Справа №718/1961/25
Провадження №2/718/655/25
30.09.2025 року м. Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд у складі головуючої - судді Масюк Л.О., при секретарі Харабара А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи № 718/1961/25 року за позовом ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (м.Київ вул.Кирилівська, 82, офіс 7) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 5220 грн. за кредитним договором №167124 від 15.12.2020 року та понесених судових витрат у розмірі 2422,40 грн.
У позові представник позивача вказує, що 15.12.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №167124 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 1000,00 гривень, дата надання кредиту: 15.12.2020 року строк кредиту : 30 днів валюта кредиту: UAH, стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 31.01.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 5220 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 1000,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 4220,00 грн.
Вказує, що на підтвердження виконання Товариством п.1.4 Кредитного договору, позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 15.12.2020 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1000,00 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.
Посилається на те, що на виконання вимог ч.4 ст.16 ЗУ "Про споживче кредитування", п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позивач повідомляє, що на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором № №167124 від 15.12.2020 року, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ ««ЗАЙМЕР»» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1
З посиланням на відповідні правові норми та докази, зважаючи на те, що відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», представник позивача просить суд стягнути з відповідачи заборгованість у сумі 5220 гривень 00 коп., що підтверджує відповідним розрахунком.
Крім того, просить стягнути з відповідача і понесені банком судові витрати у справі, а саме сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28.07.2025, після отримання судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи відповідача по справі, було прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, без виклику сторін.
Представник позивача ТзОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підримує, не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується оголошенням про виклик, яке розміщене на офіційному веб сайті Судова влада. Будь яких заяв чи клопотань від нього до суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідач не подавав.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Статтею 280 ЦПК України передбачається, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено, що 15.12.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №167124 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 1000,00 гривень, дата надання кредиту: 15.12.2020 року строк кредиту : 30 днів валюта кредиту: UAH, стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних (а.с.8-10, 11).
Згідно Довідки про ідентифікацію ТОВ «ЗАЙМЕР» суд встановив, що цим документом підтверджується, що ОСОБА_1 ідентифікований цим товариством шляхом акцептування договору позичальником у спосіб підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора KL2868, що мало місце 15/12/2020 (а.с.11).
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ ««ЗАЙМЕР»» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.12-16).
Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №167124 від 15.12.2020 року вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 31.01.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 5220 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 1000,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 4220,00 грн., що також підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором (а.с.19-24, 40).
На виконання вимог ч.4 ст.16 ЗУ "Про споживче кредитування", п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №№167124 від 15.12.2020 року (а.с.39).
Відповідач зобов'язання по поверненню коштів, отриманих згідно укладеної угоди не виконав в зазначений строк, а згідно ст.526 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином. Проте відповідач не повернув суму позики, тим самим порушив умови договору.
У ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст. 207 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Особливості укладання кредитного договору в електронному виді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056 ЦК розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України після закінчення строку кредитування можливе лише нарахування відсотків, порядок виплати яких врегульований ч.2 ст.625 ЦК України.
Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором №167124 від 15.12.2020 в розмірі 5220 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України встановлює, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов'язання, вважає, що позов обґрунтований і він підлягає задоволенню.
Щодо витрат на правову допомгу, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн позивач надав суду: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_2 ; додаткову угоду №1 від 27.12.2024, додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги (а.с.32-34); Акт про отримання правової допомоги від 22.08.2025 року (а.с.51); платіжну інструкцію №39512 згідно якого ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» здійснило оплату за правничу допомогу в розмірі 10500 гривень (а.с.55).
Оскільки позивачем ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» надано належні та допустимі докази на підтвердження витрат на правову допомогу на суму 10500 грн, відповідач, у свою чергу, не клопотав про їх зменшення, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» 2422,40 грн. судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст.77, 80, 81, 89, 141,258, 259, 263 -265 ЦПК України, ст.ст.526,1049-1054,1077-1082 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 , на користь ТзОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (м.Київ вул.Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158), заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №167124 від 15.12.2020 в розмірі 5220 (п'ять тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 , на користь ТзОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (м.Київ вул.Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158), витрати на оплату судового збору в розмірі 2422, 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 , на користь ТзОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (м.Київ вул.Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 гривень.
Заочне рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення чи дня складання повного судового рішення.
Суддя Кіцманського
районного суду: Масюк Л.О.