Справа№592/13113/25
Провадження №2-а/592/221/25
30 вересня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у склад: судді Фоменко І.М., за участю секретаря Щербань Г.Г., без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми адміністративну справу за позовною заявою адвоката Ременькової Ірини Олександрівни, в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, -
13.08.2025 року до суду надійшов позов адвоката Ременькової І.О., в інтересах ОСОБА_1 , в якому вона просила визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення СУ № 1897/2025 від 01.08.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі просила закрити.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 гривень. В постанові зазначено, що у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) було виявлено, що гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) 27.07.2025 року о 13:00 год було виявлено, що 27.07.2025 року він відмовився від проходження ВЛК (що підтверджується витягом із журналу направлень на ВЛК, направленням на ВЛК, відеозаписом на портативну боді-камеру та заявою ОСОБА_1 щодо мотивів відмови від ВЛК від 27.07.2025 року). Таким чином, вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статі 210-1 КУпАП, враховуючи вимоги, передбачені частиною 2 статті 33 та статтями 34, 35 КУпАП.
Вказану вище постанову позивач та його представник вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а обставини, викладені в оскаржуваній постанові - не відповідають фактичним.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_2 направлення (повістки) на проходження медичного огляду та не відмовлявся від проходження ВЛК. ОСОБА_1 неодноразово наголошував, що не відмовляється пройти медичну комісію, однак просив посадових осіб ТЦК дотримуватися процедури. За твердженням представника позивача, без будь-яких пояснень з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ОСОБА_1 було складено протокол. Всі рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 мають обов'язкові реквізити, серед яких номер і дата. В оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено ні дати винесення, ні номеру направлення (повістки), згідно якого позивач нібито відмовився від проходження медичного огляду, оскільки на момент складання протоколу та постанови такого не існувало. Дане направлення також не додано ні до оскаржуваної постанови ні до протоколу, що свідчить про незаконність дій відповідача.
Крім того, відповідно до п. 40 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 (надалі - Постанова №560) під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Згідно з п. 41 Постанови №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Представник позивача зазначає, що під час спілкування з працівниками ТЦК жодної фото- і відеофіксації не здійснювалось, відповідних доказів відповідачем не надано. Таким чином, відповідачем не доведено факту вручення повістки та відмови позивача від її отримання, які в силу вимог Постанови № 560 повинні бути зафіксовані. Акт про відмову, відеозапис, свідки, які б могли підтвердити обставини та які посилається відповідач - відсутні. Тому, на думку представника позивача, в діях позивача відсутня подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке ОСОБА_1 піддано стягненню у вигляді штрафу.
Ухвалою суду від 19.08.2025 року, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов та витребувано докази.
22.08.2025 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує наступним.
27.07.2025 громадянину ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було запропоновано проходження військово-лікарської комісії, видано відповідне направлення, про що здійснено відповідний запис під № 927 в «Журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов'язаним для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_2 », від підпису в якому позивач в подальшому відмовився. У зв'язку з відмовою позивача від проходження ВЛК, відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено адміністративний протокол СУ №1879/2025 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Факт написання позивачем даної заяви спростовує твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження ВЛК. На думку представника відповідача, матеріалах справи містяться всі відповідні належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме копії: витягу із журналу направлень на ВЛК, направлення на ВЛК, картки обстеження, заяви ОСОБА_1 від 27.07.2025 про відмову від проходження ВЛК, паспорту, відеозапис на портативну боді-камеру.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 01.08.2025 на 10-00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет №104.
Згідно перевірки Журналу реєстрації вхідних документів, клопотання про відкладення розгляду справи до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходили. 01.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було розглянуто даний протокол та за результатами розгляду винесено постанову СУ №1879/2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн.
На думку представника відповідача, відповідачем було дотримано встановлений законом порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. А тому, оскаржувану постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 СУ №1897/2025 від 01.08.2025 вважає правомірною та законною. У задоволенні позову просить відмовити.
Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Ременькова І.О., повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. В прохальній частині позовної заяви представник позивача зазначила про розгляд справи без її участі та без участі позивача.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.
Суд, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 СУ № 1897/2025 від 01.08.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн (а.с.41).
