провадження № 2/294/264/25
справа № 294/1825/24
01 жовтня 2025 року м. Чуднів
Чуднівський районний суд Житомирської області у складі судді Білери І.В., за участі секретаря судового засідання Івашкевич В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «Глобал Спліт» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.10.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 10/1245557, за яким АТ «Креді Агріколь Банк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 50 000 гривень, а відповідач зобов'язався протягом 60 місяців повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 11,00 % річних (фіксована процентна ставка), а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50 % у місяць від суми кредиту. АТ «Креді Агріколь Банк» виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 50 000 гривень. Відповідачка неналежним чином не виконала свої грошові зобов'язання, внаслідок чого станом на 02.09.2024 у неї виник борг у розмірі 80 694, 50 грн. При цьому 29.08.2023 ТОВ «Глобал Спліт» та АТ «Креді Агріколь Банк» уклали договір про відступлення права вимоги №4-2023, за умовами якого до ТОВ «Глобал Спліт» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 10/1245557 від 12.10.2021. Відтак, ТОВ «Глобал Спліт» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 694, 50 грн, що складається з наступного: рахунок простроченої заборгованості 13 480, 67 грн., рахунок строкової заборгованості 33 904, 76 грн., рахунок простроченої комісії 23 750 грн., рахунок комісії 1250 грн., рахунок нарахованих відсотків 43, 44 грн., рахунок прострочених відсотків 8 265, 63 грн. Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення наданого йому кредиту в строки, передбачені кредитним договором, тому позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості.
Ухвалою суду від 07.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позову та долучених до нього документів, направлялися відповідачу за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.
Відповідач у наданий судом строк своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористалась, відзив на позов не подала, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
В ході розгляду справи сторонами заяви чи клопотання по суті справи не подавались.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 12.10.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 підписано кредитний договір № 10/1245557. Відповідно до умов договору банк надав відповідачці кредит в сумі 50 000,00 грн строком на 60 місяців - з 12.10.2021 до 11.10.2026 на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника НОМЕР_1 , а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити процентну винагороду за користування грошовими коштами у розмірі 11,00% річних (фіксована процентна ставка), комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50% у місяць від суми кредиту. За умовами договору позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту. Протягом строку дії договору розмір процентів та комісії залишається незмінним, крім випадків внесення змін до договору за згодою сторін в порядку, визначеному п. 5.8 договору (а.с.30).
Банк виконав свої обов'язки за кредитним договором № 10/1245557 від 12.10.2021 належним чином, що підтверджується платіжною інструкцією №39368374-1 від 12.10.2021, з якої вбачається, що АТ «Креді Агріколь Банк» перерахувало на розрахунковий рахунок позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 50 000, 00 грн відповідно до кредитного договору № 10/1245557 від 12.10.2021 (а.с. 49).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором станом на 15.09.2023 становить 80 694, 50 грн, яка складається з: рахунок простроченої заборгованості 13 480, 67 грн., рахунок строкової заборгованості 33 904, 76 грн., рахунок простроченої комісії 23 750 грн., рахунок комісії 1250 грн., рахунок нарахованих відсотків 43, 44 грн., рахунок прострочених відсотків 8 265, 63 грн. (а.с.19).
29.08.2023 АТ «Креді Агріколь Банк» уклав з ТОВ «Глобал Спліт» договір про відступлення права вимоги №4-2023, за умовами якого АТ «Креді Агріколь Банк» зобов'язався відступити на користь ТОВ «Глобал Спліт» права вимоги до боржників за кредитними договорами, а ТОВ «Глобал Спліт» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором. АТ «Креді Агріколь Банк» передав ТОВ «Глобал Спліт» право вимоги, яке він мав до ОСОБА_1 за кредитним договором № 10/1245557 від 12.10.2021 (а.с.63-64).
Зазначене підтверджується Додатком №1 до договору відступлення права вимоги №4-2023 від 15.09.2023 (Реєстром прав вимог №1) (а.с.50).
АТ «Креді Агріголь Банк» на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення від 15.09.2023, яким останню повідомлено про відступлення права вимоги та про необхідність перерахувати кошти в сумі 80 694, 50 грн, що відповідає розміру поточних зобов'язань за кредитним договором зі сплати залишку заборгованості (тіло кредиту), нарахованих процентів за користування кредитом та комісії, на користь нового кредитора (а.с.40). Таким чином, вказане повідомлення містить вимогу первісного кредитора про дострокове повернення боргу за кредитом.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статтей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Взяті на себе зобов'язання за договором від 12.10.2021 банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, однак в порушення зазначених умов договору відповідачка зобов'язання за договором належним чином не виконувала, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості та виписками по рахунку боржника, які є первинними документами та підтверджують здійснені по банківському рахунку операції.
Таким чином, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення строкової та простроченої заборгованості, а також нарахованих та прострочених відсотків на загальну суму 55 694, 50 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією та простроченою комісією суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої-третьої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
Окрім того, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою № 49 від 08.06.2017 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20) та від 15.12.2021 у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 1.4.2 ч.1 Кредитного договору №10/1245557, за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі 2, 50% у місяць від суми кредиту. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, надання інформації щодо стану заборгованості, консультування позичальника щодо погашення заборгованості тощо.
Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку про те, що положення п. 1.4.2 ч.1 Кредитного договору №10/1245557 від 12.10.2012 є нікчемними.
З виписки по рахунку за кредитним договором ОСОБА_1 вбачається, що станом на 15.09.2023 банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за комісією, простроченою комісією на загальну суму 25 000, 00 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості, а позовні вимоги ТОВ «Глобал Спліт» у цій частині задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги товариства задоволено частково на 69,02 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 1 671, 94 грн.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал - Спліт» (ЄДРПОУ 41904846, адреса: вул. Жилянська, 5-Б, офіс 5, м. Київ, 01033) заборгованість за кредитним договором в розмірі 55 694 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири) гривні 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал - Спліт» (ЄДРПОУ 41904846, адреса: вул. Жилянська, 5-Б, офіс 5, м. Київ, 01033) судовий збір в розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одну) гривню 94 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 01.10.2025.
Суддя Ірина БІЛЕРА