Провадження № 33/803/2114/25 Справа № 209/4666/25 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
16 вересня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду м. Кам'яського від 14 липня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 14 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №445361 від 16.06.2025 року - ОСОБА_1 01.06.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , ухилялась від виконання обов'язків законного представника щодо виховання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які 01.06.2025 року в період часу з 15-40 год. до 16-20 год. нанесли тілесні ушкодження в область обличчя кулаками, чим завдали фізичного болю неповнолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином ОСОБА_1 порушила ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення складено всупереч вимогам ч. 1 ст. 254 КУпАП, оскільки містить необґрунтовані дані.
Працівниками поліції не було доведено скоєння злочину чи правопорушення з боку неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 .
Вказує, що в її діях немає ознак об'єктивної сторони правопорушення, а саме ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Вказує, що в протоколі не конкретизовано, яким саме доказом підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а в матеріалах справи відсутні докази, які прямо підтверджують вину ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, зваживши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП не дотримався.
Обґрунтовуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові послався як на докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №445361 від 16.06.2025 року, рапорт працівника поліції, рапорт інспектора-чергового ВП№1 КРУП Шпотак І.В. від 01.06.2025 року, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію; письмові пояснення ОСОБА_5 , письмові пояснення ОСОБА_2 , копії свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , довідка педіатра про огляд ОСОБА_5 , копію довідки КНП КМР «МЛШМД» від 02.06.2025.
Дослідивши наявні докази, апеляційний не погоджується з таким висновком, оскільки суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст. 7, 245, 252, 280 КУпАП, внаслідок чого дійшов неправильного та передчасного висновку про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Положення частини першої статті 184 КУпАП встановлюють адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Апеляційний суд зауважує, що за змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення від 16.06.2025 року та оскаржуваної постанови суду, не знайшло свого підтвердження в чому саме проявилася об'єктивна сторона вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, зокрема те, чи взагалі ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо вихованців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (які саме дії вчинила чи не вчиняла ОСОБА_1 спрямовані на ухилення від виконання батьківських обов'язків), як цього вимагає диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу і на те, що диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП, є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Разом з цим, згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення, жодне посилання в ньому на порушення батьківських обов'язків ОСОБА_1 (наприклад положень ст.150 Сімейного Кодексу, тощо) відсутнє.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Так, на переконання апеляційного суду висновок районного суду з наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП є помилковим та передчасним.
З урахуванням наведеного та встановлених судом апеляційної інстанції обставин, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №445361 від 16.06.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, в розумінні ст.251 КУпАП, не може підтверджувати вчинення останньою правопорушень, оскільки процесуальну процедуру та факт його складення, проведено з істотними порушеннями вимог ст.255 КУпАП.
В даному випадку, інші докази, покладенні судом в обґрунтування винності ОСОБА_1 , зокрема зазначені судом першої інстанції, при встановленні наявності в діях останньої складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП, правового значення не мають. Жодні належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 в ухиленні від виконання батьківських обов'язків, в матеріалах справи відсутні.
Так, матеріали справи містять: протокол про адміністративне правопорушення, рапорти працівників поліції, заяву потерпілого та пояснення неповнолітнього ОСОБА_5 .
Проте наведені документи лише підтверджують факт конфлікту між підлітками, але не встановлюють причетність саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. Матеріали справи не містять пояснення свідків події, пояснення вказаних неповнолітніх.
Крім того, працівниками поліції не було проведено впізнання чи інших слідчих дій, що ідентифікують осіб, докази перебування неповнолітніх за адресою, вказаною у протоколі.
Більше того, пояснення потерпілого ОСОБА_5 свідчать, що він не знав осіб, які його били, та не вказував на вихованців закладу, де перебувають діти ОСОБА_1 . Натомість план дня закладу, поданий стороною захисту, підтверджує, що неповнолітні залишили будинок лише після 17:00, тоді як у протоколі час події зазначено з 15:40 до 16:20.
Таким чином, аналізуючи докази в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 апеляційний суд приходить до висновку, що є обґрунтований сумнів того, що остання вчинила ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Виходячи з вищезазначеного, вирішуючи справу, суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, викладені в оскарженій постанові висновки щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, не ґрунтуються на належно перевірених та допустимих доказах.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції України до тримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані порушення вимог закону допущені при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не надав зібраним доказам по справі належну правову оцінку та дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, що є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За таких підстав, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, - скасувати, а провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко