , також не може бути задоволена, оскільки цю квартиру спадкодавець заповів відповідачу, а позивач не є тією особою, перелік яких наведено у статті 1241 ЦК України, яка має право на обов'язкову частку.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 ) визнання права на спадкування, права на обов'язкову частку у спадщині та визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення (з дня складання повного тексту).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 12.09.2025 року.
Суддя В. М. Придатко