Справа № 554/11813/24 Номер провадження 22-ц/814/1705/25Головуючий у 1-й інстанції Михайлова І. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
23 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Чумак О.В.,
суддів Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 січня 2025 року (повний текст рішення складено 20 січня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 10.11.2020 року укладено договір№250810750 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа на суму 17000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності.
Проте відповідач умови договору не виконав, суму боргу за кредитом та відсотки не повернув.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (із укладенням додаткових угод щодо продовження дії строку договору до 31.12.2024 року). ТОВ «Таліон плюс» 05.08.2020 року укладено договір факторингу №05/0820-01 із ТОВ «ФК ОнлайнФінанс», відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «ФК ОнлайнФінанс» право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 (із укладенням додаткових угод щодо продовження дії строку договору до 31.12.2024 року).
30.09.2024 року ТОВ «ФК ОнлайнФінанс» укладено договір факторингу №3009/24 з позивачем ТОВ «Юніт Капітал», відповідно до якого ТОВ «ФК «ОнлайнФінанс» відступило позивачу право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 .
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №250810750 від 10.11.2020 року, у розмірі 16577,64 грн з яких 10172,2 грн заборгованість за тілом кредиту, 6405,44 грн - заборгованість за відсотками, а також судові витрати з розгляду справи, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 січня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з зазначеним рішенням його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Юніт Капітал». Просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. та судовий збір.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що матеріалами справи доведено перехід права вимого за кредитним договором, оскільки позивачем надано копії договору факторингу від 28.11.2018 та додаткових угод якими строк дії договору щорічно продовжувався аж до 31.12.2024. При цьому звертає увагу що перехід права вимоги підтверджується підписаним сторонами реєстром права вимоги за кредитним договором № 752414569 від 02.11.2021. Також звертає увагу, що суд першої інстанції послався на практику Верховного Суду сформовану у справах, які мають відмінні обставини від справи, що переглядаються.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 16577 грн. 64 коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладений договір за №250810750, посвідчений одноразовим ідентифікатором, предметом якого є 17000 грн кредиту на умовах строковості, зворотності та платності, кредит наданий на 126 днів (пункт 1.1. Договору)
Згідно пункту 1.4 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 475,80 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним.
Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 35793 грн. 74 коп (пункт 1.6.1.)
Факт нарахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 17000 підтверджується копією платіжного доручення № dd7f3245-ea6a-41d9-b12a-c9871f331705 від 10 листопада 2020 року (а.с. 55)
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 13 квітня 2021 року, з урахуванням сплачених коштів, заборгованість ОСОБА_1 становить 16577 грн. 64 коп. (а.с. 25-26)
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу за №28/1118-01, згідно з п.2.1. якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за плату на умовах, зазначених вказаним договором, що також погоджено даними сторонами у додаткових угодах за № 19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2022 року (а.с.53, 56-61).
13 квітня 2021 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на виконання умов договору факторингу №28/1118-01 підписали реєстр прав вимоги № 129. У вказаному реєстрі під номером 816 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 250810750 від 10 листопада 2020 року, розмір заборгованості 16577 грн. 64 коп. (а.с. 23-24)
05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК Онлайн Фінанс», як фактором, та ТОВ «Таліон плюс», як клієнтом, укладений договір факторингу №05/0820-01, а 30 грудня 2022 року додаткова угода № 3 до вказаного договору факторингу. Відповідно до яких ТОВ «Таліон плюс» відступило «ФК Онлайн Фінанс» право грошової вимоги (а.с.33-37, 48).
31 серпня 2023 року ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» на виконання умов договору факторингу №05/0820-01 підписали реєстр прав вимоги № 11. У вказаному реєстрі під номером 10579 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 250810750 від 10 листопада 2020 року, розмір заборгованості 16577 грн. 64 коп. (а.с. 62-63)
30 вересня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал», як фактором, та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс», як клієнтом, укладений договір факторингу №3009/24, предметом якого є зобов'язання клієнта відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити обумовлені грошові кошти.
