Справа № 723/5346/24
Провадження № 2/723/675/25
30 вересня 2025 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.,
при секретарі Чікал І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», в особі представника Сімчук Яна Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до судув особі представника Мишевська Н.М. з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 03.04.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 495095-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 03.04.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 495095-КС-001 про надання кредиту.
03.04.2024 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 495095-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор , на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 03.04.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 495095-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 50000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором №495095-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 495095-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 495095-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 495095-КС-001 на загальну суму 29444,40 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, станом на 14.11.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 495095-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 143 821,51 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 40 187,73 грн; Суми прострочених платежів по процентах - 101 124,87 грн; Суми прострочених платежів за комісією - 2 508,91 грн.
На основі викладеного, просить витребувати у АТ "А-БАНК" (ЄДРПОУ: 14360080, Юр.адреса: 49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, ВУЛ. БАТУМСЬКА, буд. 11), письмові докази, які становлять банківську таємницю. Стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» ) заборгованість за Договором №495095-КС-001 про надання кредиту від 03.04.2024 року, що становить 143 821,51 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду письмову заяву, згідно якої вимоги позову підтримує в повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача всю суму заявлених позовних вимог та судовий збір, а також не заперечують щодо винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав про відкладення розгляду справи для вирішення питання з позивачем про погашення заборгованості, однак в подальшому на наступні судові засідання відповідач не з'являвся, відзив на адресу суду не надходив.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 03.04.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 495095-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 03.04.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 495095-КС-001 про надання кредиту.
03.04.2024 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 495095-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор , на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 03.04.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 495095-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 50000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором №495095-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 495095-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 495095-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 495095-КС-001 на загальну суму 29444,40 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, станом на 14.11.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 495095-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 143 821,51 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 40 187,73 грн; Суми прострочених платежів по процентах - 101 124,87 грн; Суми прострочених платежів за комісією - 2 508,91 грн.
На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ "А-БАНК" надав інформацію, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та надав виписку по зазначеному рахунку за період з 03.04.2024 року по 18.06.2024 року, з якої вбачається зарахування грошових коштів 03.04.2024 у сумі 50 000, 00 гривень.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі також - ЦКУ), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦКУ, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
У відповідності до ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦКУ, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦКУ, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частина 1 ст. 640 ЦКУ визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Статтями 641 та 642 ЦКУ встановлено, що: - пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; - пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття; - пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису; - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. - якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до статті 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 22.07.2021р. у справі № 911/2768/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98645663) та від 30.06.2021р. у справі № 910/3140/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98140007).
При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦКУ договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, ЦК України розглядає декілька окремих рівноправних випадків дотримання письмової норми правочину, до яких у відповідності з нормами частини другої статті 202 ЦК України належить і Кредитний договір.
Відтак, з огляду на вищезазначене кожний із вищеперелічених способів, визначений в ЦК як спосіб дотримання письмової форми правочину, має всі підстави для застосування при реалізації положень норми статті 1055 ЦК України (щодо обов'язкового дотримання письмової форми кредитного договору).
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
У відповідності до п.66 Постанови Верховного Суду від 03.08.2022р. по справі № 910/5408/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106078971) суди про розгляді справ мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.
У відповідності до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Крім того, в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Також, відповідно до пункту 6.38. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року по справі № 227/3760/19-ц, в якому було визначено, що «у разі якщо договір виконувався обома сторонами то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним.
Верховний суд у постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зробив такі висновки: до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку може належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі N 911/3685/17.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1048, 1050, 1054, ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», в особі представника Сімчук Яна Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, адреса: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411) заборгованість за Договором №495095-КС-001 про надання кредиту від 03.04.2024 року, що становить 143 821,51 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 40 187,73 грн; суми прострочених платежів по процентах - 101 124,87 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 508,91 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, адреса: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411), судовий збір в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.