Справа № 147/1728/25
Провадження № 1-кп/147/340/25
30 вересня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
із участю секретаря ОСОБА_2
прокурораОСОБА_3
обвинуваченого захисника ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тростянецького районного суду Вінницької області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 17.03.2025 за №62025240040001247 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України,-
В провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 17.03.2025 за №62025240040001247 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 26.09.2025 призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
26.09.2025 прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в тому, що, будучи військовослужбовцем військової служби, призваним за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді солдата резерву військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог Конституції України, ст. ст. 1. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, діючи умисно з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, 19.12.2024, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено самовільно, без поважних причин залишив розташування базового табору військової частини НОМЕР_1 та ухилявся від проходження військової служби понад три доби. За час відсутності у військовій частині, солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв, та проводив час на власний розсуд. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2025 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30.09.2025. При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу просив врахувати, що ОСОБА_4 небезпідставно обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому злочину, який є тяжким злочином, є особою молодого віку, до осіб з інвалідністю не належить. Заміна запобіжного заходу на більш м'який чи скасування запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та перешкодити ризикам, які наразі існують, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, так як усвідомлює тяжкість інкримінованого йому злочину, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, зокрема продовжити ухилятися від проходження військової служби. Відтак, необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи викладене, з метою забезпечення належного та неухильного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та за сукупності наведених обставин, прокурор просить клопотання задовольнити, продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор оголосив зміст клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, підтримав його та просив його задоволити.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання та доводів прокурора, зазначив, що озвучені прокурором ризики можливого впливу на свідків, переховування від суду під час розгляду кримінального провадження є необґрунтовані, базуються виключно на припущенні сторони обвинувачення.
Захисник підтримала позицію обвинуваченого, вказала що підстави для задоволення клопотання прокурора відсутні та існує можливість змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане прокурором письмове клопотання, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2025 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів в межах строку досудового розслідування, який діє до 15 години 35 хв. 30.09.2025.
Відповідно до ч. 3. ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою (статті 131,176, 183 КПК України).
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положення ст. 199 КПК України передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, розгляд кримінального провадження в суді перебуває на стадії підготовчого провадження, думка обвинуваченого щодо інкримінованого злочину судом ще не з'ясована, жодні докази судом не дослідженні.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, тяжкість покарання за злочин, за який оголошено обґрунтовану підозру, особу обвинуваченого, стадію судового розгляду, суд, аналізуючи положення ч. 8 ст.176 КК України під час розгляду клопотання, дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, впливати на свідків.
Враховуючи вищевказане, слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки і надалі існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, об'єкт посягань кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, обставини кримінального правопорушення та те, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вчиняв дії, які свідчать про його ухилення від проходження військової служби, наслідки кримінального правопорушення в умовах сьогодення, а саме те, що кримінальне правопорушення вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік обвинуваченого, перебування кримінального провадження на стадії підготовчого засідання, тобто на стадії, де свідки та обвинувачений не допитані, письмові докази не досліджені, відношення обвинуваченого до пред'явленого обвинувачення не з'ясовано - у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, впливати на свідків, з метою створення для себе сприятливих умов, чи будь-яким іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження судом. Зазначені ризики є суттєвими і таким ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 . будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, його вік і стан здоров'я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 197, 331, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто з 30 вересня 2025 по 28 листопада 2025 року включно.
Підготовче судове засідання відкласти на 13:00 год. 24.10.2025, резервними датами визначити 29.10.2025 о 15.00 год, 05.11.2025 о 14:30, 19.11.2025 на 14:30, 3.12.2025 о 14.30 год.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 08:30 год. 01.10.2025.
Суддя ОСОБА_1