Справа № 727/4196/25
Провадження № 2/727/1260/25
(повне)
24 вересня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівців в складі:
головуючої судді Бойко М.Є.,
за участю:
секретаря судових засідань Васківчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У квітні 2025 року МКП «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося до суду через систему "Електронний суд" із позовною заявою, в якій позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані за адресою: АДРЕСА_1 послуги з опалення місць загального користування у розмірі 4348, 99 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., 1017, 76 грн. плати за абонентське обслуговування, 103,06 грн. інфляційних втрат та 22, 67 грн. - три відсотки річних.
Такі позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою обов'язку по сплаті одержаних та спожитих послуг з теплопостачання.
Ухвалою суду від 29 квітня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 травня 2025 року задоволено відповідне клопотання позивача - замінено відповідачку ОСОБА_3 на належних відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки останні є власниками нежитлових приміщень 86-1 - 86-10 за адресою: АДРЕСА_2 .
У позовній заяві, викладеній у новій редакції, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з опалення місць загального користування у розмірі 4348, 99 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., 1017, 76 грн. плати за абонентське обслуговування, 103,06 грн. втрат від інфляційних процесів та 22, 67 грн. - три відсотки річних.
В обґрунтування таких вимог зазначає, що Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_2 . Нежитлові приміщення 86-1 - 86-10 розташовані у вказаному багатоквартирному житловому будинку, який вводився в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання, до якого входять прилади централізованого опалення. Дане нежитлове приміщення відключене від системи централізованого опалення. Разом з тим, внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Таким чином, всі співвласники будинку (власники нежитлових приміщень), в тому числі і власники нежитлових приміщень з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі. Відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення розрахунків. Між позивачем та відповідачами укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання відповідно до п.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ та розміщений на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради https://city.cv.ua/, а також на офіційному веб-сайті Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» https://teplo.cv.ua/. Свого обов'язку по сплаті витрат на опалення місць загального користування відповідачі не виконували, внаслідок чого у них за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року утворилася заборгованість за надані послуги з опалення місць загального користування у розмірі 4348, 99 грн, 1017, 76 грн. - заборгованість за абонентське обслуговування, а також в зв'язку із несплатою вартості цих послуг з них необхідно стягнути інфляційні втрати у розмірі 103,06 грн. та 22, 67 грн. - три відсотки річних за період з 01.01.2024 р. по 28.02.2025 р.
06.08.2025 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Комкова Ю.М. подала відзив на позовну заяву, в якому просить суд позовні вимоги МКП "Чернівцітеплокомуненерго" залишити без задоволення, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 з 21.11.2017 є співвласницею нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 - 86-10 та з 2013 року обладнані індивідуальними системами опалення, що засвідчується актом приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пуско-налагоджувальних робіт) від 23.01.2013 року. З того часу будь-яке користування системою централізованого опалення було припинено. З моменту набуття права власності на приміщення ОСОБА_1 не укладалося жодних договорів з МКП «Чернівцітеплокомуненерго» на надання послуг чи абонентське обслуговування; також їй не надходили будь-які повідомлення, пропозиції про укладення договору чи попередження про наявність та сплату боргу за надані послуги. Приміщення ОСОБА_1 має окремий вхід з вулиці, не має сполучення з внутрішніми приміщеннями загального користування багатоквартирного будинку (сходові клітини, під'їзди, підвальні приміщення тощо), фізично відокремлене від них та відповідачка не використовує їх у процесі експлуатації. Враховуючи викладене, вона не користується будь-якими послугами позивача.
12.08.2025 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив відповідачки, в якому вказала, що МКП "Чернівцітеплокомуненерго" не погоджується з доводами, у ньому викладеними.
При цьому зазначила, що співвласниками будинку АДРЕСА_2 не було обрано моделей організації договірних відносин по наданню послуги з постачання теплової енергії, тому з власниками (квартир та нежитлових приміщень) даного будинку відповідно до відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в тому числі між МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_1 з 01.11.2021 фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.
Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено звільнення споживачів від обов'язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури.
Відтак, відсутність приладів опалення в під'їздах багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
МКП «Чернівцітеплокомуненерго» розраховує плату за абонентське обслуговування згідно прямих фактичних витрат. Відповідно до постанови КМУ від 21.08.2019р. № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування» для одного абонента платіж не може перевищувати 32,50 грн. Розмір плати за абонентське обслуговування не залежить від кількості комунальних послуг, що надаються одним виконавцем абонентові, у рахунках на оплату послуги з постачання теплової енергії виставляється як окремий платіж та нараховується у фіксованому розмірі на один особовий рахунок, незалежно від кількості мешканців у квартирі.
На підставі вище викладеного нарахування плати за обсяги теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, плата за абонентське обслуговування є обов'язковою для власників квартир з індивідуальною системою опалення.
24.09.2025 року представник відповідачки Козлан В.С. подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких ( аналогічно викладеним у відзиві на позов доводам) вказала, що станом на день розгляду справи між МКП «Чернівцітеплокомуненерго'та Козлан Вікторією Сергіївною відсутні будь-які укладені договори щодо надання послуг з теплопостачання чи абонентського обслуговування. Відповідачка фактично не користується послугами позивача та не набувала жодних цивільних прав і обов'язків у межах заявлених правовідносин.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, проте подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідачка - ОСОБА_1 та її представник у судове засідання також не з'явилися, проте адвокат Комкова Ю.М. подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі та без участі ОСОБА_1 , позовні вимоги залишити без задоволення.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явилася, хоча була повідомлена про час, дату і місце розгляду справи належним чином: за зареєстрованим місцем її проживання, про що свідчать матеріали справи, зокрема рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які повернулися до суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"; про причини своєї неявки відповідачка суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала .
За таких обставин та згідно ч.1 ст. 223, ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності її учасників та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_2 .
ідповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, нежитлові приміщення 86-1 - 86-10 в будинку АДРЕСА_2 ) належать на праві спільної часткової власності (по частці) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
З відповідного розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що за надані послуги з опалення місць загального користування будинком АДРЕСА_2 , співвласникам нежитлового приміщення 86 за період 01.11.2021 р. по 28.02.2025 року нараховано 4348,99 грн. заборгованості. Згідно з розрахунком за надані абонентські послуги за цією ж адресою та за цей же період їх заборгованість складає 1017, 76 грн.
Зазначене приміщення відключене від системи централізованого опалення. Нарахована сума боргу відповідачів та плата за абонентське обслуговування стосується оплати за теплопостачання до місць загального користування, а не нежитлових приміщень .
Відповідачі вищевказаних розрахунків боргу не оспорювали, відповідачка ОСОБА_1 та її представник посилаються лише на неправомірність нарахування їм заборгованості у зв'язку з неотриманням ними послуг теплопостачання, наявністю окремого входу з вулиці до належних їм приміщень, відсутність сполучення останніх з внутрішніми приміщеннями загального користування багатоповерхового будинку (сходовими клітинами, під'їздами, підвальними приміщеннями тощо), відокремлення від них та невикористання їх відповідачами у процесі експлуатації, про що останніми надано довідку житлово-будівельного кооперативу № 28 від 03.07.2025 № 53, а також на відсутність між сторонами договірних відносин.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2021 року набрав чинності укладений між МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та відповідачем типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, в порядку, визначеному ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, текст якого оприлюднений на офіційному веб-сайті позивача та на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради та типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року та № 1182 від 11 грудня 2019 року (а.с. 12-13).
Відповідно до абз. 1,2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" y разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Водночас, розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов'язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташоване житлове приміщення відповідачів , приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що між сторонами договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором від 01 жовтня 2021 року, копія якого додана позивачем по справі, що є публічним договором приєднання, тобто протилежні доводи є неспроможними.
Із змісту п.5. типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 жовтня 2021 року вбачається, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та складається з:
обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач послуг зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У постанові від 06 листопада 2018 року у справі №904/7024/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Пунктом 2 ч. 5 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Нарахування плати за теплову енергію проводиться відповідно до встановлених тарифів та вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315.
З лютого 2022 року відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 28.12.2021 №358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» замість понять «загальнобудинкові потреби на функціонування системи» та «витрати тепла на загальнобудинкові потреби» введено поняття «загальнобудинкові потреби опалення», розрахунок яких проводиться відповідно до п.8 розділу IV Методики у редакції 2022 року.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Пунктом 2 частини другої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Згідно з положеннями пункту 12 розділу ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Згідно з п. 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Враховуючи наведені приписи законодавства, кожен власник зобов'язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Аналогічна норма міститься у ч.2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі - Закон №417), згідно з якою власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 ст. 5 Закону №417 встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.12 Закону №417 витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.
Верховний Суд у постанові від 27 березня 2023 року по справі №920/1343/21 висловив правову позицію, згідно з якою те, що нежитлове приміщення не належить до категорії допоміжних приміщень (не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців), є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, не виключає наявність у відповідача статусу співвласника багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов'язків стосовно утримання спільного майна.
Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року по справі №311/3489/18 висловив позицію, згідно з якою співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Споживач, приміщення якого обладнано індивідуальною системою опалення має оплатити надані послуги на забезпечення фукціонування внутрішньобудинкової системи індивідуального (автономного) централізованого опалення виконавцю послуг.
Згідно зі ст.24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
За змістом ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач послуг зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг визначено Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (надалі- Правила) та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 ( надалі - Методика).
Пунктом 24 Правил визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Згідно з пунктом 38 Правил №830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Абзацом 6 п.14 Правил встановлено, що відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики. Таким чином, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як власників нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 у період з листопада 2021 року по лютий 2025 року (включно) виникло зобов'язання оплатити надані послуги теплопостачення, й в тому числі на загальнобудинкові потреби на опалення, які обчислені позивачем відповідно до вимог Методики.
Виходячи з викладеного, заперечення адвоката відповідачки ОСОБА_1 щодо відключення її нежитлових приміщень від мереж централізованого опалення не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки враховуючи наведені вище приписи законодавства, обов'язок оплати теплової енергії, спожитої на загальнобудинкові потреби, власники житлових та нежитлових приміщень несуть незалежно від підключення їх приміщення до мережі централізованого опалення.
Нежитлові приміщення відповідачів є невід'ємною частиною багатоквартирних житлових будинків. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.
Слід також зазначити, що в багатоквартирному будинку, де знаходиться приміщення відповідачів, діє внутрішньобудинкова система централізованого опалення, так як при проектуванні багатоквартирного будинку закладався засіб централізованого теплопостачання. Згідно з вимогами будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі гідравлічно ув'язані між собою для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку.
Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно п.33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, передбачена щомісячна плата за абонентське обслуговування. Абонентська плата включає такі витрати: здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами (зняття показів теплового лічильника, розподіл спожитих Гкал між абонентами; друк інформаційних повідомлень), оплата банківських послуг, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги; заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування єдиного соціального внеску на зарплату; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності), господарські витрати (електроенергія, заправка картриджів, обслуговування комп'ютерів, канцелярські витрати, надання різних довідок).
Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.
Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж.
Враховуючи викладене у сукупності, нарахування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 плати за опалення місць загального користування, плати за абонентське обслуговування, є законним, а відповідні позовні вимоги обґрунтованими, а тому та, оскільки відповідачі не надали належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за вказані послуги, про застосування строку позовної давності до цих вимог не заявляли, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з них їх вартості за період з 01.11.2021 року по 30.04.2024 року.
Разом з тим, відповідно до статті 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).
Отже, кожен із власників спільної часткової власності несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у спільному майні.
Якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 540 ЦК України).
Натомість, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (статті 541 ЦК України).
Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 ) встановлено, що у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється, зокрема, за послуги з централізованого опалення - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).
Тобто, за відсутності договору, який визначає солідарне зобов'язання або домовленості між співвласниками щодо порядку несення витрат за отримані послуги та не визначення уповноваженого власника квартири, заборгованість підлягає стягненню із співвласників квартири відповідно до належних їм часток у праві спільної часткової власності (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 344/1792/16-ц(провадження № 61-22264ск18)).
Доказів наявності між співвласниками в даному випадку домовленості щодо порядку несення витрат за житлово-комунальні послуги та визначення уповноваженого власника квартири матеріали справи не містять.
За таких обставин факт належності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 нежитлових приміщень 86-1 - 86-10 в будинку АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності (по частці) покладає на них обов'язок з утримання вказаного майна відповідно до належних їм часток, а підстави для їх солідарної відповідальності щодо сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги відсутні.
У зв'язку із наведеним позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково та стягнути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з опалення місць загального користування відповідно до розміру їх частки у праві власності: 4348,99/2 = 2174,50 грн., з кожної. Також плату за абонентське обслуговування з них, виходячи з цих же підстав, необхідно стягнути по 508,88 грн. ( 1017,76/2), з кожної.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати за теплову енергію позивач нарахував та просив стягнути з відповідачів 3% процентів річних в сумі 22,67 грн. та 103,06 грн. інфляційних втрат.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних не враховано положення постанови Кабінету Міністрів України №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року, відповідно до якої з 24 лютого 2022 року та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано до сплати відповідачами три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 01.01.2024 року по 28.02.2025 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню у рівних частинах сплачені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору за подачу позову до суду.
При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Оскільки суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволенню позову частково (97,71%) , то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 366,93 грн. (2422,40х 97.715), а саме по 1183,46 грн. з кожної.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст 4,1213,76-83,130,131,259,263-265,280-282ЦПК України, суд
Позов Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з опалення місць загального користування, плати за абонентське обслуговування, інфляційних втрат та 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 2174,50 грн. на р/р НОМЕР_2 в АТ «Укрексімбанк» м. Чернівці, МФО 322313, код 34519280; плату за абонентське обслуговування у розмірі 508,88 на р/р НОМЕР_3 в АТ «ПриватБанк» м. Чернівці, МФО 356334, код 34519280 та 1183,46 грн. судового збору на р/р НОМЕР_4 в філії Чернівецькому облуправлінні АТ «Ощадбанк» м. Чернівці, МФО 356334, код 34519280.
Стягнути зОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 2174,50 грн. р/р НОМЕР_2 в АТ «Укрексімбанк» м. Чернівці, МФО 322313, код 34519280; плату за абонентське обслуговування у розмірі 508,88 на р/р НОМЕР_3 в АТ «ПриватБанк» м. Чернівці, МФО 356334, код 34519280 та 1183,46 грн. судового збору на р/р на р/р НОМЕР_4 в філії Чернівецькому облуправлінні АТ «Ощадбанк» м. Чернівці, МФО 356334, код 34519280.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складене 29.09.2025 року.
Суддя М. Є. Бойко