Справа № 307/2300/25
Провадження № 2/307/827/25
25 вересня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді Сас Л.Р.,
секретар судового засідання Кривошея Д. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «ВІН ФІНАНС» 28 червня 2025 року пред'явило до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 21 934,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
10.08.2018, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 260652.
Відповідно до індивідуальної частини договору № 260652 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7000 грн.
ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 260652 від 10.08.2018 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає ??????16760,00 грн., а саме : Сума основного боргу - 4000,00 грн.; сума боргу за процентами - 2160,00 грн. та сума боргу за пенею та штрафами - 10200,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншогозазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги -кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
06.12.2018 укладено додаткову угоду № 9 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 10 від 06.12.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 260652 від 10.08.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Договір про надання фінансового кредиту № 260652 від 10.08.2018 укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».
У зв'язку із невиконанням відповідачкою грошового зобов'язання, позивач просив поновити строк позовної давності для подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 260652 від 10.08.2018 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 260652 від 10.08.2018 у загальному розмірі 21 934,60 грн., яка складається з: суми заборгованості у розмірі - 16 760,00 грн., суми інфляційних втрат - 3 664,82 грн., суми 3% річних - 1 509,78 грн. разом із понесеними судовимии втратами, пов'язаними зі сплатою судового збору та на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, що є малозначною та розгляд якої призначено на 25 вересня 2025 року.
Позивач ТОВ «ВІН ФІНАНС» подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника та не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про судове засідання, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явилася, відзиву не подала, однак подала заяву про застосування строків позовної давності, оскільки кредит оформлений у 2018 році і тому суд постановив ухвалу про проведення розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За наведеного суд постановив судовий розгляд справи здійснювати за відсутності всіх учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.
Щодо строків позовної давності слід зазначити, що відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 259, 261 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Разом з тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений карантин введеного з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред'явлено у межах строку позовної давності і відсутні підстави для його поновлення.
З урахуванням вищезазначеного, позивач звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності, підстав для її застосування суд не вбачає.
Судом встановлено, що 10.08.2018 між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 260652.
Згідно з п. п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5. та 1.7. договору, товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 1.2.1. 1,71 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту.
Сукупна вартість кредиту складає 151,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 6052,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: 1.3.1. проценти (відсотки) за користування кредитом 51,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 2052,00 грн. (у грошовому виразі).
Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
Кредит надається строком на 30 днів шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта; 1.5.2. здійснення грошового переказу на ім'я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.
Пунктом 1.7. цього договору передбачено, що невід'ємною частиною цього договору є правила надання фінансових кредитів ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які розміщені на сайті www.creditplus.ua.
Підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Також, п.4.4. цього договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов'язаний сплатити Товариству: пеню в розмірі 3% (три процента) від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 (дев'яносто) днів; на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн.; на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.; на 90 (дев'яностий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.
Згідно п.7.1. договору, цей Договір складено в двох оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу.
Датою укладання Договору між Товариством і Клієнтом є дата його підписання.
Клієнт підтвердив, що до укладення договору отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Вказаний договір та графік розрахунків, що є додатком № 1 до вказаного договору підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронно-цифрового підпису 10 серпня 2018 року о 13 год. 55 хв. (а.с. 9-10, 11).
Із довідки, виданої ТОВ «АВЕНТУС Україна» вбачається, що договір зі сторони позичальника було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А722436, який сформовано автоматично на стороні товариства та направлено позичальнику на номер мобілного телефону, повідомлений останнім товариству (а. с. 12).
Із повідомлення ТОВ «АВЕНТУС Україна» від 09 травня 2025 року № 4407/25-Е відомо, що ОСОБА_1 за кредитним договором № 260652 ІПН-3159524424 видано на платіжну картку онлайн кредит, право за якими було передано ТОВ «ВФН ФІНАНС», до зміни назви ТОВ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (а. с. 19-23).
Із повідомлення ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 07 травня 2025 року № 5591-Вп вбачається, що дане товариство надає послуги з переказу коштів в національній
валюті без відкриття рахунків та відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.17 було здійснено за дорученням ТОВ «АВЕНТУС Україна» успішні перекази кошів на
картки клієнтів, зокрема: 10.08.2018 на суму 4000 (чотири тисячі гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 190274, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-556162 (а. с. 13-18).
Тобто, на виконання умов договору грошові кошти були перераховані Товариством на рахунок отримувача, яка був обумовлений відповідачкою під час укладання договору.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.
Що стосується переходу права вимоги за кредитним договором до позивача слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у ТОВ «ВІН ВІНАНС» ( 24, 25-26, 27-28).
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншого зазначено, що у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній ( а.с. 29-31).
06.12.2018 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «АВЕНТУС Україна» укладено додаткову угоду № 9 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 10 від 06.12.2018 про те, що на умовах зазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 260652 від 10.08.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») ( а.с. 32).
Із реєстру прав вимоги № 10 від 06 грудня 2018 року відомо, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором№ 260652 від 10.08.2018, загальна сума заборгованості становить 6 160,00 грн. (а. с. 40-43).
Із довідки, виданої ТОВ «АВЕНТУС Україна», вбачається, що вказане товариство пiдтверджує здiйснення товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю («BІН ФIНАНС») розрахункiв за вiдступленi права вимоги до позичальникiв ТОВ (АВЕНТУС УКРАЇНА), вiдстyплення яких вiдбулось на пiдставi договору факторингу № l вiд 12.04.2018, з yciмa додатковими угодами до нього. Розрахунки проведенi в повному обсязi, станом на звiтну дату заборгованiсть вiдсутня (а. с. 44).
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо факторне виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 "боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від о6ов'язку погашення кредиту взагалі".
Тобто, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Відтак, у разі сплати ОСОБА_1 коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ВІН ФІНАНС» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.
Відповідачкою не було повернуто у встановлений у договорі кредиту строки суми кредиту.
Протягом розгляду цивільної справи відповідачка, відповідно до ст. ст. 12,81 ЦПК України, не скористалася своїми процесуальними правами та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов'язань за укладеним кредитним договором.
Відомості про добровільну сплату боргу новому кредитору відповідачкою відсутні. Будь-яких спростувань доказів, що подані позивачем суду на обґрунтування
викладених в позовній заяві обставин, відповідачкою суду не надано.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України, одним із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Судом досліджені надані банком докази видачі відповідачці кредиту, користування нею кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, враховано, що зазначені докази відповідачкою не спростовано, що є її процесуальним обов'язком.
Наведене узгоджується з висновком висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.
Також, в позовній заяві позивач просить поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 та посилається на введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 року, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред'явлено у межах строку позовної давності (практика Верховного Суду та «Прикінцеві положення» ЦК України).
Щодо застосування за заявою відповідачки позовної давності, суд враховує таке.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Разом з цим, перебіг позовної давності був зупинений протягом періоду з 02 квітня 2020 року по 03 вересня 2025 року на підставі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-IX від 08 листопада 2023 року. Відновлення перебігу строку позовної давності відбулось з 04 вересня 2025 року після набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14 травня 2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що на час укладення з відповідачкою кредитного договору (10 серпня 2018 року), на момент виникнення права вимоги за цим договором (09 вересня 2018 року), а також на момент звернення позивача з цим позовом до суду (30 червня 2025 року) перебіг строку позовної давності був зупинений, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності до даного позову.
Пред'являючи позов позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості у розмірі 21 934,60 грн., з яких 16 760,00 грн. заборгованість за кредитним договором, до якої входить тіло кредиту у розмірі 4 000,00 грн. та відсотки у розмірі 2 160,00 грн., сума боргу за пенею та штрафами у розмірі 10 600,00 грн., а також 1 509,78 грн. - сума збитків з урахуванням трьох процентів річних; та сума інфляційних втрат у розмірі 3 664, 82 грн.
