Справа № 643/16544/25
Провадження № 2/643/6707/25
01.10.2025 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Поліщук Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Стрикаля М.В. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому прохає: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ,1/2 частину вартості відчуженого автомобіля MAZDA 6, 2015 року випуску, номер шасі/кузова НОМЕР_1 , що становить 193800 грн. 00 коп.; провести розподіл спільного сумісного майна подружжя визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 118,3 кв.м., житловою площею 66,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача, на користь відповідача понесені позивачем судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
Також, від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Вже на стадії пред'явлення позову позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за даним позовом, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, з огляду на таке.
Так, на виконання вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивач зазначає у позові ціну позову - 817750 грн. 00 коп. вказуючи на те, що це є вартістю спірного майна.
Розміри ставок судового збору визначені у ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
За ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Ціна позову визначається від дійсної ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносини у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року N 1440, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
У пунктах 15, 16 Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі N 168/828/16-ц також зазначається, що за змістом статей 12, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.
Тягар доказування вартості майна несе позивач, утім на противагу викладеному позивачем не надано до позову доказів проведення належної оцінки майна, яка б відповідала дійсній вартості майна на момент звернення до суду із даним позовом.
З урахуванням зазначеного позивачу необхідно долучити до позовної заяви оцінку вартості майна, актуальну станом на час звернення до суду із позовом, у відповідності до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, від якої залежить розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду, на виконання вимог ст. 177 ЦПК України, платіжний документ має бути доданий до позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, позивачці необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, враховуючи актуальну ціну позову станом на день подання позовної заяви, та надати документ, підтверджуючий його сплату (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК Харків обл./м.Харків/Салтівськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, р/р UA568999980313171206000020657, код класифікації доходів бюджету 22030101), або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд позбавлений можливості розрахувати суму судового збору, оскільки відсутні документи про вартість майна станом на час звернення до суду.
Якщо позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то необхідно надати суду копії документів на підтвердження цього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позивачка посилається на те, що під час шлюбу сторонами був придбаний автомобіль MAZDA 6, 2015 року випуску, номер шасі/кузова НОМЕР_1 , який в подальшому був відчужений відповідачем, проте матеріали справи не містять документів на підтвердження придбання автомобіля під час перебування у шлюбі та його відчуження, як і не містить посилання на докази належності спірного майна, а саме квартири станом на час звернення до суду.
Позивачка посилається на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.11.2024 у справі № 643/10743/24, проте зазначена копія рішення суду оформлене не належним чином та не містить відмітки про набрання законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 95 ЦПК України визначено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі, а також відсутність дати дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.
Всупереч вимог ч. 2 ст. 95 ЦПК України, позивачем до суду надано примірники позовної заяви з додатками для відповідача не засвідчені належним чином.
Усунення виявленого судом недоліку можливе шляхом надання до суду належним чином засвідчених екземплярів позовної заяви з додатками для відповідача.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст. ст.185, 258-261, 353-355 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Копію ухвали надіслати позивачу та представнику позивача.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Т.В. Поліщук