печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13468/25-к
пр. 1-кс-13531/25
10 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022000000000640, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в порядку ст. 174 КПК України із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022000000000640 від 14.07.2023, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2024 у справі № 757/586/24-к на земельну ділянку із кадастровим номером: 3222480401:01:059:0010, площею 0,1506 га, зареєстровану за ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Крім того, представник власника майна просить скасувати заборону державним органам та органам нотаріату вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, зміною цільового призначення, поділом, заставою або іншого виду зміною власників щодо вищеозначеної земельної ділянки.
Обґрунтовуючи клопотання, представник власника майна вказує, що арешт майна було накладено необгрунтовано та безпідставно, оскільки доводи, викладені в клопотанні про накладення арешту, ґрунтуються лише на припущеннях та допиті оперативного працівника. Також важливим вважає той факт, що відносно ОСОБА_4 не здійснюється досудове розслідування та останній не повідомлено про підозру.
Щодо порядку та підстав набуття ОСОБА_4 права власності на арештовану земельну ділянку, представник власника майна вказує, що Рішенням № 128 від 26.12.1996 року виконавчого комітету Білогородської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_4 було надано земельну ділянку площею 0,13 га для будівництва індивідуального житлового будинку у с. Білогородка, вул. Лисенка з вільного земельного фонду сільської ради, як молодому працівникові медичній сестрі фельдшерського пункту с. Білогородка. Актом відводу присадибної земельної ділянки під забудову індивідуального житлового будинку ОСОБА_4 прийняла межові знаки даної земельної ділянки. У 2005 році у зв'язку із зміною законодавства України у сфері земельних правовідносин відбулось розформування вул. Лисенка та зареєстровано нову вулицю Грушеву, також було сформовано окремі земельні ділянки та відбулось корегування площ даних земельних ділянок. 10.12.2005 ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку № 383556, площа земельної ділянки 0,151 га за адресою АДРЕСА_1 , на підставі рішення Білогородської сільської ради 6 сесії 24 скликання від 08.08.2003 року № 9 з кадастровим номером 3222480401:01:059:0010. 23.09.2015 управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районні Київської області відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, рішення Білогородської сільської ради 6 сесії 24 скликання від 08.08.2003 року № 9 та державний акт на право власності на земельну ділянку №383556 було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:059:0010 площею 0.1506 га у Державному земельному кадастрі. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 328847696 від 12.04.2023, земельна ділянка із кадастровим номером 3222480401:01:059:0010 площею 0,1506 га належить на праві власності ОСОБА_4 .
Представник власника майна також вказує, що в клопотанні про накладення арешту на земельні ділянки вказано, що кримінальне провадження стосується періоду 2006-2019 років, де на думку слідства були прийнятті незаконні рішення про передачу земельних ділянок різним особам на території Білгородської сільської ради Київської області.
Представник власника майна вважає, що дані обставини не відповідають дійсності та спростовуються вищенаведеними доказами, а саме ОСОБА_4 стала власником земельної ділянки із кадастровим номером 3222480401:01:059:0010 площею 0,1506, відповідно до державного акту на право власності на землю 10.12.2005 відповідно до рішення Білогородської сільської ради 6 сесії 24 скликання від 8.08.2003 № 9. Також звертає увагу на доказ, який підтверджує факт виділу даної земельної ділянки ОСОБА_4 ще у 1996 році на підставі Рішенням № 128 від 26.12.1996 виконавчого комітету Білогородської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області. Тобто ОСОБА_4 є законним власником земельної ділянки з із кадастровим номером 3222480401:01:059:0010 і факт володіння даною земельною ділянкою підтверджується ще з 1996 року.
Представник власника майна також вважає, що оскільки ОСОБА_4 не є підозрюваною та відносно неї не здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, слідчий суддя не мав повноважень та підстав накладати арешт на майно ОСОБА_4 .
Представник власника майна стверджує, що оскільки ОСОБА_4 , майно якої перебуває під арештом, не набула статусу підозрюваної та через тривалу дію заходів забезпечення кримінального провадження вона позбавлена можливості користуватися своїм майном, тривалість арешту майна є такою, що триває понад розумні строки, достатні для встановлення органом досудового розслідування та фіксації усіх можливих відомостей, які можуть стосуватись предмета досудового розслідування, тому слід дійти до висновку про те, що такі обмеження у праві власності на майно не забезпечують справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді із заявою, в якій просила розглянути справу без її та власника майна участі, зазначила, що клопотання підтримує, просить задовольнити.
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися шляхом направлення судових повісток на електронні адреси ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Слідчий суддя, дослідивши клопотання з додатками, письмові заперечення слідчого, надходить наступного висновку.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання з додатками, письмові заперечення слідчого, надходить наступного висновку.
Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000640 від 14.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 209 КК України.
В межах даного провадження 09.01.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/586/24-к було накладено арешт, зокрема, на земельну ділянку із кадастровим номером: 3222480401:01:059:0010, площею 0,1506 га зареєстровану за ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 та заборонено державним органам та органам нотаріату вчиняти будь-які дії пов'язані з відчуженням, зміною цільового призначення, поділом, заставою або іншого виду зміни власника в тому числі й для вищевказаної земельної ділянки.
Як вбачається з ухвали слідчого судді про накладення арешту, прокурор посилався на те, що у період 2006-2009 приватні нотаріуси, службові особи Білогородської сільської ради та Держземагенства України Держгеокадастру України) зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно вивели та привласнили земельні ділянки на території села Білогородка Бучанського (раніше Києво-Святошинського) району Київської області.
Крім того, зі змісту ухвали слідчого судді від 09.01.2024 вбачається, що слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222480401:01:059:0010, площею 0,1506 га зареєстровану за ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , оскільки вона відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, отримано кримінально протиправним шляхом, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, п. п. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягнути (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
Прокурор в судове засідання з розгляду клопотання про скасування арешту не з'явився та доводів представника власника майна щодо необхідності скасування арешту не спростував, не надав пояснень чи обґрунтувань, що підтверджують наявність обґрунтованих підстав вважати, що збереження арешту є обґрунтованим, тобто прокурором у кримінальному провадженні не доведено відповідності арештованої земельної ділянки критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Крім того, з матеріалів клопотання про скасування арешту вбачається, що з дати постановлення ухвали про накладення арешту на майно по сьогоднішній день минуло більше 19 місяців, тобто за вказаний проміжок часу органом досудового розслідування не надано слідчому судді достатніх та належних даних для висновку про наявність підстав, які б виправдали тримання належного ОСОБА_4 майна під арештом.
Як вбачається зі змісту ухвали про накладення арешту, органом досудового розслідування розслідуються факти заволодіння земельними ділянками на території села Білогородка Бучанського (раніше Києво-Святошинського) району Київської області у період з 2006 по 2019 роки.
Поряд з тим, як вбачається з копії документів, наданих адвокатом ОСОБА_3 у якості доказів обставин, викладених у клопотанні, ОСОБА_4 набула право на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222480401:01:059:0010 ще в 1996 році, тобто за довго до тих подій та обставин, що розслідуються у кримінальному провадженні № 12022000000000640 від 14.07.2023.
Зокрема, право власності ОСОБА_4 підтверджується копіями рішення Виконавчого комітету Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 128 від 26.12.1996 для будівництва індивідуального житлового будинку, актом відводу присадибної земельної ділянки під забудову індивідуального житлового будинку, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 383556 від 10.12.2005, Витягом з Державного реєстру речових прав та витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Таким чином, слідчий суддя вважає не доведеним на даний час, що належна ОСОБА_4 земельна ділянка з кадастровим номером 3222480401:01:059:0010, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
З огляду вищевикладеного вважаю наявними підстави для задоволення клопотання та скасування арешту земельної ділянки, належної ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, -
Клопотання, - задовольнити.
Скасувати арешт земельної ділянки із кадастровим номером: 3222480401:01:059:0010, площею 0,1506 га, власником якої є ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2024 у справі № 757/586/24-к.
Скасувати заборону державним органам та органам нотаріату вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, зміною цільового призначення, поділом, заставою або іншого виду зміною власників щодо земельної ділянки, розташованої в с. Білогородка Київської області з кадастровим номером: 3222480401:01:059:0010, площею 0,1506 га, зареєстрованої за ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1