30 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 460/26237/23
адміністративне провадження № К/990/8507/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року (ухвалена суддями у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (далі - Управління, відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у розрахунку пенсії позивачу за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020-2022 роки;
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки (12236,71 грн), з 11 червня 2023 року з урахуванням виплачених сум.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому з 30 жовтня 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). 09 червня 2023 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, просивши врахувати при її розрахунку показник середньої заробітної плати в Україні за 2020, 2021 та 2022 роки (12 236,71 грн). Відповідач відмовив, зазначивши, що вказаний показник враховується лише під час первинного переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Позивач вважає таку відмову протиправною, посилаючись на частину другу статті 40 та статтю 45 Закону № 1058-IV, які передбачають врахування середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії. На думку позивача, цим було порушено його гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року позов задоволено частково.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон №1788-XII передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV позивач звернувся вперше 11 червня 2023 року, тому в спірній ситуації переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону відсутнє. Суд вказав, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом №1788-XII, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-IV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія, яка до цього була призначена позивачу.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції врахував правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23, згідно яких, статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, для відповідних категорій осіб, передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Пенсія за віком на пільгових умовах призначається та виплачується у порядку та на умовах, що визначені Законом № 1058-IV.
6. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини та застосовуючи наведені вище правові висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки позивач не має права на повторне призначення того самого виду пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року і залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року.
8. На обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням положень Закону №1058-IV, та без урахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а, висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 липня 2018 року у справі №520/6808/17.
9. Позивач вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням показника заробітної плати за три календарних роки.
10. Так, на думку позивача, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV щодо застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, однак у даному випадку відбулось не переведення позивача на інший вид пенсії, а саме призначення нового виду пенсії - пенсії за віком.
11. На думку позивача суд апеляційної інстанції не застосував висновок Верховного Суду України у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а, у якому зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV.
12. Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 та Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі №520/6808/17.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
13. Касаційна скарга надійшла до суду 28 лютого 2025 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 460/26237/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
15. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 вересня 2025 року.
16. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
17. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 15 квітня 2025 року, згідно даних про доставку в кабінет Електронного Суду, Управлінням отримано 16 квітня 2025 року о 12:04.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
18. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 призначено з 30 жовтня 2013 року пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ.
19. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 09 червня 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
20. Відповідач листом від 11 липня 2023 року, на підставі поданої позивачем заяви, відмовив у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV
21. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Позиція Верховного Суду
22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
26. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
27. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
28. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
29. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
30. З 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року №1931-XII введено в дію Закон №1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
31. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення: за вислугу років, за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
32. З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
33. Отже, з 01 січня 2004 року Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
34. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону сформовані, зокрема у постановах від 29 жовтня 2018 року у справі № 348/2305/16-а, від 23 листопада 2018 року у справі № 465/8263/14-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 493/1869/17, від 21 грудня 2019 року у справі № 211/2459/17(2-а/211/160/17), від 27 лютого 2019 року у справі № 185/756/17 (2-а/185/109/17), від 19 червня 2020 року у справі № 759/6396/16-а, від 23 червня 2020 року у справі № 751/10237/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі № 233/3458/17 та від 12 серпня 2021 року у справі № 640/20298/19.
35. Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
36. Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
пенсія за віком;
пенсія по інвалідності;
пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
37. Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
38. Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
39. Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
40. Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
41. Згідно пунктів 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
42. Звертаючись до суду з касаційною скаргою позивач наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV щодо застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, однак у даному випадку відбулось не переведення позивача на інший вид пенсії, а саме призначення нового виду пенсії - пенсії за віком.
43. Таким чином, ключовим у цій справі є питання наявності у позивача, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII права на призначення пенсії за віком відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV після досягнення пенсійного віку.
44. Так, частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
45. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
46. Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Тобто, для коректного застосування статей 40 та 45 Закону №1058-IV слід застосовувати такий критерій розмежування:
якщо попередній вид пенсії було призначено за Законом №1788-XII (наприклад, пенсія за вислугу років), а особа звертається за призначенням пенсії за віком за Законом №1058-IV, це є первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону;
якщо ж особа змінює вид пенсії в межах Закону №1058-IV (наприклад, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком), застосовується частина третя статті 45 Закону №1058-IV із незмінністю показника середньої заробітної плати, використаного під час попереднього призначення.
За обставин цієї справи має місце первинне призначення пенсії за віком, і при її обчисленні підлягає застосуванню частина друга статті 40 Закону №1058-IV із використанням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення.
47. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
48. Разом з тим, у справі, яка розглядається суди попередніх інстанцій встановили, що позивачу з 30 жовтня 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 09 червня 2023 року.
49. Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
50. Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
51. Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
52. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а та Верховний Суд, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а, від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22.
53. Зазначений висновок також був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 та Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі №520/6808/17 (про що правильно зазначає позивач у касаційній скарзі).
54. З урахуванням наведеного, Верховний Суд доходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, у зв'язку із чим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача такого права, не ґрунтується на правильному правозастосуванні. Водночас висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020-2022 роки, є законним та обґрунтованим.
55. Вказане свідчить про те, що доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 45 Закону №1058-IV та без урахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а, висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 липня 2018 року у справі №520/6808/17, знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
56. Колегія суддів також зауважує, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано правовий висновок, викладений у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №300/5450/23, оскільки обставини цієї справи відрізняються від спірних правовідносин, що виникли у справі № 460/26237/23. Правова позиція Судової палати, застосована судами, не підлягала застосуванню у цьому спорі, оскільки вона стосується випадків переходу між видами пенсії в межах одного закону, тоді як у позивача наявні правовідносини щодо первинного призначення пенсії за віком за Законом №1058-IV після отримання пенсії за вислугу років за Законом №1788-ХІІ. Відтак, при призначенні такої пенсії має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020- 2022 роки, відповідно до статті 40 Закону №1058-IV.
57. Враховуючи вже сформовану практику Верховного Суду, у цій справі Суд виходить з того, що у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Це є «призначенням нового виду пенсії», оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.
58. Окрім того, колегія суддів зазначає, що право особи на розрахунок пенсії із застосуванням актуального показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії за віком охоплюється принципом захисту правомірних (легітимних) очікувань. Досягнувши загальновстановленого пенсійного віку, позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на те, що держава в особі її компетентних органів застосує до нього ті ж правила обчислення пенсії, що і до будь-якої іншої особи, яка звертається за призначенням пенсії за віком вперше. Застосування пенсійним органом застарілого показника заробітної плати, який стосувався іншого виду пенсії, призначеної за іншим законом, становить невиправдане втручання у правомірні очікування особи та порушує принцип юридичної визначеності.
59. Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за віком за Законом №1058-IV, є саме первинним призначенням пенсії за віком у розумінні останнього, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону. Відповідно, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положення частини другої статті 40 Закону №1058-IV, які прямо передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення.
60. Колегія суддів зазначає, що висновок суду щодо необхідності застосування актуального показника середньої заробітної плати при призначенні позивачу пенсії за віком не лише ґрунтується на усталеній національній судовій практиці, але й узгоджується з міжнародними зобов'язаннями України у сфері соціального захисту.
61. Зокрема, Україна ратифікувала Європейську соціальну хартію (переглянуту) (Страсбург, 3 травня 1996 року), взявши на себе зобов'язання за статтею 23 «Право осіб похилого віку на соціальний захист». Ця стаття вимагає від держави-учасниці сприяти наданню особам похилого віку можливості залишатися повноцінними членами суспільства шляхом «забезпечення достатніх ресурсів, які дозволяли б їм вести гідне життя».
62. Принцип «достатніх ресурсів для гідного життя» є ключовим для забезпечення людської гідності та передбачає, що пенсійні виплати мають бути адекватними й відповідати актуальним економічним умовам. Застосування при призначенні пенсії у 2023 році показника середньої заробітної плати за 2010- 2012 роки, який не відображає сучасних економічних реалій, не відповідає цілям статті 23 Хартії, оскільки позбавляє особу похилого віку належних ресурсів для підтримання гідного рівня життя.
63. Таким чином, правильне застосування положень національного законодавства, зокрема частини другої статті 40 Закону №1058-IV, є водночас і механізмом виконання Україною свого міжнародного зобов'язання щодо забезпечення належного соціального захисту осіб похилого віку.
64. На цій підставі, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасними, оскільки не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та не узгоджуються з усталеними висновками Верховного Суду, натомість висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020- 2022 роки є законним і обґрунтованим.
65. Зазначене свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року із залишенням в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року.
66. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
68. Враховуючи викладене вище, Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
69. У зв'язку із чим Суд доходить висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції було скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року необхідно скасувати, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року- залишити в силі.
Висновки щодо розподілу судових витрат
70. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
71. Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року скасувати.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа