30 вересня 2025 року
м. Київ
справа №2-а-256/08
адміністративне провадження № К/990/29934/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби,-
У квітні 2007 року до суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура, далі - відповідач-1), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора, далі - відповідач-2), в якому позивачка просила:
- скасувати наказ № 131 від 03 квітня 2007 року за підписом прокурора області Галкіна О.Б. про притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури;
- поновити на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури області з моменту звільнення;
- стягнути з прокуратури Одеської області заробітну плату за час вимушеного прогулу;
- стягнути з прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. солідарно;
- постановити окрему ухвалу.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року позов задоволено частково, а саме:
- скасовано наказ прокурора Одеської області № 131 від 03 квітня 2007 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області з 03 квітня 2007 року;
- стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 28 733,81 грн.
- стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року виправлено описку в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, зазначивши, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, апеляційні скарги Прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України задоволено, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року і ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 квітня 2010 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін, а ухвалою від 31 грудня 2010 року відмовив у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року в цій справі.
08 жовтня 2020 року Європейським судом з прав людини постановлено рішення у справі "Горяйнова проти України", заява № 41752/09, яке набуло статусу остаточного 08 січня 2021 року.
04 лютого 2021 року позивачка звернулась до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та ухвал Вищого адміністративного суду України від 27 квітня та 31 грудня 2010 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, позивачка послалася на рішення ЄСПЛ у справі "Горяйнова проти України" (заява № 41752/09), ухвалене 08 жовтня 2020 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-а-256/08 заяву про перегляд судових рішень задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року у справі № 2-а-256/08 і закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року залишено без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій ставилась вимога про стягнення додаткового відшкодування вимушеного прогулу.
Постановою Верховного Суду від 04 червня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08 задоволено.
Закрито касаційне провадження № К/990/11143/22 за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2008 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року в частині залишення без змін постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі № 2-а-256/08.
Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-а-256/08 залишено без змін.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року залишено без задоволення апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура) та Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора), в частині вимог про скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, в частині висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Змінено постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, в частині обрахованої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, шляхом викладення четвертого абзацу резолютивної частини постанови у наступній редакції:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552; адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, 65026) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, що тривав з 04 квітня 2007 року по 30 вересня 2021 року, загальним розміром 996 525 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів.".
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання касаційної скарги у новій редакції, в якій чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги у справі № 2-а-256/08 на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду шляхом подання до Суду касаційної скарги у новій редакції, в якій чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
04 березня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просила поновити строк на подання касаційної скарги, оскільки його пропуск відбувся з поважних причин. Вирішити питання про відкриття касаційного провадження з наступним вирішенням питання про допуск до Великої Палати Верховного Суду. За результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї касаційної скарги, скасувати наступні судові рішення: постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року; постанову Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року; постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року. Постановити нове рішення за позовною заявою ОСОБА_1 про поновлення трудових відносин на підставі рішення Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі "Горяйнова проти України" та постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року, шляхом поновлення в існуючому органі прокуратури Одеської області та стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме з дати звільнення і по день постановлення судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
12 травня 2025 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просила прийняти касаційну скаргу до розгляду. Відкрити касаційне провадження з вирішенням питання про допуск до Великої Палати Верховного Суду для розгляду справи за висновками рішень Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі "Горяйнова проти України", постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року - restitutio in integrum і рішення Конституційного Суду від 18 грудня 2024 року з метою перегляду: постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року; постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року; постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
14 липня 2025 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просить поновити строк на подання касаційної скарги, прийняти касаційну скаргу, відкрити касаційне провадження, передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду за висновками рішень Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі «Горяйнова проти України», постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року щодо досягнення - restitutio in integrum і рішення Конституційного Суду від 18 грудня 2024 року з метою перегляду справи. За результатом розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року; Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року; П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким: поновити ОСОБА_1 на посаді в існуючому органі прокуратури (Одеська обласна прокуратура); стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; - забезпечити фактичне виконання рішення ЄСПЛ у справі № 41752/09 у формі допуску до роботи для виконання трудових обов"язків; застосувати практику Європейського суду з прав людини і Великої Палати Верховного Суду як імперативну норму для цілей статті 46 Конвенції.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Загороднюка А.Г. (наказ від 14 липня 2025 року № 299/0/5-25) Єресько Л.О. (наказ від 20 червня 2025 року № 2347/0/5-25), та Соколова В.М. (наказ від 23 червня 2025 року № 2375/0/5-25), -- питання щодо відкриття касаційного провадження вирішувалось колегією суддів по виходу суддів з відпустки.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року визнано неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 2-а-256/08. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 залишено без руху. Надано скаржниці строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду:
- заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- касаційної скарги у новій редакції, в якій зазначити підстави для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України та перелічити судові рішення, які оскаржуються, вимоги до касаційного суду в межах повноважень, визначених ст. 349 КАС України та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Також, роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто.
01 вересня 2025 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, надійшла касаційна скарга (нова редакція), в якій скаржниця також просить поновити строк.
Перевіривши матеріали касаційної скарги (нова редакція), Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржниця в касаційній скарзі (нова редакція) зазначає пункти 1, 2, 3 та 4 частини четвертої, підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме:
- суди апеляційної і касаційної інстанцій у цій справі застосував норму права без урахування норм права, якими встановлений порядок розгляду справ (неправильне застосування норм матеріального права - статей 6, 10, 13, 46 Конвенції про захист прав людини; - відхід від висновків постанови Великої Палати ВС від 07 липня 2021 року про обов'язковість restitutio in integrum як єдиного способу виконання рішень ЄСПЛ);
- необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеній 04 червня 2024 року Верховним Судом у цій справі;
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (неврахування правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ у справі "Горяйнова проти України" (заява № 41752/09); - прояв надмірного формалізму з боку касаційної інстанції щодо прийняття касаційної скарги, що суперечить практиці ЄСПЛ);
- не дослідження судом зібраних у справі доказів;
- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо належного виконання рішень Європейського суду з прав людини;
- позивачка (скаржниця) позбавлена можливості спростувати обставину щодо невиконання рішення ЄСПЛ при розгляді справи в порядку судового контролю і оскарження повторного незаконного звільнення;
- справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивачки (скаржниці).
Проте, під час перевірки матеріалів касаційної скарги (нова редакція), яка подана до Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2025 року про залишення без руху встановлено, що вона подана без додержання вимог частини другої статті 330 КАС України.
Так, відповідно до змісту прохальної частини касаційної скарги (нова редакція), установлено, що позивачка просить:
"Поновити строк на подання касаційної скарги.
Прийняти касаційну скаргу.
Відкрити касаційне провадження.
Передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду за висновками рішень Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі «Горяйнова проти України», постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року щодо досягнення- restitutio in integrum і рішення Конституційного Суду від 18 грудня 2024 року з метою перегляду справи.
За результатом розгляду справи Великою палатою Верховного Суду постанови: - П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року; Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року; П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким:
- поновити ОСОБА_1 на посаді в існуючому органі прокуратури (Одеська обласна прокуратура);
- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; - забезпечити фактичне виконання рішення ЄСПЛ у справі № 41752/09 у формі допуску до роботи;
- застосувати практику Європейського суду з прав людини і Великої Палати Верховного Суду як імперативну норму для цілей статті 46 Конвенції.
Справу розглядати за обов'язкової присутності ОСОБА_1 , про день та час судових засідань повідомляти в особистому кабінеті ресурсу «Електронний суд».»
Отже, фактично в прохальній частині касаційної скарги (нова редакція), яку подано позивачкою на виконання ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, викладено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
При цьому, скаржницею вимог до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, як суду касаційної інстанції не викладено.
Як вже зазначалось Судом в ухвалах про залишення касаційних скарг без руху від 14 січня 2025 року, від 20 березня 2025 року, від 02 червня 2025 року, від 19 серпня 2025 року та повернення касаційних скарг від 18 лютого 2025 року, від 29 квітня 2025 року, від 03 липня 2025 року підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначено статтями 346, 347 КАС України.
Разом із цим такий порядок може бути реалізований лише в межах відкриття касаційного провадження на визначені скаржницею судові рішення.
Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржницею не усунуто, а саме не надано касаційну скаргу в якій чітко перелічено судові рішення, які оскаржуються до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду відповідно до пункту 3 частини другої статті 330 КАС України.
Скаржницею заявлено клопотання про поновлення строку, в обґрунтування якого зазначено, що перша редакція касаційної скарги подана 14 грудня 2024 року в межах встановленого кодексом тридцяти денного строку, з моменту отримання судового рішення, на оскарження для особи, яка не була присутня при його оголошенні, оскільки воно прийнято в порядку письмового провадження. ОСОБА_1 вказує, що сім разів подавала нові редакції касаційної скарги, ця редакція вже буде восьмою. Ухвали Верховного Суду від 14 січня 2025 року, 20 березня 2025 року, 02 червня 2025 року, в яких судом встановлювався денний строк, ОСОБА_1 виконувалися в межах цього строку з урахуванням вимог КАС України, нові редакції касаційної скарги подані в межах встановленого судом строку. Строки звернення з повторними касаційними скаргами після ухвали вказаного суду про повернення попередньої не встановлені кодексом чи судом, але, виконані в межах розумного строку: ухвала Верховного Суду від 18 лютого 2025 року - нова касація подана 04 березня 2025 року; ухвала Верховного Суду від 29 квітня 2025 року - нова касація подана 09 травня 2025 року; ухвала Верховного Суду від 03 липня 2025 року - нова касація подана 14 липня 2025 року. На виконання ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху з наданням десятиденного строку для подання клопотання про поновлення строку і нової редакції касаційної скарги, ця касаційна скарга подається в межах встановлених судом десять днів. Скаржниця звертає увагу суду, що пропуск процесуального строку відбувся не з її вини, оскільки вона послідовно, добросовісно і в межах розумного строку всьоме направила касаційну скаргу у своїй справі у тому єдиному сенсі і з тими доводами, які фактично існують і повинні бути вирішені національним судом на виконання рішення Європейського Суду. Також, скаржниця зазначає, що постійне повернення касаційних скарг з формальних підстав є непередбачуваною і об'єктивно непереборною перешкодою для позивачки, яка не залежить від її волевиявлення і яку вона, своєчасно вживаючи всі залежні від неї дії, не може самотужки подолати.
Оцінивши наведені скаржницею обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржниці про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів зазначає наступне.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини.
Разом з тим, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 14 листопада 2024 року П'ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження, а скаргу вчетверте подано 14 липня 2025 року, на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху касаційну скаргу (нова редакція) - 01 вересня 2025 року.
Так, ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби залишено без руху.
24 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про продовження процесуального строку визначеного в ухвалі Верховного Суду від 14 січня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги у справі № 2-а-256/08 на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду шляхом подання до Суду касаційної скарги у новій редакції, в якій чітко перелічити судові рішення, які оскаржуються та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
30 січня 2025 року від ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, надійшла касаційна скарга (нова редакція).
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
В той же час, з вдруге поданою касаційною скаргою скаржниця звернувся лише 04 березня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби залишено без руху.
31 березня 2025 року від ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20 березня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, надійшла касаційна скарга (нова редакція).
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
12 травня 2025 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби залишено без руху.
12 червня 2025 року від ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20 березня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, надійшла касаційна скарга (нова редакція), в якій скаржниця також просить поновити строк.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби повернуто особі, яка її подала.
14 липня 2025 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просить поновити строк на подання касаційної скарги, прийняти касаційну скаргу, відкрити касаційне провадження, передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду за висновками рішень Європейського Суду з прав людини від 08 жовтня 2020 року у справі «Горяйнова проти України», постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року щодо досягнення - restitutio in integrum і рішення Конституційного Суду від 18 грудня 2024 року з метою перегляду справи. За результатом розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року; Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04 червня 2024 року; П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким: поновити ОСОБА_1 на посаді в існуючому органі прокуратури (Одеська обласна прокуратура); стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; - забезпечити фактичне виконання рішення ЄСПЛ у справі № 41752/09 у формі допуску до роботи для виконання трудових обов"язків; застосувати практику Європейського суду з прав людини і Великої Палати Верховного Суду як імперативну норму для цілей статті 46 Конвенції.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року визнано неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 2-а-256/08. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 залишено без руху.
Надано скаржниці строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду: заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; касаційної скарги у новій редакції, в якій зазначити підстави для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертою статті 328 КАС України та перелічити судові рішення, які оскаржуються, вимоги до касаційного суду в межах повноважень, визначених статті 349 КАС України та докази надсилання її копій іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Також, роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто.
Як вже зазначалось на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, скаржницею подано касаційну скаргу (нова редакція), в якій вона також просить поновити їй строк на касаційне оскарження.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об?єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Верховний Суд звертає увагу скаржниці, невиконання скаржницею вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об?єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов?язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Разом з цим, Верховний Суд вже надавав оцінку щодо заявлених скаржницею підстав касаційного оскарження, проте позивачкою так і не враховано зауваження, викладених Верховним Судом в ухвалах Верховного Суду від 14 січня 2025 року, від 30 січня 2025 року, від 18 лютого 2025 року, від 20 березня 2025 року, від 29 квітня 2025 року, від 02 червня 2025 року, від 03 липня 2025 року що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржницею роз'яснень, які їй надавалися Верховним Судом, оскільки скаржницею подано ідентичні касаційні скарги в прохальній частині, яких позивачкою викладено лише клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та відсутній чіткий перелік судових рішень, які оскаржуються до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду відповідно до пункту 3 частини другої статті 330 КАС України.
Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі № 200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі № 240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі № 440/7433/21.
Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ) (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") (Application no. 11681/85).
Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання вчетверте касаційної скарги пройшло понад вісім місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Крім того, скаржницею не продемонстровано добросовісного ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження оскільки, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги так і не усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою.
Суд звертає увагу, що подання заявницею тієї касаційної скарги, яку вже було повернуто Верховним Судом, свідчить про формальний підхід при реалізації ним права на касаційне оскарження.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржницею у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 2-а-256/08.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судові рішення у справі № 2-а-256/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник - Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов