печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25662/25-к
пр. 1-кс-22968/25
11 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023211040002894, -
На розгляд слідчого судді надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023211040002894 від 28.12.2023 про накладення арешту на майно, що на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023211040002894 від 28.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) КК України.
У ході досудового розслідування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення).
Встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_5 перебуває у шлюбі із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Втановлено, що 02.01.2023 ОСОБА_5 набув права власності на квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1 , однак, після проведення санкціонованих обшуків в рамках даного кримінального провадження, які мали місце 27.02.2024, ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що серед покарань є конфіскація майна 28.02.2024 з метою уникнення його конфіскації спільно із своєю дружиною ОСОБА_4 звернулись до приватного нотаріуса з питанням щодо посвідчення договору про поділ спільного майна, набутого ними під час проживання в шлюбі.
Станом на 29.05.2025 ОСОБА_5 здійснив перереєстрацію права власності за дружиною, ОСОБА_6 , шляхом укладення договору про поділ спільного майна, серія та номер: р. № 88, який був виданий 28.02.2024 ПН Тернопільського МНО Тернопільської області ОСОБА_7 щодо квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .
Тим самим, після вчинення зазначених вище нотаріальних дій ОСОБА_4 набула від свого чоловіка ОСОБА_5 право власності на квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .
Згідно отриманої відповіді Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 33038/5/26-15- 12-06-09-сі від 04.11.2024 щодо надання відомостей про доходи та її детального аналізу встановлено, що за період з 01.01.2010 по 30.06.2024:
- ОСОБА_5 отримав дохід на загальну суму 1 593 404,64 грн.;
- ОСОБА_4 отримала дохід на загальну суму 2 719 132,11 гри.
Ураховуючи наведене вище, орган досудового розслідування вважає, що наявні конкретні підстави вважати, що вищеозначене нерухоме майно придбане ОСОБА_5 за грошові кошти, отримані внаслідок кримінального правопорушення.
Накладення арешту на вказане майно має значення для виконання вироку в частині конфіскації майна.
Крім того прокурор у своєму клопотанні вказує, що в межах досудового розслідування представником потерпілого заявлено цивільний позов на суму 101 450 706 гривень.
Метою даного арешту, як вказує прокурор, є конфіскація майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову).
Незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном в даному випадку може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Прокурор в кримінальному провадженні № 12023211040002894 - прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився, натомість звернувся до слідчого судді з заявою про розгляд клопотання за його відсутності, заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у тексті клопотання.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання здійснено без повідомлення власника майна, оскільки це необхідно з метою забезпечення арешту майна та наявності підстав вважати, що у разі їх повідомлення існують ризики відчуження майна.
На підставі досліджених матеріалів слідчий суддя надходить до наступних висновків.
07.05.2025 складено та повідомлено ОСОБА_5 про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Цивільний відповідач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.
З аналізу вищенаведених положень КПК України вбачається, що головною умовою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання чи забезпечення відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення в межах цивільного позову можливе виключно щодо майна належного в даному випадку підозрюваному.
Як вбачається з матеріалів клопотання про арешт майна, 07.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) /а.м. 104-109/.
Крім того, з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 12023211040002894 від 28.12.2023 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_5 на загальну суму 101 450 706,00 грн. /а.м. 101-103/.
Прокурор у своєму клопотанні просить слідчого суддю накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом № 429604991 станом на 02.06.2025 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору про поділ спільного майна подружжя/а.м. 116-117/.
Посилання прокурора на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 умисно вчинив дії по переоформленню квартири на дружину заслуговує на увагу, проте не змінює того факту, що на час звернення із даним клопотанням до слідчого судді квартира належить ОСОБА_4 , яка не є у кримінальному провадженні підозрюваною чи особою, яка несе відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого тощо, а отже до її майна не можна застосувати конфіскацію як вид покарання, а також за рахунок її майна не можна забезпечити пред'явлений в кримінальному провадженні цивільний позов.
Зважаючи на той фак, що майно, про арешт якого прокурор просить у своєму клопотанні не належить підозрюваному чи обвинуваченому у вказаному кримінальному провадженні, слідчий суддя не вбачає процесуальних підстав для задоволення даного клопотання та накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , належну на праві власності ОСОБА_4 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову).
В тексті клопотання прокурор згадував, що вважає ймовірним придбання спірної квартири за грошові кошти, здобуті кримінально протиправним шляхом. Водночас питання щодо арешту майна з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації в даному клопотанні не ставилось, наявність відповідних підстав з огляду на положення КК та КПК України прокурором не обгрунтовувалась.
За викладених обставин у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання, - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1