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Із змісту постанови вбачається, що у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) було виявлено, що гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) 27.07.2025 року о 13:00 год було виявлено, що 27.07.2025 року він відмовився від проходження ВЛК (що підтверджується витягом із журналу направлень на ВЛК, направленням на ВЛК, відеозаписом на портативну боді-камеру та заявою ОСОБА_1 щодо мотивів відмови від ВЛК від 27.07.2025 року). Таким чином, порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статі 210-1 КУпАП, враховуючи вимоги, передбачені частиною 2 статті 33 та статтями 34, 35 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України.
В судовому засіданні був оглянутий відеозапис з боді-камери, який долучений до відзиву. Александрову був зачитаний та вручений вже складений протокол про адміністративне правопорушення. Доказів вручення направлення на проходження ВЛК з відеозапису не вбачається.
В протоколі про адміністративне правопорушення СУ № 1897/2025 від 27.07.2025 року зазначено, що до нього долучені копія паспорта громадянина ОСОБА_1 , відеозапис відмови, заява на відмову.
В постанові про адміністративне правопорушення СУ № 1897/2025 від 01.08.2025 року зазначено, що доказами, якими підтверджується вина ОСОБА_1 є витяг з журналу направлень на ВЛК, направлення на ВЛК, відеозапис на портативну боді-камеру та заява ОСОБА_1 щодо мотивів відмови від ВЛК від 27.07.2025 року.
Таким чином, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні посилання на витяг з журналу направлень на ВЛК, направлення на ВЛК, на підставі відмови отримання якого було складено протокол.
Крім того, як вбачається з копій доданих до відзиву матеріалів, направлення на ім'я ОСОБА_1 від 27.07.2025 року зареєстровано за № 927, в той час, як із журналу направлень на ВЛК біля прізвища ОСОБА_1 реєстраційний номер № 9910. Тобто, такі направлення не співпадають. Через графи «строк проведення ВЛК», «про отримання направлення на ВЛК», «про ознайомлення з відповідальністю…» написано «відмова», тобто, також не зазначена дата, до якої має бути пройдена ВЛК та дати отримання направлення, в той час, коли щодо інших осіб такі графи заповнені, навіть якщо вони відмовились від ВЛК.
Із матеріалів справи не вбачається, у який саме строк та час ОСОБА_3 повинен був пройти ВЛК.
Згідно п. 1.1 розділу II Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та підчас дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Відповідно до п. 3.1 розділу ПІ Положення 402, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
В п. 3.4, 3.5 розділу ПІ Положення 402 вказано, що військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за№ 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ. Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.
Отже, чинним законодавством встановлено імперативний обов'язок перед походженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану його здоров'я, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о.
Пунктом 2.8.6 Розділу ІІ Положення визначено строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, які не можуть перевищувати 4 дні. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Вищезазначене положення чинного законодавства, об'єктивно, не може бути дотримано особою, оскільки коли медичний огляд слідує одразу після доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це свідчить про ненадання йому достатньої кількості часу для збору та підготовки медичної документації, яку неможливо носити з собою на постійній основі, не маючи попередньої інформації щодо необхідності її термінового пред'явлення в межах військово-лікарської комісії.
З позовної заяви вбачається, що у зв'язку із тим, що позивача було, останній не мав при собі медичних документів, оскільки не готувався в цей день проходити військово-лікарську комісію.
Вказане дозволяє стверджувати, що у діях позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов'язком самого військовозобов'язаного який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.
Необхідність надання медичних документів передбачена вимогами п. 3.4,3.5 Положення 402, та на переконання позивача, вони мали б значення для членів ВЛК під час проведення його експертизи.
Позивач відмовився отримувати направлення на проходження ВЛК, однак відповідного акту про відмову від отримання позивачем вказаного направлення представник відповідача до матеріалів справи не надав.
Будь-які докази вручення ОСОБА_1 направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, реєстрації такого направлення в журналі реєстрації направлень в матеріалах справи відсутні.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не порушив обов'язок проходити ВЛК. Відсутність належного оформлення направлення та його реєстрації в журналі, неповідомлення про строк проходження медичного огляду та наслідки відмови й необхідність часу для надання медичних документів, що є прямим обов'язком військовозобов'язаного, і допускається з огляду на строк проведення медичного огляду, свідчать про те, що відповідач не довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідачем не надано належних та достатніх доказів на спростування відповідних доводів позивача.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані відповідачем, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
За таких обставин, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Керуючись статтями5,9,72-77,241,242,246,255,271,286 КАС України,
Позов адвоката Ременькової Ірини Олександрівни, в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № СУ № 1897/2025 від 01.08.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25 500 грн, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄРДПОУ НОМЕР_2 .
Суддя І.М. Фоменко