Єдиний унікальний номер 448/1794/25
Провадження № 3/448/950/25
29.09.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Романченко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львів, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, інспектор прикордонної служби вищої категорії - начальник 2 групи інспекторів прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б),
за ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
права передбачені ст.268 КУпАП, ст.ст.10, 63 Конституції України особі роз'яснено,
І. Опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
Військовослужбовець ОСОБА_1 в період з 20:00 год. 30.08.2025 року по 03:00 год. 31.08.2025 року виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» на ділянці відповідальності ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), територія Мостиської об'єднаної територіальної громади, Яворівського району Львівської області, порушив правила несення прикордонної служби в умовах особливого періоду, що виразились в тому, що під час здійснення перевірки мав при собі мобільний телефон марки «Samsung», котрий згідно журналу прийом-повернення особистих засобів зв'язку був зданий під охорону.
Констатовано, що такими своїми діями військовослужбовець ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 1 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31.08.2023 року за №1866-АГ «Про впорядкування питань використання особистих мобільних телефонів, засобів мобільного зв'язку військовослужбовцями НОМЕР_1 прикордонного загону» та абз. 17 пункту 11 глави 2 розділу ІІ наказу МВС «Про затвердження інструкції про службу прикордонних нарядів ДПС України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-18 КУпАП.
ІІ. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 пояснив, що з 20:00 год. 30.08.2025 року по 03:00 год. 31.08.2025 року виконував наказ на охорону Державного кордону в прикордонному наряді «Прикордонний патруль». Стверджував, що до вимог служби ставиться сумлінно, покладені на нього обов'язки завжди виконує з високим рівнем відповідальності. Зазначив, що під час несення служби мала місце перевірка, яка виявила у нього порушення, а саме при собі мав мобільний телефон. Причиною вчинення ним інкримінованого йому правопорушення послужило те, що у нього важко хворий батько, а мобільний телефон мав, щоб мати зв'язок з таким, оскільки він потребує постійного догляду. Просив суд при прийнятті рішення по даній справі врахувати його пояснення, незадовільний стан здоров'я (є обмежено придатним до військової служби), обставини вчиненого правопорушення, відсутність негативних наслідків, його щире каяття, відсутність за період служби стягнень, а також те, що фактів притягнення його до адміністративної відповідальності в минулому не було. Запевнив, що в майбутньому такі дії більше не повторяться.
ІІІ. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи та джерела права застосовані судом.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено частинами 1 та 2 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21жовтня 1993року №3543-XII (із відповідними змінами та доповненнями) особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до указу Президента України №64/202 від 24 лютого 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відтак, станом на день вчинення адміністративних правопорушень, в Україні діє особливий період.
Отже, як вбачається із змісту протоколу серії ЗхРУ №244404 від 31.08.2025р. військовослужбовець ОСОБА_1 допустив вчинення адміністративного правопорушення в умовах особливого періоду.
Диспозиція статті 172-18 КУпАП передбачає, що порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду тягнуть за собою адміністративну відповідальність.
Диспозиція норми ч.2 ст.172-18 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.
У відповідності до ст.23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» з метою попередження корупції військовослужбовцям та працівникам Державної прикордонної служби України під час здійснення прикордонного контролю забороняється мати будь-які особисті засоби зв'язку, що не належать Державній прикордонній службі України та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду.
У п.12 глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 19.10.2015 року №1261 зазначено, що прикордонним нарядам під час здійснення прикордонного контролю забороняється використовувати будь-які особисті технічні засоби електронних комунікацій, що не належать Державній прикордонній службі України та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду, мати при собі грошові кошти понад розмір, установлений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно вимог пункту 6 глави 2 розділу II вказаної Інструкції, кожен прикордонник під час несення служби у прикордонному наряді відповідає за точне та своєчасне виконання покладених на нього завдань та обов'язків.
У відповідності до вимог ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців обов'язки, серед яких знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Відповідно до п.п. 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно з вимогами ст.ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, перебуває на військовій службі в Державній прикордонній службі України, а отже вказана особа є суб'єктом адміністративної відповідальності.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №244404 від 31.08.2025р., письмовими поясненнями військовослужбовця ОСОБА_1 від 31.08.2025 року, в яких такий провину у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні визнає, копією військового квитка військовослужбовця ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 24.01.2019 року, витягом із списку особового складу книги прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), копією журналу прийому-повернення особистих засобів зв'язку, іншими матеріалами справи.
Суд вважає, що виявлені факти відображають об'єкт суспільних відносин в сфері військової дисципліни, оскільки об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у порушенні правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Складеним протоколом в діях ОСОБА_1 відображена диспозиція ч.2 ст.172-18 КУпАП у виді порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
При цьому, суд також враховує те, що ОСОБА_1 дії особи, що склала відносно нього протокол про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останнього та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
Таким чином, аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП - порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчиненого в умовах особливого періоду.
ІV. Накладення адміністративного стягнення.
У відповідності до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою), виходячи з того, що малозначні правопорушення це такі діяння, які: 1)не являють собою великої суспільної небезпеки; 2) у вчиненні яких порушник щиро розкаявся; 3) не заподіяли або не здатні були заподіяти значної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим, охоронюваним законом, цінностям.
Положення ст.22 КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом. При розгляді справ та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ , при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Таким чином, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, особу порушника, котрий виключно позитивно характеризується за місцем несення служби, має незадовільний стан здоров'я, інших правопорушень не вчиняв, жодних стягнення за час несення служби застосовано не було, являється учасником бойових дій, ступінь його вини, майновий стан (є працевлаштований); відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність; що дії військовослужбовця ОСОБА_1 не завдали значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянам і це порушення не потягло за собою будь-яких тяжких наслідків, які б негативно вплинули на права і свободи громадян, а тому, з врахуванням вищенаведеного та з метою виховання особи в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст.22 КУпАП має місце малозначність вчиненого та можливість звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , обмежившись усним зауваженням.
Частиною 2 ст.284 КУпАП передбачено, що при оголошенні усного зауваження по справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова про закриття справи. Тому провадження по справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУпАП, - слід закрити.
V. Судові витрати.
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, у відповідності до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір накладається на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку немає підстав для стягнення такого із ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.22, 33-35, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір»,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП та на підставі ст.22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення через Мостиський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак