Провадження № 22-ц/803/5129/25 Справа № 209/2974/22 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
24 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 січня 2025 року в цивільній справі номер 209/2974/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку та визнання недійсними договорів кредиту «оплата частинами»,
У грудні 2022 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку та визнання недійсними договорів кредиту «оплата частинами», обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивачка була клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та отримала у банку платіжну карту «Універсальна» № НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 49000,00 грн. З вказаної картки позивач оплатила комунальні послуги в розмірі 2328,89 грн.
25.11.2022 року ОСОБА_1 зателефонували невідомі особи, які представилися співробітники компанії «Київстар», з повідомленням про те, що мобільний номер в подальшому не буде працювати, та потрібно здійснити заміну карти мобільного оператора, для цього потрібно набрати комбінацію з відповідних цифр. Після набрання позивачкою вказаної комбінації їй повідомили, що її картка тимчасово не буде працювати, після чого номер було відключено.
26.11.2022 року позивачка звернулась до офісу «Київстар», де їй видали нову картку з номером. ОСОБА_1 у мобільному додатку Приват24 побачила, що на кредитній картці залишилися кошти у сумі 34,56 грн та зрозуміла, що стала жертвою шахраїв, оскільки були списані з картки грошові кошти у розмірі 46636,55 грн.
Позивачка звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» та отримала роздруківку руху грошових коштів по картці «Універсальна», де в указаному додатку невідомі особи відкрили на ім'я позивачки ще дві картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 та отримали споживчий кредит на суму 29999,00 грн, та на суму 9999,00 грн.
Позивачка звернулась до правоохоронних органів з заявою, за якою відкрито кримінальне провадження №120220466680000352 від 04.08.2022 року.
Позивачка просила суд зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку у розмірі 46636,55 грн, визнати недійсним договір «Оплата частинами» №22112533538855, укладений між позивачкою та відповідачем на суму 29999,00 грн, та визнати недійсним договір «Оплата частинами» №22112533539009 на суму 9999,00 грн, а також припинити будь-які відрахування з ОСОБА_1 на погашення заборгованості за вказаними кредитами.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 січня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку у сумі 46671,11 грн, та визнання недійсними договорів кредиту «оплата частинами» №2212533538855 від 25.11.2022 року на суму 29999,00 грн, та №22112533539009 від 25.11.2022 року на суму 9999,00 грн - відмовлено в повному обсязі.
Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.01.2025 року у справі №209/2974/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним у зв'язку із неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, неправильним дослідженням та оцінки доказів, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов невірних висновків.
З моменту вчинення незаконного списання грошових коштів з карткового рахунку позивачки до її звернення з цього приводу до АТ КБ «ПриватБанк» минуло менше доби.
Реквізити, зазначені у рішенні суду, а саме номер картки, CVV2 код та ПІН-код карти позивачка стороннім особам не передавала та нікому не надавала розпорядження щодо списання грошових коштів з її рахунку. Також вона нікому фізично не передавала свою банківську картку. В матеріалах справи такі відомості відсутні та не можуть бути наявними.
Наявності лише самого номера мобільного оператора, так званого «фінансового номера» замало для того, щоб здійснювати будь які фінансові операції з пластиковою карткою.
Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.01.2025 року по справі №209/2974/22 залишити без змін, заяви ОСОБА_1 в частині компенсації судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення та/або без розгляду.
Відповідно до правил обслуговування фізичних осіб в АТ КБ «ПриватБанк», у разі якщо клієнт дає згоду на проведення операцій з картами або нанесеними на них даними поза полем його контролю, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду.
25.11.2022 року позивачка своїми діями сприяла втраті/незаконному використанню персональної інформації, зокрема самостійно передала стороннім особам номер картки, CVV-код, фінансовий номер телефону, і як наслідок здійснила всі необхідні дії для відкриття нової картки, що надало змогу ініціювати платіжні операції, зокрема оспорювані транзакції, а також оформлення двох кредитних договорів «Оплата частинами», тому АТ АК «Приватбанк» не повинен нести відповідальність за дані операції. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку належного виконання зобов'язання та виконання Умов та Правил про надання банківських
послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.
Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Климась Ю.І. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» адвокат Колодочка П.О. апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інтанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, позивачку, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та отримала у банку платіжну карту «Універсальна» № НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 49000,00 грн (а.с. 12-22).
25.11.2022 року ОСОБА_1 зателефонували невідомі особи, які представилися співробітники компанії «Київстар», з повідомленням про те, що мобільний номер в подальшому не буде працювати, та потрібно здійснити заміну карти мобільного оператора, для цього потрібно набрати комбінацію з відповідних цифр. Після набрання позивачкою вказаної комбінації їй повідомили, що її картка тимчасово не буде працювати, після чого номер було відключено (а.с. 23).
26.11.2022 року позивачка звернулась до офісу «Київстар», де їй видали нову картку з номером (а.с. 24).
25.11.2025 року невідомі особи відкрили на ім'я позивача ще два рахунки картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 та отримали споживчі кредити «Оплата частками» №22112533538855 та «Оплата частками» №22112533539009 на суму 29999,00 грн, та на суму 9999,00 грн відповідно (а.с. 40-44зв, 46-48зв).
З виписки руху грошових коштів по картці «Універсальна» вбачається що з картки № НОМЕР_4 25.11.2025 року були списані грошові кошти у розмірі 46636,55 грн (а.с. 30-31).
Аналогічні відомості відображено у доданих позивачкою скріншотах з додатку «Приват24» (а.с. 35-39).
Позивачка звернулася до правоохоронних органів з заявою, за якою відкрито кримінальне провадження №120220466680000352 від 04.08.2022 року (а.с. 28, 29).
До матеріалів справи долучено матеріали службової перевірки за фактами, викладеними у службовій записці №Е.16.0.0.0/7-6997082 від 25.04.2023 року. Перевіркою встановлено, що, позивачка 26.11.2022 року звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» стосовно зламу невідомими особами її аккаунту у додатку «Приват24» та здійснення останніми несанкціонованих операцій з коштами. Отримання доступу до додатку «Приват24» здійснено з використанням фінансового номеру позивачки (а.с. 92-96).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705 (далі - Положення №705) (чинне на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення №705 банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев'яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення №705 користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення №705).
Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення №705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення №705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення №705).
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №686/17744/21 вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
У постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16, від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18, від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18, від 07 липня 2021 року у справі №370/476/16, від 17 грудня 2021 року у справі №263/3704/19, від 13 червня 2022 року у справі №587/586/21, від 24 січня 2024 року у справі №758/14517/18 викладені правові висновки про те, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Положеннями статті 203 К України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та отримала у банку платіжну карту «Універсальна» № НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 49000,00 грн.
25.11.2022 року ОСОБА_1 зателефонували невідомі особи, які представилися співробітники компанії «Київстар», з повідомленням про те, що мобільний номер в подальшому не буде працювати, та потрібно здійснити заміну карти мобільного оператора, для цього потрібно набрати комбінацію з відповідних цифр. Після набрання позивачкою вказаної комбінації їй повідомили, що її картка тимчасово не буде працювати, після чого номер було відключено.
26.11.2022 року позивачка звернулась до офісу «Київстар», де їй видали нову картку з номером.
25.11.2025 року невідомі особи відкрили на ім'я позивача ще два рахунки картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 та отримали споживчі кредити «Оплата частками» №22112533538855 та «Оплата частками» №22112533539009 на суму 29999,00 грн, та на суму 9999,00 грн відповідно.
З виписки руху грошових коштів по картці «Універсальна» вбачається що з картки № НОМЕР_4 25.11.2025 року були списані грошові кошти у розмірі 46636,55 грн.
Позивачка звернулася до правоохоронних органів з заявою, за якою відкрито кримінальне провадження №120220466680000352 від 04.08.2022 року.
До матеріалів справи долучено матеріали службової перевірки за фактами, викладеними у службовій записці №Е.16.0.0.0/7-6997082 від 25.04.2023 року. Перевіркою встановлено, що, позивачка 26.11.2022 року звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» стосовно зламу невідомими особами її аккаунту у додатку «Приват24» та здійснення останніми несанкціонованих операцій з коштами. Отримання доступу до додатку «Приват24» здійснено з використанням фінансового номеру позивачки.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Окрім того, встановивши факт здійснення невідомими особами операцій зі зняття коштів з її карткових рахунків та активацію цими особами віртуальних карток № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , а також відкриття за ними кредитних договорів «Оплата частками» №22112533538855 та «Оплата частками» №22112533539009, позивачка в цей же дань повідомила про це відповідача.
Тобто, вказані вище кредитні договори «Оплата частками» були підписані в той час коли позивачкою було втрачено доступ до додатку «Приват24», а отже вони підписані за відсутності її волевиявлення.
За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відсутні підстави вважати, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, а також не підписувала кредитні договори «Оплата частками» №22112533538855 та «Оплата частками» №22112533539009.
Наведені в апеляційній скарзі доводи частково заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині спору про зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку у розмірі 46636,55 грн та визнання недійсними договорів «Оплата частинами» №22112533538855 на суму 29999,00 грн, №22112533539009 на суму 9999,00 грн, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку у розмірі 46636,55 грн та визнання недійсними договорів «Оплата частинами» №22112533538855 на суму 29999,00 грн, №22112533539009 на суму 9999,00 грн.
Стосовно вимоги позовної заяви про припинення будь-яких відрахувань з ОСОБА_1 на погашення заборгованості за вказаними вище кредитами, апеляційний суд зазначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійснісю.
Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за подання позовної заяви позивачка звільнена від сплати судового збору (частина 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), тому з відповідача на користь держави має бути стягнутий судовий збір за 3 позовні вимоги з врахуванням пп 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - за позовну вимогу про зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку, тобто, в розмірі 992,40 грн та 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - за позовні вимоги про визнання недійсними договорів, тобто, в розмірі 992,40 грн щодо кожного договору.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 січня 2025 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку та визнання недійсними договорів кредиту «оплата частинами» - задовольнити частково.
Зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, відновити залишок кредитних коштів на рахунку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , у сумі 46636,55 грн безпідставно списаних (перерахованих) 25 листопада 2022 року з карткового рахунку за № НОМЕР_4 ( НОМЕР_6 , угода №SAMDN51000138294776 від 10 лютого 2014 року) належного ОСОБА_1 .
Визнати всі нараховані Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з 25 листопада 2022 року відсотки за картковим рахунком № НОМЕР_4 ( НОМЕР_6 , угода №SAMDN51000138294776 від 10 лютого 2014 року), який належать ОСОБА_1 , недійсними та зобов'язати Акціонернерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» їх списати.
Визнати недійсним кредитний договір «Оплата частками» №22112533538855 від 25 листопада 2022 року, укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, на суму 29999,00 грн.
Визнати недійсним кредитний договір «Оплата частками» №22112533539009 від 25 листопада 2022 року, укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, на суму 9999,00 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, в дохід держави судовий збір в розмірі 2977,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року.
Суддя: