30 вересня 2025 року
м. Київ
справа №520/22949/24
адміністративне провадження № К/990/27820/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 (судді: Калиновський В.А. (головуючий), Мінаєва О.М., Спаскін О.А.) у справі №520/22949/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2024:
- № 00091330708, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2 829 183,00 грн;
- № 00091420708, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 020,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення фактичної перевірки перевіряючими складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 01.02.2024, яким зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) та пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України та складено протокол № 127 від 01.02.2024 про адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 155-1 КУпАП. Крім цього, за наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення з якими позивач не погоджується, вважає їх такими, що ухвалені з порушенням чинного законодавства та довільним трактуванням законодавчих норм, виходячи з наступного.
В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 зазначив, що його діяльність пов'язана із реалізацією запасних частин та аксесуарів до мототехніки. При цьому продаж мототехники Підприємцем не здійснюється, оскільки мототехніка до категорії підакцизних товарів. В торгівельно-виставочній залі крім аксесуарів, також розміщені в експозиції зразки мототехніки інших суб'єктів господарювання.
24.01.2024 року, ОСОБА_1 перебував за місцем здійснення господарської діяльності.
Після звернення покупця, який виявив намір придбати зараз мототехніку - квадроцикл «Kayo AU180», зразок якої перебував на експозиції у виставочній залі за VIN: НОМЕР_1 та належить іншому суб'єкту господарювання - ТОВ «МЕЙЛАН» (код ЄДРПОУ 24267110), був оформлений та підписаний договір доручення, за яким ОСОБА_1 як повірений, а ОСОБА_2 в якості довірителя, уповноважила повіреного організувати здійснення передпродажної підготовки та внесення коштів на рахунок (в касу) продавця за придбання мототехніки, для чого і передала грошові кошти готівкою в сумі 88 860,00 гривень, обґрунтовуючи це неможливістю перерахувати кошти в безготівковому порядку або внести їх зараз через банківську установу на рахунок продавця, у зв'язку із повітряною тривогою.
Після передачі грошових коштів, ОСОБА_1 як повірений, отримавши кошти та будучи впевненим що після скасування повітряної тривоги зможе внести їх на рахунок продавця через банківську установу, а інспектором ОСОБА_2. як довірителем, було складено акт приймання-передачі майна - квадроцикла «Кауо AU180» VIN: НОМЕР_1 для отримання її із виставочної зали. Переоформлення права власності від продавця до покупця мало відбутися в майбутньому, після внесення грошових коштів на рахунок продавця, та видачі продавцем супроводжувальної та видаткової документації. У зв'язку із неможливістю внести повіреним ОСОБА_1 грошові кошти до банківської установи із тривалістю повітряної тривоги та надати ОСОБА_2 квитанцію про сплату вартості мототехніки, остання та перебуваючий весь час рядом чоловік, який в подальшому представився інспектором ОСОБА_3., були пред'явлені посвідчення та направлення на перевірку, а також повідомлено про її проведення.
ОСОБА_1 відразу за розпискою повернув кошти, отримані за договором доручення, оскільки інша сторона заявила про його недійсність з моменту укладання. ОСОБА_1 діяв на підставі довіреності бн від 02.01.2024 року зі сторони власника та як представник зі сторони покупця на підставі договору доручення, що є цивільно-правовою формою правочину, визначеного нормами Цивільного кодексу України та не суперечать нормам чинного законодавства України. Натомість, інспекторами ОСОБА_2. та ОСОБА_3. було складено акт фактичної перевірки від 01.02.2024, яким встановлено порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування» та Податкового кодексу України, а в подальшому прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Позивач вказує, що є незрозумілим, із яких розрахунків визначалась сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2 829 183,00 гривень. Зазначає, що ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 163-15 та частиною 1 статті 155-1 КУпАП, оскільки діяв на підставі цивільно-правової угоди - договору доручення на придбання квадроциклу «Кауо AU180» VIN: НОМЕР_1 від 24.01.2024 року, був уповноважений покупцем внести кошти на рахунок (в касу) продавця, що зробив би після скасування повітряної тривоги, але у зв'язку з її тривалістю не встиг, чим навмисно скористались інспектори ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 , повідомивши про проведення перевірки.
З урахуванням наведеного вважає оскаржувані податкові - рішення такими, що підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано.
Рішення суду обґрунтовано тим, що опис товару в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1, складений фахівцями контролюючим органом є неналежним доказом, так як в даному описі, крім назви мототехніки, не зазначено унікального коду транспортних засобів, номеру двигуна, номеру шасі, кольору, що дозволило б ідентифікувати транспортні засоби, зазначені в описі, як такі, що знаходились в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» станом на дату перевірки. Крім того, суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази знаходження позивача в трудових відносинах з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», ФОП ОСОБА_4 або суб'єктами господарської діяльності - власниками мототехніки, знаходження у власності позивача квадроциклу «Kayo AN 180» Білий НОМЕР_1 або іншого транспортного засобу, який станом на 24.01.2024 знаходився в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1». Водночас, під час судового розгляду, відповідачем не спростовано правомірності довіреності від 03.01.2024 на представництво позивачем інтересів ТОВ «МЕЙЛАН», договору доручення від 24.01.2024, укладеного позивачем та ОСОБА_2 , законність таких правовідносин, у тому числі не спростовано вчинення позивачем юридичних дій на виконання довіреності та договору доручення. Судом також було взято до уваги, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2024 у справі №201/2519/24, провадження про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.155-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , було закрите на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, а саме відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову Підприємця відмовлено.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог чинного законодавства. Позивачем не було спростовано встановлені відповідачем факти реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано первинні документи, щодо походження товару на загальну суму 2 601 933 грн. Під час контрольно-розрахункової операції з придбання та повернення товару (квадроцикл KAYO AU 180) на суму 88 860 грн такі операції через РРО/ПРРО не проводились, розрахункові документи не видавалися. При проведенні перевірки документів які стосуються предмету перевірки, зокрема щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, позивачем в повному обсязі надано не було, а саме: платником податків не надано банківські виписки, документи щодо обліку товарних запасів, книгу обліку доходів фізичної особи-підприємця.
Зазначених обставин позивачем не спростовано не було, відповідних доказів не надано.
Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28.03.2024 у справі № 201/2519/24, оскільки така не має преюдиційного характеру у питанні наявності чи відсутності факту порушення позивачем порядку проведення розрахунків, виявленого саме під час фактичної перевірки, оформленої актом №203/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_2 від 01.02.2024 (зареєстрованого 02.02.2024).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 та залишити в силі рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований як Фізична особа - підприємець, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі №2004800000000257277 від 22.04.2021 року.
Основним видом діяльності позивача є торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів.
Підприємницьку діяльність позивач здійснює за адресою: АДРЕСА_1 . Так, між позивачем та ФОП ОСОБА_4 17.05.2021 року було укладено договір №17/05/21 суборенди нежитлового приміщення, предметом якого є суборенда позивачем частини торгівельної зали та комори № НОМЕР_3 в нежитловій будівлі, літ. «А1-1», за адресою: АДРЕСА_1 .
Контролюючим органом проведено фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , де проводить свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1
Фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області 24.01.2024 перед початком проведення фактичної перевірки магазину мототехніки здійснено контрольну розрахункові операцію квадроциклу «Kayo AN 180» на суму 88 860 грн.
Під час контрольної розрахункової операції покупка через РРО/ПРРО не проводилась, розрахунковий документ не видавався.
Фахівцями ГУ ДПС Дніпропетровській області здійснено повернення товару, під час операції кошти повернуто, операція через РРО/ПРРО не проводилась, розрахунковий документ не видавався.
Крім того, під час проведення перевірки Підприємцем не надано первинні документи щодо походження товару на загальну суму 2 601 933 грн.
За результатами перевірки складено акт (довідка) фактичної перевірки від 01.02.2024 №203/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_2 , дата реєстрації 02.02.2024, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування» та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України:
-не проведення розрахункових операцій при продажу та поверненні товару (квадроциклу «Kayo AN 180») через РРО/ПРРО;
-не видання розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції при продажу та поверненні товару;
-проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів (без використання режиму попереднього програмування кодів товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД);
-не ведення в установленому порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на суму 2 601 933 грн;
-не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки (зокрема накладні на походження товару на суму 2 601 933 грн).
