Справа № 464/4916/25
пр.№ 2/464/2223/25
30.09.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,
секретар судових засідань - БРИНОШ А.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором №2913628 від 25 червня 2021 року у розмірі 35434 грн. 13 коп. та понесені судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позов мотивує тим, що 25 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №2913628, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачці кредит в сумі 15000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідачка зобов'язалася в порядку та на умовах, що визначені договором, повернути кредит. Однак, зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 35434 грн. 13 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10735 грн., заборгованість за процентами становить 23199 грн. 13 коп., заборгованість за комісією становить 1500 грн. 27 жовтня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №78-МЛ. Згідно вказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі й до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором №2913628 від 25 червня 2021 року. Добровільно відповідачка кредитну заборгованість не погашає, а тому просить стягнути з відповідачки на користь позивача суму зазначеної заборгованості за кредитним договором.
17 липня 2025 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 07 серпня 2025 року та витребувано за клопотанням представника позивача з АТ КБ «Приватбанк» інформацію.
21 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки Мартинюк М.Р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого сторона відповідача вважає позов безпідставним, з огляду на наступне. Розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки позивач не надав належних доказів видачі та погашення кредиту. Проценти нараховані незаконно, оскільки строк кредиту (15 днів) сплив 10 липня 2021 року, після чого кредитор не мав права нараховувати відсотки. Сума відсотків не може перевищувати 4500 грн., натомість позивач безпідставно заявив 23199 грн. Нараховані позивачем комісії (1500 грн. та 4265 грн. за пролонгацію) суперечать Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними та підлягають зарахуванню у рахунок погашення основної заборгованості. Загалом відповідачем сплачено 7722 грн. відсотків та 4265 грн. комісії, що має бути враховано як погашення тіла кредиту, залишок якого не перевищує 3248 грн. Витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є завищеними та не підтверджені критеріями розумності й співмірності. З огляду на наведене, просить позов задоволити частково та стягнути з відповідачки в користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 3248 грн. - заборгованість за процентами, у задоволені решти позовних вимог відмовити. Розгляд справи просить проводити у відсутності відповідачки та її представника.
24 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якого вважає викладені у відзиві доводи безпідставними та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог. Щодо розрахунку заборгованості. Розрахунок здійснено відповідно до умов кредитного договору №2913628 від 25 червня 2021 року та підтверджений відомостями про щоденні нарахування і погашення. Станом на дату подання позову заборгованість складає 35434 грн. 13 коп., що включає тіло кредиту, комісію та проценти, нараховані згідно з договором. Щодо видачі кредитних коштів. Факт надання кредиту підтверджується платіжними документами, що містяться у матеріалах справи. Грошові кошти були перераховані на рахунок, вказаний самою відповідачкою, що відповідає правилам кредитування. Щодо умов договору. Кредитний договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами та відповідає вимогам ЦК України. Комісії та проценти визначені договором і не суперечать Закону України «Про споживче кредитування». Щодо тверджень про нікчемність окремих умов. Жодна з умов договору не визнана недійсною у встановленому законом порядку. Відповідачка, підписавши договір, підтвердила ознайомлення та згоду з його умовами. Щодо витрат на правничу допомогу. Витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами (договір, акт, ордер, опис послуг) та є співмірними з обсягом наданих послуг. Позиція узгоджується з практикою Верховного Суду. З огляду на наведене, аргументи відзиву не спростовують обґрунтованості позовних вимог. Відповідачка належним чином не виконала зобов'язань за договором, у зв'язку з чим сума боргу підлягає стягненню. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі та розгляд справи здійснювати у відсутності представника.
Ухвалою суду від 07 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 02 вересня 2025 року, у зв'язку з невиконанням ухвали про витребування доказів.
Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року розгляд справи відкладено на 16 вересня 2025 року, у зв'язку з невиконанням ухвали про витребування доказів.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року повторно витребувано у АТ КБ «Приватанк» інформацію, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 30 вересня 2025 року.
23 вересня 2025 року на адресу суду надійшла від АТ КБ «Приватбанк» витребувана інформація.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просить про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, проте представниця останньої просить розглядати справу у їхній відсутностію.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір № 2913628, згідно умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 15000 грн., зі сплатою процентів за користування 2% в день, комісія за надання кредиту 1500 грн. Строк кредиту 15 днів.
Пунктом першим частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (даліЦК України) передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №78-МЛ, згідно якого відбулося відступлення прав вимоги і за кредитним договором №2913628, укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 78-МЛ від 27 жовтня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 , дата підписання договору: 25 червня 2021 року, дата закінчення договору 10 липня 2021 року; сума кредитного договору 15000 грн.; залишок по тілу кредити 10735 грн.; залишок по відсотках 23199 грн. 13 коп.; залишок по комісії 1500 грн.; загальна сума заборгованості 35434 грн. 13 коп.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина перша статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини першої статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України зі змінами та доповненнями, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Первісний кредитор свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
На підтвердження надання кредитних коштів за укладеним кредитним договором позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення від 25 червня 2021 року, за якою здійснено перерахунок кредитних коштів у розмірі визначеному таким договором.
Згідно з інформацією АТ КБ «Приватбанк», наданою суду на виконання ухвали від 17 липня 2025 року, на ім'я ОСОБА_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . На зазначену банківську картку 25 червня 2021 року були зараховані грошові кошти в сумі 15000 грн. Клієнт ОСОБА_2 сертифікований шляхом підписання анкети - заяви по ідентифікації клієнта від 10 червня 2021 року.
Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідачка за вказаним договором зобов'язань належним чином не виконувала.
Відповідачкою та її представником не заперечувався факт отримання позики у вигляді грошових коштів, не оспорювався факт укладання такого договору.
З огляду на викладене, оскільки умови договору про споживчий кредит №2913628 від 25 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан», відповідачкою не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі договору факторингу перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідачки 10735 грн. суми заборгованості за тілом кредиту.
Проте суд не може погодитися з розрахунком заборгованості за процентами, з огляду на наступне.
Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 року у справі N910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Вищезазначена правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12 викладена правова позиція стосовно того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Натомість, позивач нарахував відсотки після спливу визначеного кредитним договором №2913628 від 25 червня 2021 року, строку кредитування.
Виходячи із суми позики у розмірі 15000 грн., узгодженої процентної ставки у розмірі 2% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 15 днів, заборгованість відповідачки по відсоткам за договором №2913628 від 25 червня 2025 року становить: 4500 грн. (15000 * 2% = 300 грн./день. 300 грн. * 15 днів (строк кредитування) = 4500 грн).
Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідачки заборгованості за комісією у розмірі 1500 грн., суд приходить до наступного висновку.
Згідно з абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 зроблено висновок про те, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (чинних на момент укладення Договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що нарахування заборгованості за комісією є необґрунтованими, враховуючи вищевикладені норми, а також той факт, що супроводження кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а отже, в цій частині вимоги необхідно відмовити.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 15235 грн. (10735 грн. тіло кредиту + 4500 грн. зменшені судом відсотки = 15235 грн.)
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до такого висновку.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).
Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Згідно з частини 2 статті 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2025 року між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про надання правової допомоги №0107 за умовами якого адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах договору.
Згідно з актом про наданих послуг №437 від 06 липня 2025 року загальна вартість юридичних послуг становить 8000 грн.
Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 8000 грн. за участь у даній цивільній справі не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, необхідністю подання позову та відповіді на відзив, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з врахуванням позиції відповідача та часткового задоволення позову, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 3000 грн., що відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідачки пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого ТОВ «ФК «Кретит - Капітал» судового збору в розмірі 1041 грн. 52 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , місцезнаходження м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корп.28, 4 поверх заборгованість за кредитним договором №2913628 від 25 червня 2021 року у розмірі 15235 грн., 1041 грн. 52 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК