2/130/271/2025
130/3069/24
"08" вересня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючої судді Грушковської Л.Ю.
за участі секретаря Рекало Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шиманського В.М.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Головенка Є.В.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Жмеринка за загальними правилами позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Жмеринської міської ради про участь батька у вихованні дитини,
встановив:
09.04.2025 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з звільненням з посади судді ОСОБА_3 , судді Грушковській Л.Ю. передана для розгляду вищевказана справа.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просив просив визначити йому, ОСОБА_1 , наступні способи участі у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ним та сином - без присутності матері; з понеділка по п'ятницю з 18 годин до 21 години вечора за місцем перебування сина на особисте спілкування; на спільний відпочинок з сином: з 20 годин вечора п'ятниці (з ночівлями) до 20 годин вечора неділі включно, у перший та третій тиждень кожного місяця - без присутності матері; половину літніх канікул та зимові канікули син проводить з батьком з метою оздоровлення - без присутності матері; побачення з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , день народження та святкові дні, а саме Новий рік, Різдво, Великдень, день Святого Миколая щороку; у період хвороби безперешкодно відвідувати сина за місцем його фактичного проживання/лікування; під час тривалого проживання сина за межами території України кожні три місяці на тривалі побачення з батьком не менше 7 днів за адресою проживання батька, при цьому батько бере на себе зобов'язання на придбання квитків на приїзд до батька та назад до місця проживання дитини; судові витрати стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.09.2017 року який 02.02.2023 року було розірвано рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.02.2023 року у справі №130/2410/22. Під час перебування у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Після розірвання шлюбу син залишився проживати разом з матір'ю. Відносини між сторонами та ОСОБА_2 є досить складними. У добровільному порядку згоди з приводу питання виховання дитини та спільної участі у виховному процесі досягти не змогли. ОСОБА_2 не дає змоги ні спілкуватись, ні бачитись з дитиною, при цьому знаходить різні видумані підстави задля відмови позивачу як батьку у можливості побачень та спілкування з сином. ОСОБА_1 виявляв та виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із сином. Сам лише факт його звернення до суду свідчить про наявність у нього бажання спілкуватись з сином та брати участь у його вихованні. Між тим з батьків, хто проживає окремо i дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Дитина має рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати й інтересам дитини. У відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.07.2024 року вбачається, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно займається підприємницькою діяльністю та має постійний дохід. У відповідності до договору оренди житлового приміщення від 10.09.2024 року він орендує двох кімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає. ОСОБА_2 у зв'язку із початком військової агресії росії проти України в березні 2022 року виїхала за межі території України, при цьому самостійно та на власний розсуд забрала з собою сина, без згоди позивача, мотивуючи це тим, що перебування на території України є небезпечним.
Ухвалою від 21.04.2025 прийнято до провадження дану справу та призначено підготовче засідання.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Головенко Є.В. подав відзив, у якому просив Визначити, ОСОБА_1 , наступні способи участі у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : - спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ним та сином - без присутності матері щоденно з 16:00 по 19:00 год (за Київським часом); - у І і ІІІ суботу та II і IV неділю місяця з 11:00 год. до 15:00 год. особисте спілкування без присутності матері, проте за умови повідомлення її про місце такого спілкування; - у дні народження дитини, щорічно, особисте спілкування протягом 2 год. за місцем проживання дитини або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу та місця); - у святкові дні, а саме Новий рік, Різдво, Великдень, День Святого Миколая, щорічно, особисте спілкування протягом 2 год. за місцем проживання дитини або на нейтральній території (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу та місця); - у період хвороби дитини безперешкодно відвідувати її за місцем фактичного проживання/лікування. Порядок виконання визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном: - під час тривалого проживання дитини за межами території України кожні три місця довготривалі побачення не менше 2 днів під час вихідних днів та не менше 5 днів під час канікул дитини за місцем проживання дитини з можливістю проживати з дитиною окремо (на квартирі, готелі, тощо, в населеному пункті місця проживання дитини) без присутності матері, проте за умови повідомлення її про місце такого спілкування; - під час тривалого проживання дитини за межами території України, але за умови приїзду разом з матір'ю на територію України під час канікул або відпустки матері, побачення з дитиною за місцем її фактичного перебування на території України з 09:00 год. до 21:00 год. кожного парного числа місяця, а вихідні дні кожної суботи та неділі, без присутності матері, проте за умови повідомлення її про місце такого спілкування. На час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном, зобов'язати матір дитини ОСОБА_2 організувати щоденне спілкування дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у режимі відеозв'язку через мобільний телефон щоденно з 16.00 до 19:00 год. (за Київським часом), протягом 60 хвилин. Зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 не заперечує право позивача на особисте спілкування з дитиною. В березні 2022 вона із дитиною виїхала за кордон до Республіки Польща, де проживає і на даний час. Разом з дитиною вони офіційно зареєстрували своє місце проживання, отримали номер PESEL з статусом UKR, який передбачає певні умови для отримання соціальних послуг та допомоги, зокрема обмеження на тривалі поїздки за межі Республіки Польща.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Жмеринської міської ради Лавріненко Ю.В. в поданій заяві просила розглянути справу у її відсутність.