Із розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС Україна», та картки обліку договору (розрахунок заборгованості) вбачається, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 складає 16 760,00 грн. з яких: 4000,00 грн. - тіло кредиту, 2 160,00 грн. - заборгованість за відсотками та 10 200,00 грн. - заборгованість за пенею та 400 грн. - штраф (а. с. 33, 34-39).
Також позивач просить стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 3 664,82 грн. та три проценти річних у розмірі 1 509, 78 грн., про що зазначив у позовній заяві, навівши відповідний розрахунок.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, зазначеного позивачем у позовній заяві, то розрахунок індексу інфляції проведений у період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року; розрахунок трьох процентів річних проведений у період з 23 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року, тобто у період до введення в Україні воєнного стану.
За наведених обставин, аргументи позивача про стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 3 664,82 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1 509,78 грн. підлягає задоволеню.
Відтак, із відповідачки у користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 11 334,60 грн., яка складається з наступного: 4 000,00 грн. - тіло кредиту, 2160,00 грн. - заборгованість за відсотками; інфляційні втрати у розмірі 3 664,82 грн. та три процентів річних у розмірі 1 509,78 грн
Щодо стягнення заборгованості пені та штрафів розмір якої складає 10 600,00? грн. слід зазначити, що із вище зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 складає крім тіла кредиту та відсотків також заборгованість за пенею у розмірі 10 200,00 грн. - та 400 грн. - штраф ( а.с. 34-39).
Із зазначеного розрахунку відомо, що за зазначеним договором відповідачці ОСОБА_1 одночасно нараховано пеню і штраф, що відповідно до ст. 549 ЦК України є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому, статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.
Тому, стягнення пені із ОСОБА_1 підлягає за період з 09 вересня 2018 року по 06 грудня 2018 року, розмір якої складає 718,27 грн. та не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період.
За межами строку закінчення дії договору, строк дії якого закінчився 09 вересня 2018 року застосуванню підлягає ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Відтак, позов слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 052,87? грн.. з яких: 4 000,00 грн. - тіло кредиту, 2 160,00 грн. - заборгованість за відсотками, 718,27 грн. - пеня (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ), 1 509,78 грн. - сума зборгу з урахуванням трьох процентів річних; та 3 664, 82 грн. - інфляційні втрат.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 1332,32 грн. (55%), пов'язаних зі сплатою судового збору, які документально підтверджені (а. с. 55).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідачки понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Заявлена вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно договору № 33 про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року, укладеного між адвокатським об'єднанням «Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» та позивачем, до якого додані: додаткова угода до цього договору від 22 березня 2024 року, детальний опис робіт, акт підтвердження надання правничої допомоги від 12 червня 2025 року та свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю ( а.с. 45-47, 48-49, 50, 51).
Предметом договору про надання правової допомоги є зобов'язання адвокатським об'єднанням «Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської за дорученням ТОВ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (нова назва «ВІН ФІНАНС») надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, тобто даний договір свідчить лише, що між двома юридичними особами існують договірні правовідносини щодо надання юридичних послуг.
В матеріалах справи відсутні відомості про надання правової допомоги позивачу саме адвокатом, не надано ордеру про надання правничої (правової) допомоги, а також інших доказів, які б підтверджували пов'язаність договору, а також доказів наданих та сплачених коштів за надані послуги. Крім цього, сам договір про надання правової допомоги укладений на строк до 14 лютого 2025 року.
За таких обставин не доведено, що позивач поніс витрати на правові послуги адвоката у даній справі, тому і вимога про їх стягнення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» 12 052,87? грн. заборгованості за кредитним договором № 260652 від 10 серпня 2018 року з яких: 4000,00 грн. - тіло кредиту, 2160,00 грн. - заборгованість за відсотками, 718,27 грн. - пеня, 1 509,78 грн. - три проценти річних від простроченої суми та 3 664, 82 грн. інфляційні втратиу розмірі грн., а також 1332,32 грн. судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Відмовити за недоведеністю позовних вимог в іншій частині позову про стягнення пені, штрафу та стягнення витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Суддя Л.Р.Сас