30 вересня 2025 року
м. Київ
справа №360/269/25
адміністративне провадження № К/990/36339/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року
у справі №360/269/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проджект буд інжинірінг"
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
02 вересня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №360/269/25.
08 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження та касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху та скаржнику встановлено строк для усунення недоліків, шляхом надсилання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та документу про сплату судового збору через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.
18 вересня 2025 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у м. Києві на виконання зазначеної ухвали, надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги, у зв'язку з відсутністю коштів на оплату судового збору.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють скаржника від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
В свою чергу, на підтвердження даних фактів, скаржником не надано жодного доказу, які б підтверджували відмову органу Казначейства сплатити судовий збір за відповідною заявкою податкового органу.
Суд зазначає, що звертаючись вдруге з касаційною скаргою, скаржник не сплатив судовий збір, що свідчить про недобросовісне користування належними їм процесуальними правами і зволіканням у виконанні процесуальних обов'язків.
Таким чином, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, не підлягає задоволенню.
Скаржник в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, посилається на практику Європейського суду з прав людини та на практику Верховного Суду щодо питання поновлення строку на касаційне оскарження.
Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі № 200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У клопотання про поновлення строку не зазначено обставин, що унеможливлювали своєчасно надати до суду касаційну скаргу. Цитування норм Закону без посилання на конкретні обставини, які стали причиною пропуску строку, не можуть бути належними, обґрунтованими та поважними підставами для поновлення пропущеного строку.
Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, то колегія суддів Верховного Суду зауважує, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на звернення із касаційною скаргою, не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин, Головним управлінням ДПС у м. Києві не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 08 вересня 2025 року щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 243, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Відмовити Головному управлінню ДПС у м. Києві у відстрочені сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Відмовити в задоволені клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №360/269/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проджект буд інжинірінг" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіР.Ф. Ханова Л.І. Бившева О.О. Шишов