Справа № 645/6633/25
Провадження № 1-кп/645/524/25
01 жовтня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши в приміщенні суду у м. Харкова в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221190000253 від 01.03.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова Харківської області, українки, громадянки України, із середньою освітою, не маюча на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, офіційно не працевлаштовану, неодружену, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судиму,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,
ОСОБА_3 , маючи безпосередній доступ до пенсійної банківської картки за номером банківського рахунку, який відкритий та обслуговується в АТ «ОщадБанк» та належить померлій ОСОБА_4 , достовірно знаючи пін-код від банківської картки, яка прив'язана до вищевказаного рахунку, будучи обізнаною про те, що на неї щомісяця будуть надходити грошові кошти у вигляді пенсійних виплат від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, використовуючи банківську картку ОСОБА_4 , до якої мала вільний доступ, 21.08.2024 заволоділа грошовими коштами, які знаходились на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОщадБанк», а саме: шляхом зняття готівки на загальну суму 3800 грн., через банкомат АТ КБ «ПриватБанк» № САНА9228, який розташований за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, 214/2, якими розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області майнову шкоду на суму 3800 грн.Крім цього, 12.09.2024 на картковий рахунок ОСОБА_4 зараховано пенсійну виплату в розмірі 3837, 76 грн., після чого ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), усвідомлюючи, що відсутні підстави для нарахування пенсійних виплат, маючи контроль над банківською карткою померлої, діючи умисно, з корисливих мотивів, 02.10.2024 заволоділа грошовими коштами, які знаходились на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОщадБанк», а саме: шляхом знаття готівки на загальну суму 3508, 90 грн. на касі магазину ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Бригади Хартія, 26, та оплати на тій самій касі на загальну суму 238, 10 грн. за продукти харчування, якими розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області майнової шкоди на суму 3747 грн.Поряд з цим, 11.10.2024 на картковий рахунок ОСОБА_4 зараховано пенсійну виплату в розмірі 3837, 76 грн., після чого ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), усвідомлюючи, що відсутні підстави для нарахування пенсійних виплат, маючи контроль над банківською карткою померлої, діючи умисно, з корисливих мотивів, 22.10.2024 заволоділа грошовими коштами, які знаходились на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОщадБанк», а саме: шляхом знаття готівки на загальну суму 3500 грн., через банкомат АТ КБ «ПриватБанк» № 2602, який розташований за адресою: м. Харків, провулок Пискунівський, будинок без номеру (ст. м. «Центральний ринок»), якими розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області майнової шкоди на суму 3500 грн., а загалом із серпня по жовтень 2024 року на суму 11047 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
До обвинувального акту відносно ОСОБА_3 долучена письмова заява обвинуваченої, що складена у присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованому їй кримінальному проступку, передбаченому ч. 1 ст. 190 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без її участі.
Представник потерпілого також надала відповідну заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності всіх учасників справи.
Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 и у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченої ОСОБА_3 и встановлено, що вона в силу ст. 89 КК України раніше не засуджена (довідка № 52-11092025/63059, вирок Фрунзенського районного суду м. аркова від 10 жовтня 2016 року справа 645/3687/16), як вбачається з повідомлення КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» від 12.09.2025 року № 7429 ОСОБА_3 на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, згідно повідомлення КНП «Обласний психоневрологічний диспансер №3» № 4806 від 18.00.2025 року ОСОБА_3 , впродовж останніх п'яти років за допомогою не зверталася.
Статтею 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, обставину, що пом'якшує покарання, особу обвинуваченої, дані про її особу, відношення обвинуваченої до скоєного кримінального правопорушення, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженої, а також попередження вчинення нових правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене, з покладенням обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України.
Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Так, санкція КК України передбачає покарання у вигляді штрафу, але оскільки обвинувачена не працевлаштована, суд не призначає їй вказаний вид покарання.
Призначення такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 у визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.
На підставі ч.2 ст. 59-1 КК України покласти на засуджену ОСОБА_3 у до пробаційного нагляду такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 і обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ - CD-R диск із інформацією «ЄРДР-253, ОСОБА_6 , вх. 12046159-вб №LH3186 DE13181037 D2», який знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити там зберігати.
Відповідно до ч. 4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок учасниками кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: