Єдиний унікальний номер 448/1911/25
Провадження № 1-кс/448/301/25
про арешт майна
(повний текст)
24.09.2025 року слідчий суддя Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська клопотання прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025141230000237 від 22.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.291 КК України, про арешт майна,
Прокурор Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівсьткої області ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №12025141230000237 від 22.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.291 КК України, звернувся до суду із зазначеним клопотанням про арешт майна, покликаючись на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що 22.09.2025 об 20:30 год. у с.Шегині Яворівського району Львівської області на а/д сполучення «Шегині-Баличі», громадянин ОСОБА_4 , керуючи електросамокатом, не впорався з керуванням, внаслідок чого перекинувся на асфальтне покриття та від отриманих травм помер на місці події.
Вказує, що 22.09.2025 року під час огляду місця події був виявлений, описаний та вилучений електросамокат марки «KuKirin G4», котрим користувався громадянин ОСОБА_4 .
Покликається на те, що того ж таки дня відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141230000237 з правовою кваліфікацією за ст.291 КК України, а вилучене майно, зокрема зазначений електросамокат згідно постанови старшого слідчого СВ ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
З огляду на те, що вилучене майно є предметом вчинення кримінального правопорушення, на якому можуть міститись відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, такі підпадають під ознаки речей, визначених у ст.98 КПК України, а також з метою забезпечення незмінного стану даного т/з із моменту вилучення для проведення відповідних експертиз у даному кримінальному провадженні, просить накласти арешт на електросамокат марки «KuKirin G4» та визначити місце зберігання такого - Яворівський РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою: м.Яворів, вул. І.Франка, 16, Яворівського району Львівської області.
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи завчасно у встановленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності у зв'язку із зайнятістю на роботі, вказавши, що вимоги клопотання про накладення арешту підтримує у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття в судове засідання слідчого (дізнавача, прокурора), власника та користувача майна не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст.107 КПК України.
Проаналізувавши документи та матеріали, якими сторона заявника обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, згідно зі ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення .
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів
Судом встановлено, що 22.09.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141230000237 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.291 КК України.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що слідче відділення відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12025141230000237 від 22.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.291 КК України, а саме щодо таких подій: 22.09.2025 року об 20:30 год. у с.Шегині Яворівського району Львівської області на а/д сполучення «Шегині-Баличі», громадянин ОСОБА_4 , керуючи електросамокатом, не впорався з керуванням, внаслідок чого перекинувся на асфальтне покриття та від отриманих травм помер на місці події.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Зазначене в клопотанні майно (електросамокат марки «KuKirin G4»), який вилучено 22.09.2025р., - згідно постанови старшого слідчого ОСОБА_5 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025141230000237.
Вилучене у даному провадженні майно відповідає критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів, зокрема таке майно є предметом вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Враховуючи конкретні обставини, слідчий суддя приходить до висновку про вірогідність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.291 КК України, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучене майно (електросамокат марки «KuKirin G4») є доказом такого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки зберіг на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема за допомогою експертних досліджень.
Враховуючи наведене, а саме те, що на вилученому електросамокаті марки «KuKirin G4» наявні сліди кримінального правопорушення, у подальшому такий може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та може відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, з метою його збереження, запобігання можливості приховування, пошкодження, відчуження, для можливості проведення судових експертиз, які важливі для з'ясування обставин кримінального правопорушення, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням даного кримінального провадження слідчий суддя вважає, що є всі правові підстави для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, а відтак клопотання прокурора ОСОБА_3 є обґрунтованим.
Незастосування цього заходу зумовить труднощі в частині встановлення істини по кримінальному провадженню, внаслідок того, що таке майно може бути приховане чи пошкоджене.
Відповідно до частини 5 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Отже, нормами КПК України не передбачено повноважень слідчого судді визначати місце зберігання речових доказів, на які накладено арешт.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104, не передбачено, що під час досудового розслідування місце зберігання речового доказу визначається рішенням слідчого судді.
Із зазначеного можна зробити висновок, що під час досудового розслідування зберігання речових доказів, наданих стороні обвинувачення, покладається на зазначену сторону.
При цьому, частиною 7 статті 100 КПК України визначено, що слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, а саме: для вирішення питання про знищення речового доказу, його передання для реалізації чи технологічної переробки.
Отже, діючим законодавством не передбачено звернення слідчого (дізнавача) чи прокурора до слідчого судді з клопотанням про визначення (зміну) місця зберігання речового доказу, а також покладення рішенням слідчого судді відповідальності за зберігання речових доказів.
Слідчий суддя звертає увагу, що положення КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. №1104, саме на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази, покладено під час досудового розслідування обов'язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність.
Виходячи з наведеного, вирішення питання про місце зберігання речових доказів не входить до компетенції слідчого судді, всі питання щодо зберігання речових доказів під час досудового розслідування мають прийматися стороною обвинувачення з урахуванням норм законодавства.
З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність накладення арешту на вказане майно, а тому клопотання прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, з наведених вище мотивів і підстав.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.98, 107, 131-132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025141230000237 від 22.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.291 КК України, про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на електросамокат марки «KuKirin G4», яким користувався громадянин ОСОБА_4 , - у виді заборони відчуження, користування та розпорядження зазначеним майном.
У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Арешт майна може бути скасовано в порядку та за підстав, зазначених в ст.174 КПК України.
Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 29.09.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1