Справа № 308/14005/25
1-кс/308/5713/25
25 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025071030001501 від 28.07.2025 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ужгород Закарпатської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі середньою спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, -
З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчими Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції Закарпатської області проводиться досудове у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030001501 від 28.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.07.2025 року, в нічну пору доби, близько 00:40 год., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибув за адресою м. Ужгород, пр. Свободи, 51, де познайомився з раніше невідомими йому особами: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Після знайомства, останні продовжували вживати алкогольні напої.
Цього ж дня, близько 02:20 год. за адресою м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія 3, біля об'єкту будівництва - раніше зруйнованого ТРК «Україна», у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , виник протиправний корисливий мотив, направлений на відкрите викрадення чужого майна потерпілого, з метою особистого збагачення.
Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел та корисливий мотив, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вступили у попередню змову, розподіливши між собою ролі у скоєнні кримінального правопорушення та в момент коли потерпілий розвернувся до ОСОБА_4 обличчям, ОСОБА_8 підійшовши ззаду, схопив потерпілого за живіт та спільно з ОСОБА_4 почали вимагати, щоб потерпілий показав телефон, на що останній відповів відмовою та почав чинити опір. В результаті потерпілий ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 впали на землю, де ОСОБА_4 намагався вихопити мобільний телефон з кишені потрепілого, а ОСОБА_8 подолати фізичний опір потерпілого. Однак, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою зі співучасником злочину ОСОБА_4 , бажаючи довести злочин, направлений на заволодіння майном потерпілого до кінця, діючи згідно відведеної йому ролі у скоєнні кримінального правопорушення, з корисливих мотивів, з метою подавити волю потерпілого до можливого опору, вкусив зубами за ліве вухо потерпілого, чим заподіяв останньому фізичну біль, тим самим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Подавивши таким чином волю потерпілого до можливого опору, ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, відкрито відібрав з кишені потерпілого мобільний телефон марки «Xiaomi» Redmi Note 10, чорного кольору, з внутрішньою пам'яттю 128 ГБ, з сім картою номер якої « НОМЕР_1 ».
В цей момент, потерпілий ОСОБА_7 усвідомивши, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 відкрито заволоділи вищезазначеним мобільним телефоном, висловив їм вимогу, щоб вони повернули його, однак останні, розуміючи, що їхні дії відкриті, почувши дану вимогу та тримаючи мобільний телефон в руках, продовжили свій злочинний намір та на вимогу потерпілого не відреагували, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_8 покинули місце події, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 разом із співучасником злочину ОСОБА_8 спричинили потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 3297 грн (три тисячі двісті дев'яносто сім гривень).
Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Клопотання мотивоване тим, що необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зважаючи на вищевказане, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, сторона обвинувачення вважає, що є необхідність в продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 був призначений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.05.2024 № 132 на курсанта 1 навчальної роти 1 начального батальйону військової частини НОМЕР_2 та в подальшому зараховано до списків особового складу вказаної військової частини. Але, починаючи з 09 травня 2024 року курсанту ОСОБА_4 , командуванням військової частини НОМЕР_2 відпустка не надавалася, у відрядження він не направлявся, місце служби поза пунктом дислокації військової частини НОМЕР_2 за останнім не визначалося, жодної іншої правової підстави для перебування поза місцем служби не мав. ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Просив зменшити раніше визначений розмір застави.
Захисник підозрюваного заперечував проти поданого клопотання, з врахуванням нової підозри, просив зменшити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу до сорока розмірів прожиткових мінімумів, який не є мінімальним, але на його думку буде співмірним до майнового стану підозрюваного.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції Закарпатської області проводиться досудове у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030001501 від 28.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
28 липня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними матеріалами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_7 , протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_7 , протоколом обшуку, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протокол огляду предмету, протоколом затримання особи ОСОБА_4 та іншими доказами встановленими досудовим розслідуванням, які дають достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
29.07.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 вересня 2025 року з можливістю внесення застави в розмірі в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
30 серпня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України.
Постановою керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 від 25.09.2025 було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025071030001501 від 28.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України до трьох місяців - до 28.10.2025 включно.
Згідно з положеннями ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження дії запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, слідчий суддя має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частинами 1, 3 ст. 197 КПК України встановлено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не відпали і не зменшилися з часу обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу. Докази, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
На підставі вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення поданого клопотання.
Слідчий суддя зазначає, що окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, встановлені ризики є дійсними та триваючими, і виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо підозрюваного на більш м'який. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням окрім обставин кримінального правопорушення, ще й майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на встановлені ризики, враховуючи при цьому особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що слід залишити без змін визначений розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 181 680 грн.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 28 жовтня 2025 року включно
Залишити без змін раніше визначений розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених цим Кодексом в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 грн. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень).
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків в межах строку досудового розслідування - до 28 жовтня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 29 вересня 2025 року о 16 год. 50 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1