Ухвалою від 29.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шиманський В.М. підтримали заявлені позовні вимоги та просили задовольнити. Позивач ОСОБА_1 пояснив, що він з відповідачем ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, який 02.02.2023 було розірвано. Від даному шлюбу у них з відповідачем народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В березні 2022 року відповідачка ОСОБА_2 разом із їх спільним сином ОСОБА_5 виїхала за кордон до Республіки Польща. Зазначив, що відповідачка перешкоджає його спілкуванню із сином, не дозволяє розмовляти по телефону та зустрічатись, а він в свою чергу має бажання на таке спілкування і хоче бачити свою дитину. Він сплачує аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_5 .
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Головенко Є.В. та відповідач ОСОБА_2 просили задовольнити позовні вимоги згідно відзиву. Відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що позов визнає частково, ніколи не перешкоджала спілкуванню дитини з батьком. Іноді син ОСОБА_5 сам не хоче спілкуватись з батьком, оскільки втомився або не має настрою. Заперечувала той факт, що вивезла дитину за межі України без згоди батька, так як з ним це обговорювалось і рішення було прийнято разом. Після виїзду до Польщі мама позивача, тобто її свекруха, допомагала їй з дитиною із пошуком житла. За час її перебування в Польщі позивач знайшов собі іншу жінку. Зазначила, що заперечує щодо приїзду дитини на територію України, оскільки йому тільки 8 років, самостійно він приїздити не може, стосунки із свекрухою погіршились, лише за тієї умови якщо позивач сам приїде та забере сина зможе його відпустити на територію України для проведення канікул. Вважає неможливим зустрічі батька з сином на території України, так як вони зараз проживають в Республіці Польща, де син ОСОБА_5 відвідує дитячий садок та лікувальні заклади та те, що на території України введено воєнний стан буде небезпечним для життя їх спільного сина.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, враховуючи таке.
Судом встановлено, що відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.02.2023 розірвано шлюб між сторонами (а.с. 5-6).
Сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7)
Із скрін-шотів листування позивача та відповідача вбачається, що між сторонами наявний спір щодо участі батька у вихованні дитини (а.с. 7-9).
Відповідно до копії постанови від 05.04.2023 відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №2-н/130/107/2023, виданий 28.02.2023 Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 22.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 заборгованість відсутня станом на 10.09.2024 (а.с. 11).
Відповідно до витягу з ЄДРЮО, ФОП та ГО ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП (а.с. 12).
Згідно договору оренди житлового приміщення від 10.09.2024 ОСОБА_1 орендує квартиру у АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Згідно довідки №388179 ОСОБА_1 протипоказання для виконання батьківських обов'язків відсутні (а.с. 14).
Відповідно до копії довідок КНП «Жмеринська ЦРЛ» від 04.09.2024 ОСОБА_1 за лікуванням до нарколога та психіатра останніх 5 років не звертався (а.с. 15).
Відповідно до довідок від 28.10.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані за тимчасовим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , місцевість - район Нова Руда, гміна Нова Руда, воєводство Нижньосілезьке (а.с. 72, 74).
Відповідно до повідомлень від 31.03.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надано номер PESEL (а.с. 76, 78).
Відповідно до довідки ОСОБА_2 була зареєстрована як безробітна у місцевому центрі зайнятості протягом періоду з 18.01.2024 і досі перебуває на обліку та отримувала з 18.01.2024 по 29.02.2024 80% допомоги, з 11.03.2024 по 16.01.2025 80% допомоги (а.с. 80).
Відповідно до довідки ОСОБА_4 в 2024-2025 начальному році виконує обов'язок річної дошкільної підготовки в спортивному дитсадку «Малі дослідники» в міській гміні НОВА РУДА (а.с. 82).
Згідно довідки ОСОБА_4 проходить ортодонтичне лікування в Стоматологічному центрі «ТВОЯ ПОСМІШКА» в м. Джєржонюв та зобов'язаний здійснювати регулярні контрольні візити кожні 3-4 тижні (а.с. 84).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною є реалізацією матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.
Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема змагальність сторін, диспозитивність.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
.Суд вважає, що спілкування з сином телефоном та іншими засобами зв'язку, що не передбачає безпосереднього фізичного спілкування між позивачем та сином ОСОБА_5 не може бути необмеженим, так як дитині необхідний час для відвідування садочка, школи, гуртків, тому такий спосіб спілкування слід встановити у вільний від навчання та занять дитини час за погодженням із дитиною.
Суд зазначає щодо надання побачень з дитиною в період літніх канікул позивачем не надано доказів графіку таких канікул, а зі слів відповідачки ОСОБА_2 зимових канікул у Польщі немає, вихідні тільки на Різдво, тому суд вважає, що слід встановити 15 днів поспіль спілкування з сином в період літніх канікул та за бажанням дитини.
Суд також не погоджується з вимогою: під час тривалого проживання сина за межами території України кожні три місяці на тривалі побачення з батьком не менше 7 днів за адресою проживання батька, при цьому батько бере на себе зобов'язання на придбання квитків на приїзд до батька та назад до місця проживання дитини, так як для дитини 8-річного віку кожних три місяці їхати в Україну до батька на 7 днів, залишивши відвідування садочка, гуртків та звичний спосіб життя є неможливим.
Суд вважає, що графік побачень, запропонований позивачем, а саме з 18:00 год. по 21:00 год. у будні дні, не має передбачати зустрічей батька з дитиною в пізній час доби, оскільки дитині, зважаючи на її вік, потрібно дотримуватись певного режиму дня, тому, суд дійшов висновку про необхідність зазначення часу побачення та днів побачення, а саме в суботу та неділю з 11:00 год. по 15:00 год.
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність встановити такий графік побачень позивача з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1) спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ним та сином - без присутності матері у вільний від навчання та занять час дитини за погодженням з дитиною;
2) у І і ІІІ суботу та ІІ і IV неділю місяця з 11:00 год. до 15:00 год. за місцем перебування сина на особисте спілкування без присутності матері, проте за умови повідомлення її про місце такого спілкування;
3) щорічно 15 днів поспіль в період літніх канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дитини без присутності матері за бажанням дитини, проте за умови повідомлення матері про місце такого перебування;
4) щорічні побачення з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , день народження та святкові дні, а саме Новий рік, Різдво, Великдень, День Святого Миколая за місцем проживання дитини з 17:00 по 19:00 год.;
5) у період хвороби безперешкодно відвідувати сина за місцем його фактичного проживання чи лікування.
На думку суду, такий порядок і способи участі позивача у спілкуванні та вихованні сина є такими, що не суперечать віковим потребам дитини та за сумлінного ставлення батька і матері до виконання своїх батьківських обов'язків, мають бути на цьому етапі достатніми для забезпечення належної участі батька у процесі виховання дитини та його гармонійного розвитку. Визначивши такий графік, суд зважив на доводи відповідача ОСОБА_2 на стан здоров'я дитини та відвідування дитиною садочка та лікувальних закладів з приводу ортодонтичного лікування, зауваживши, що відповідальне ставлення батька і матері до виховання дитини, спілкування з дитиною, сприятиме гармонійному розвитку дитини та її здорового психоемоційного стану.
Крім того, у разі зміни обставин, батьки дитини вправі за домовленістю між собою та з урахуванням динаміки стосунків із дитиною врегулювати по іншому питання щодо участі в її вихованні, питанні спілкування з дитиною, а з плином часу та можливою зміною обставин не позбавлені права у встановленому законом порядку у будь-який час по-новому врегулювати спірні питання.
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19 зазначено, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.
Також Верховний Суд у постановах від 10 березня 2021 року у справі № 686/2543/19, від 15 липня 2021 року у справі № 565/1501/19 вказав, що у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком, у випадку доведеності вказаного, мати не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дитини.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211, 20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 наступні способи у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1) спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ним та сином - без присутності матері у вільний від навчання та занять час дитини за погодженням з дитиною;
2) у І і ІІІ суботу та ІІ і IV неділю місяця з 11:00 год. до 15:00 год. за місцем перебування сина на особисте спілкування без присутності матері, проте за умови повідомлення її про місце такого спілкування;
3) щорічно 15 днів поспіль в період літніх канікул у відповідності з датами шкільного канікулярного графіку дитини без присутності матері за бажанням дитини, проте за умови повідомлення матері про місце такого перебування;
4) щорічні побачення з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , день народження та святкові дні, а саме Новий рік, Різдво, Великдень, День Святого Миколая за місцем проживання дитини з 17:00 по 19:00 год.;
5) у період хвороби безперешкодно відвідувати сина за місцем його фактичного проживання чи лікування.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 18.09.2025.
Суддя