30 вересня 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» на виконання умов договору факторингу №3009/24 підписали реєстр боржників. У вказаному реєстрі під номером 329 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 250810750 від 10 листопада 2020 року, розмір заборгованості 16577 грн. 64 коп. (а.с. 64-65)
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що кредитний договір із відповідачем ОСОБА_1 від 10.11.2021 року станом на момент укладення 28.11.2018 року договору факторингу за №28/1118-01 не був укладений, у зв'язку з цим відступлення неіснуючих станом на 28.11.2018 року прав вимоги та майнових прав ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за кредитним договором від 10.11.2021 року на користь ТОВ «Таліон плюс», а в подальшому на користь ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та позивача ТОВ «Юніт Капітал», суперечить ст.514 ЦК України. Отже позивач ТОВ «Юніт Капітал» не набув прав кредитора за договором від 10.11.2021 року стосовно відповідача ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 514 ЦК України, на яку посилається суд першої інстанції, передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У свою чергу договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року) передбачено перехід від клієнта до фактора прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимог (п. 2.1) наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. (п. 4.1).
Відповідно до пункту 8.2 зазначеного договору строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 8.1 (з дати підписання сторонами) та закінчується 31 грудня 2021 році. У подальшому сторонами узгоджена пролонгація його дії до 31.12.2022 та в подальшому до 31.12.2023 включно.
Колегія суддів звертає увагу, що вказаний договір факторингу є строковим, а не разовим. Тобто діє на всі передбачені його умовами правовідносини в певний період.
Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладений 10 листопада 2020 року, а право вимоги, відповідно до його умов, виникло 16 березня 2021 року. Тобто обидві події відбулися в період існування між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договірних правовідносин фактора та клієнта.
При цьому, перехід права вимоги відбувся 13 квітня 2021 року внаслідок підписання сторонами реєстру прав вимоги № 129 від 13 квітня 2021 року також в період дії договору факторингу.
Відповідно до пункту 4.1 договір факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року укладеного між ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Додатковою угодою № 3 від 30 грудня 2022 року до вказаного договору факторингу продовжено строк дії договору до 30 грудня 2024 року включно.
В межах дії договору, 31 серпня 2023 року, ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» підписали реєстр прав вимоги № 11, в якому значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 250810750 від 10 листопада 2020 року.
За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність переходу права вимоги на підставі договору факторингу, укладеного 28.11.2018 тобто до укладення кредитного договору 10.11.2020.
У свою чергу надаючи правову оцінку кредитним правовідносинам сторін слід звернути увагу на наступне.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи матеріали справи в їх сукупності колегія суддів вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 17000 грн.
Разом з цим, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 16577 грн. 64 коп., яка складається з тіла кредиту - 10172 грн. 20 коп. та процентів за користування кредитом - 6405 грн. 44 коп.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 січня 2025 року слід скасувати.
Позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 250810750 від 10 листопада 2020 року у розмірі 16577 грн. 64 коп.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із частотною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Згідно із частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано:
копію договору про надання правничої допомоги № 0110/24 від 01 жовтня 2024 року укладеного між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» який містить додаткок № 1 «Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № № 0110/24 від 01 жовтня 2024 року» ;
копію додаткової угоди № 4 до Договору про надання правничої допомоги № 0110/24 від 01 жовтня 2024 року відповідно до якої клієнт доручає, а АБ приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 250810750 від 10 листопада 2020 року, боржник ОСОБА_1 (№ 29);
копію акта прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2024 відповідно до якого АБ «Тараненко та партнери» надали клієнту ТОВ «Юніт Капітал» послуги з вивчення матеріалів справи, усної консультації та складання позовної заяви на загальну суму 6000 грн. (500 грн, 500 грн та 5000 грн відповідно);
копію акта прийому-передачі наданих послуг від 12.02.2025 відповідно до якого АБ «Тараненко та партнери» надали клієнту ТОВ «Юніт Капітал» послуги зі складання апеляційної скарги вартістю 6000 грн.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на наведене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 12000 грн.
Також враховуючи задоволення апеляційної скарги та як наслідок задоволення позовних вимог стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає судовий збір сплачений останнім за подачу позову в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633 грн 60 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 січня 2025 року скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 А, офіс 10, заборгованість за кредитним договором № 250810750 від 10 листопада 2020 року у розмірі 16577 грн. 64 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір сплачений останнім за подачу позову в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633 грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 12000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2025 року
Головуючий О.В. Чумак
Судді Г.Л. Карпушин
Л.І. Пилипчук