На підставі вказаного акту фактичної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.02.2024:
- № 00091330708, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2 829 183,00 грн за порушення вимог
- № 00091420708, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 020,00 грн за порушення вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся до суду з цим позовом.
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 та пунктів 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення було прийнято без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Крім того, рішення прийнято судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих та неналежних доказів, та внаслідок чого було скасовано законне рішення суду першої інстанції в даній справі, виходячи з наступного.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі № 620/5499/23 дійшов висновку про неможливість долучення судом апеляційної інстанції нових (недосліджених судом першої інстанції) доказів до справи та покладення їх в основу прийнятої в подальшому постанови без належного мотивування неможливості їх подання суб'єктом владних повноважень до суду першої інстанції.
Однак під час розгляду справи №520/22949/24 в суді апеляційної інстанції 17.02.2025 представником відповідача були подані додаткові пояснення із додатками - доказами на підтвердження правової позиції відповідача, серед яких були надані докази (фотознімок невідомої мототехніки з невідомого джерела, опис товару в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_2). При цьому відповідачем до суду апеляційної інстанції не подавалась заява чи клопотання про залучення даних доказів, а в зазначених додаткових поясненнях не наводилось причин неможливості подання ним раніше до суду першої інстанції зазначених вище доказів, а також не ставилось питання про поновлення строку на подання до суду апеляційної інстанції, зазначених в додаткових поясненнях від 17.02.2025 доказів.
Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції залучив до матеріалів справи №520/22949/24 докази, додані до додаткових пояснень відповідача від 17.02.2025 в даній справі, а також розглянув справу з їх урахуванням, поклавши їх в основу своїх висновків при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Тобто, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок з цього питання, викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №620/5499/23.
Крім цього, позивач вказує, апеляційний суд дійшов неправомірного та помилкового висновку на підставі такого доказу, як «опис мототехніки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1», який під час проведення перевірки не складався та комп'ютерна техніка перевіряючими не використовувалася, що свідчить про його фальсифікацію та недопустимість як доказу, крім того такий опис також залучений на стадії апеляційного провадження, не містить ідентифікуючих ознак товару (номер рами або VIN, рік випуску), за яких можливо визначити їх вартість.
Відповідачем також не надано доказів здійснення контрольної розрахункової операції, зокрема, складення хронометражу господарських операцій (акта/довідки) за результатами проведення контрольної розрахункової операції під час проведення фактичної перевірки діяльності позивача; відомості про посадових осіб фіскального органу, які здійснили контрольну розрахункову операцію, у кого та коли; складення акта про повернення товару позивачу, за результатами такої контрольної розрахункової операції; акта отримання та повернення грошових коштів для здійснення контрольної розрахункової операції у позивача.
Отже, встановлення судом апеляційної інстанції обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, крім того, судом апеляційної інстанції, на думку позивача не було взято до уваги та досліджено надані ним доказів, зокрема, договори відповідального зберігання та інших доказів належності мототехніки, зокрема, квадроциклу «Kayo AU 180» у виставочній залі магазину, довіреності від 03.01.2024, виданій директором ТОВ «МЕЙЛАН», договору доручення від 24.01.2024 між позивачем, який діяв у якості повіреного, та ОСОБА_2 у якості довірителя.
Вищенаведене в сукупності призвело до порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме неправильного правозастосування судом до спірних правовідносин положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
9. Контролюючий орган надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що доводи та аргументами, наведені ФОП ОСОБА_1 у касаційній скарзі є такими, що не відповідають обставинам справи, а касаційну скаргу вважає такою, що не підлягає задоволенню.
Наголошує, що під час контрольної розрахункової операції покупка через РРО/ПРРО не проводилась, розрахунковий документ не видавався. Фахівцями ГУ ДПС Дніпропетровській області здійснено повернення товару, під час операції повернення операція через РРО/ПРРО не проводилась, розрахунковий документ не видавався. Крім того, під час проведення перевірки позивачем не надано первинні документи щодо походження товару на загальну суму 2 601 933 грн.
Також, в ході проведення фактичної перевірки, посадовими особами контролюючого органу було вручено уповноваженій особі суб'єкта господарювання запит про надання документів. Однак, станом на момент закінчення перевірки на запит документів в повному обсязі надано не було, а саме платником податків не надано банківських виписок, документів щодо обліку товарних запасів, книги обліку доходів фізичної особи-підприємця, супровідних документів на отримання товару для торгівлі мототехнікою, форму ведення обліку товарних запасів, договори про спільну діяльність, договори щодо походження товару та обліку товарних запасів, звіти про використані кошти, первинні касові документи, прибуткові та видаткові касові ордери, оборотно - сальдові відомості, касові книги, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та, що не спростовано позивачем під час судового розгляду цієї справи.
Пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання , зокрема і фізичних осіб-підприємців вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Підприємцем жодних документів які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті) надано не було.
На переконання контролюючого органу, суд апеляційної інстанції всебічно та у повному обсязі дослідив обставини, що мають значення для правильного вирішення даного публічно-правового спору, надав їм відповідну правову оцінку та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального права у спірних правовідносинах та дотримання процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
11. Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевірка проведена фахівцями контролюючого органу на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80 статті 80 Податкового кодексу України, а саме: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Право проведення контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, камеральних, документальних (планових або позапланових, виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок передбачено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Зокрема, підпунктами 20.1.2, 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що для здійснення функцій, визначених законом, контролюючим органам надано право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі фізичних осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність, у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом, а також довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків
Підпунктом 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України також встановлено, що для здійснення функцій, визначених законом, контролюючим органам надано право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (пункт 80.4 статті 80 Податкового кодексу України).
Отже контролюючий орган має право проводити фактичну перевірку, а також перед її початком провести контрольну розрахункову операцію.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області 24.01.2024 перед початком проведення фактичної перевірки магазину мототехніки за адресою: АДРЕСА_1 , де проводить свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , здійснено контрольну розрахункову операцію по придбанню а в подальшому поверненню товару «квадроциклу «Kayo AU 180»» на суму 88 860 грн.
Під час контрольної розрахункової операції покупка через РРО/ПРРО не проводилась, розрахунковий документ не видавався. Фахівцями ГУ ДПС Дніпропетровській області здійснено повернення товару, під час операції повернення операція через РРО/ПРРО не проводилась, розрахунковий документ не видавався. Крім того, під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано первинні документи щодо походження товару на загальну суму 2 601 933 гривень.
Згідно з висновком, викладеним в акті фактичної перевірки, Товариством у своїй діяльності допущено порушення пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування».
Також, в ході проведення фактичної перевірки, посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області було вручено уповноваженій особі суб'єкта господарювання запит про надання документів. Однак, станом на момент закінчення перевірки на запит документів в повному обсязі надано не було, а саме платником податків не надано банківські виписки, документи щодо обліку товарних запасів, книга обліку доходів фізичної особи-підприємця, накладні на походження товару та інші документи, що пов'язані з предметом перевірки, що є порушення приписів пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За приписами вказаних положень Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями;
12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Невиконання вимог пунктів 1, 2, 11 та 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій.
Зокрема, відповідно до пунктів 1, 7 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; - 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;
- триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР також передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, а також в обов'язковому порядку надавати особі, яка отримує товар (послугу) розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Недотримання таких вимог тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 17 Закону №265/95-ВР.
При цьому, відповідальність суб'єкта господарювання за порушення вимог Закону №265/95-ВР наступає у разі, якщо фактичною перевіркою встановлено, що розрахункові операції на повну суму не проведено через РРО, або розрахункові документи (фіскальний чек) не надано покупцю товару.
Судом встановлено, що фахівцями контролюючого органу 24.01.2024 перед початком проведення фактичної перевірки магазину мототехніки здійснено контрольну розрахункову операцію, під час якої було придбано товар - квадроцикл «Kayo AU 180» за ціною 88 860 грн.
Під час контрольно-розрахункової операції вказана покупка через РРО/ПРРО не проводилась, розрахунковий документ не видавався. Фахівцями Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснено повернення товару, під час операції повернення, операція через РРО/ПРРО не проводилась, розрахунковий документ не видавався.
В ході проведення перевірки було отримано пояснення ОСОБА_1 який зазначив наступне, «Я ОСОБА_1 , повернув гроші ОСОБА_2 за придбання квадроцикла «Kayo AU 180» які не встиг внести за продаж на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 , т.я. через хвилину після угоди, клієнти предоставили посвідчення налогової (податкової) служби, на суму 88 860 грн (вісімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень фіскальний чек не предоставив, працюємо по електронній системі, ще своєчасно зробити це мені завадила повітряна тривога.»
З урахування наведеного Підприємцем допущено порушення вимог Закону №265/95-ВР, оскільки під час продажу та повернення товару розрахункові операції не проведено через РРО, а покупцю товару розрахункові документи (фіскальні чеки) не надано.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання позивача на те, що квадроцикл «Kayo AU 180» належить іншому суб'єкту господарювання - ТОВ «Мейла», а позивач діяв на підставі довіреності б/н від 02.01.2024 зі сторони власника, оскільки такі доводи не були зазначені ОСОБА_1 під час надання ним пояснень в ході перевірки, як не були додані і відповідні документи, які підтверджували б зазначені посилання.
Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції правильним, доводи позивача щодо не дослідження та не надання оцінки «довіреностості б/н від 02.01.2024» є безпідставними.
Слід також зазначити, що позивачем в запереченні на акт перевірки, в позовній заяві, в запереченні на апеляційну скаргу, була зазначена дата довіреності б/н - 02.01.2024, проте до матеріалів справи позивач додає довіреність б/н від 03.01.2024.
Верховний Суд також зауважує, що позивачем в порядку статті 56 Податкового кодексу України подавались до контролюючого органу заперечення на акт фактичної перевірки від 01.02.2024 з аналогічними доводами, проте до заперечення не було додано жодних документів, які б підтверджували відповідні обставини, зокрема не було надано довіреності від 02.01.2024 (03.01.2024) виписаної від імені ТОВ «Мейла» на яку посилається відповідач, як не було надано і договори відповідального зберігання та акти приймання - передачі на відповідальне зберігання на які також посилається позивач та які були додані ним до позовної заяви. Зазначені документи були долучені позивачем лише до матеріалів цієї справи.
Суд звертає увагу на положення пункту 44.6 статі 44 Податкового кодексу України, яким визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки (пункт 86.7 статті 86 Податкового кодексу України).
Таким чином, позивач подаючи заперечення на акт перевірки мав право долучити до такого заперечення додаткові документи, які стосувалися встановлених під час проведення фактичної перевірки порушень, та які на думку позивача, спростовували б висновки контролюючого органу, зокрема довіреність, договори відповідального зберігання, акти приймання - передачі та інші, проте жодних документів до заперечення на акт перевірки позивачем додано не було. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині неврахування «довіреності б/н 02.01.2024».
Позивач також в касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки встановлено обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих та неналежних доказів. Суд апеляційної інстанції, на переконання позивача, прийняв докази, надані відповідачем лише в суді апеляційної інстанції (додані до додаткових пояснень відповідача від 17.02.2025), а також розглянув справу з їх урахуванням, поклавши їх в основу своїх висновків при прийнятті оскаржуваного судового рішення. Тобто, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок з цього питання, викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №620/5499/23 про неможливість долучення судом апеляційної інстанції нових (недосліджених судом першої інстанції) доказів до справи та покладення їх в основу прийнятої в подальшому постанови без належного мотивування неможливості їх подання суб'єктом владних повноважень до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає такі посилання позивача безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, дійсно представником відповідача 17.02.2025 були подані додаткові пояснення на підтвердження правової позиції відповідача із додатками, серед яких були фотознімки «квадроцикл Kayo AU 180», пояснення, договір доручення від 24.01.2024, акт приймання - передачі майна від 24.01.2024 (т.2 а.с. 179-184).
Проте, Суд зазначає, що ці ж документи надавались відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема, до відзиву на позовну заяву були додатні аналогічні документи фотознімки «квадроцикл Kayo AU 180», пояснення, а також опис товару в опис товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_2. (т.1 а.с. 143-149). При цьому слід зазначити, що договір доручення від 24.01.2024 та акт приймання - передачі майна від 24.01.2024 були долучені самим позивачем до позовної заяви (т.1 а.с. 25-26, 28).
З урахуванням наведеного, доводи позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №620/5499/23, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Щодо порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно з пункту 177.10 статті Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Фізичні особи - підприємці, які застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язані вести облік доходів та витрат в паперовому та/або електронному вигляді.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого ПК України граничного терміну подання такої звітності та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Як вже зазначалось вище, пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або/та в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.11.2021року за № 1411/37033.
Пунктом 2 розділу I Порядку № 496 визначено, що документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Пунктом 2 розділу IІ Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Пунктом 10 розділу II Порядку № 496 встановлено, що Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатися у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено. Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадові особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті такої ФОП).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в ході проведення фактичної перевірки позивачу надано письмову вимогу про надання документів (копії документів), а саме: банківські виписки, договори оренди (суборенди) приміщення, супровідні документи на отримання товару для комісійної торгівлі непродовольчими товарами, форму ведення обліку товарних запасів, договори про спільну діяльність, договори щодо походження товару, обліку товарних запасів, звіти про використані кошти, первинні касові документи, прибуткові та видаткові касові ордери, оборотно - сальдові відомості, касові книги, книги обліку доходів.
Позивачем, супровідним листом, на підставі запиту контролюючого органу надано наступні документи: договори суборенди, витяг з ЄДРПОУ, витяг реєстру платників єдиного податку, банківські виписки, документи щодо реєстрації ПРРО.
Проте, будь-які інші документи, зокрема, супровідні документи на отримання товару для торгівлі мототехнікою, форму ведення обліку товарних запасів, договори про спільну діяльність, договори щодо походження товару та обліку товарних запасів, звіти про використані кошти, первинні касові документи, прибуткові та видаткові касові ордери, оборотно - сальдові відомості, касові книги, книги обліку доходів, позивачем до перевірки не надавались, що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами.
При цьому зазначених обставин щодо не надання під час проведення перевірки первинних документів позивачем не заперечувалось та спростовано не було. Крім того, як вже було зазначено вище не було таких надано і під час подання заперечення на акт перевірки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, під час фактичної перевірки встановлено, що позивачем реалізовується мототехніка, опис наявного товару в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_2. був складений фахівцями контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки (т. 1 а.с. 143-144).
Позивач зазначає, наданий перелік нібито наявної в магазині під час проведення перевірки мототехніки не відповідає дійсності, а наведена в ньому техніка та її вартість взяті виключно з мережі Інтернет, що свідчить про явну фальсифікацію обставин та документів. Однак колегія суддів зазначає, що позивачем до суду було надано договори відповідального зберігання та акти приймання - передачі мототехніки на відповідальне зберігання, з яких вбачається, що мототехніка, яка наведена в описі наявного товару в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_2. фактично відповідає техніці, яка зазначена в договорах та актах приймання - передачі. Таким чином, посилання позивача, що наведений перелік наявної в магазині мототехніки не відповідає дійсності і такий не складався під час проведення перевірки не заслуговують на увагу. Крім того, слід також враховувати, що під час проведення перевірки договори відповідального зберігання позивачем не надавались.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано також зазначив, що податковим законодавством не передбачено вимог щодо відображення в описі товару таких характеристик як код транспортного засобу, номер двигуна, номера шасі, колір, а тому суд першої інстанції безпідставно відхилив наданий відповідачем доказ - «опис товарів в магазині за адресою АДРЕСА_2», складений під час проведення перевірки з посилання на те, що в наданому описі не було зазначено вищенаведених реквізитів.
З урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не спростовано встановлені контролюючим органом факти реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) на загальну суму 2 601 933 гривень, що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Суд, враховуючи встановлені вище обставини, також погоджується і з висновком суду апеляційної інстанції в частині порушення позивачем вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а саме ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, відповідальність за яке передбачена пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.
Відповідно до абзацу першого пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Як вже зазначалось вище, в ході проведення фактичної перевірки, посадовими особами контролюючого органу було вручено уповноваженій особі суб'єкта господарювання запит про надання документів (т.1 а.с.154). Однак, станом на момент закінчення перевірки на запит документів в повному обсязі надано не було, що фактично не заперечувалось і позивачем. До заперечення на акт перевірки документи також не долучались.
Отже, з врахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
12. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
13. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 слід залишити без задоволення.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі №520/22949/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова