Справа № 638/19022/25
Провадження № 1-кс/638/2516/25
30 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001080 від 07.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
До суду надійшло вказане клопотання, в обґрунтування якого прокурор посилається на те, що в проваджені СВ Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001080 від 07.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що 06.09.2025 року о 17:19 год. до чч Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надйшов рапорт співробітника РУ, про те, що в ході відпрацювання матеріалів ЄО 17390 від 04.09.2025 року за зверненням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено, що 03.09.2025 року близько 21:00 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 завдали ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді перелому ребер справа, перелом кісток тазу, правобічний пневмоторекс. В ході проведення досудового розслідування було допитано в якості свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що 03.07.2025 року близько 20:00 до нього додому прийшов його знайомий ОСОБА_4 , для того, щоб переночувати. Зайшовши до будинку він завів ОСОБА_4 до кімнати в якій знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , які почали з ним розмовляти. Після чого він пішов до своєї сусідки ОСОБА_6 , щоб повідомити, що ОСОБА_4 на даний час знаходиться в нього в дома та ОСОБА_6 одразу пішла до нього додому. Повернувшись через декілька хвилин він побачив, що на порозі будинку лежав ОСОБА_4 , який підвівся та вийшов з території будинку. Зі слів присутніх йому стало відомо, що ОСОБА_5 завдав ОСОБА_4 декілька ударів дерев'яною палкою, яку знайшов біля його будинку.
В період часу з 10 години 35 хвилин по 11 годин 05 хвилин 24.09.2025 проведено огляд місця події на вільній ділянці місцевості за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Донецька, поряд з будинком № 3, під час якого ОСОБА_7 добровільно видав дерев'яну палку довжиною 1,5 метрів шириною 2.5 сантиметрів, плоскої форми, повідомивши, що саме цією палкою ОСОБА_5 наносив удари ОСОБА_4 . Вказану палицю було поміщено до полімерного пакету, опломбовано біркою № В454398 та вилучено до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пл. Садова, 18/75.
Вказана дерев'яну палка згідно пояснень ОСОБА_7 , належать йому.
Вилучена в ході огляду місця події дерев'яна палка довжиною 1,5 метрів, шириною 2.5 сантиметрів, плоскої форми, згідно постанови старшого слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_9 від 24.09.2025 було визнано речовим доказом.
Прокурор Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, натомість подала заяву про слухання справи за її відсутності, клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи міститься заява з якої вбачається, що останній не заперечує проти накладення арешту на його майно, а саме дерев'яну палку дожиною 1,5 метрів, шириною 2,5 сантиметрів, плоскої форми.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши додані до клопотання документи, дійшов наступного.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
З аналізу норм п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Як зазначено у клопотанні, вилучені речі мають вагоме значення для досягнення мети доказування у даному кримінальному провадженні, а саме, мають силу речових доказів та зберегли на собі сліди злочину.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що у разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що речі, вказані у клопотанні відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому на думку суду, є достатньо підстав вважати, що вилучена дерев'яна палка дожиною 1,5 метрів, шириною 2,5 сантиметрів, плоскої форми, має доказове значення у кримінальному провадженні та на нього необхідно накласти арешт з метою забезпечення його збереження.
Керуючись вимогами ст. ст. 98, 170-175, 309 КПК України, -
Задовльнити клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна.
Накласти арешт шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження, а саме на дерев'яну палку дожиною 1,5 метрів, шириною 2,5 сантиметрів плоскої форми, яка належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та яку останній 24.09.2025 видав добровільно при проведенні огляду місця події на вільній місцевості за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Донецька поряд з будинком № 3.
Майно, на яке накладено арешт, зберігати у відповідності до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, дізнавачем або прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1