ф
30 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 640/2739/20
адміністративне провадження № К/990/30603/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження справу №640/2739/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві, начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Корнієвської Ольги Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 (головуючий суддя Сорочко Є.О., суддів: Коротких А.Ю., Чаку Є.В.)
ТОВ «Нікея-ЛТД» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про: визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, визнання дій протиправними.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Нікея-ЛТД» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 повернуто особі, яка її подала.
ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД» звернулось з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2025 відкрито касаційне провадження у справі №640/2739/20 за касаційною скаргою ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД».
Ухвалою суду від 29.09.2025 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 30.09.2025.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясував наступне.
Товариство з звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Корнієвської Ольги Михайлівни, у якому позивач просив:
визнати незаконним та скасувати рішення (лист) Головного управління ДФС у м.Києві від 10.07.2019 №130577/10/26-15-55-05;
зобов'язати Головне управління ДФС у м.Києві прийняти подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року з додатками та доповненнями до неї, внести додаткову інформацію з цих документів до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики;
визнати незаконними дії начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві Корнієвської Ольги Михайлівни щодо підписання оскаржуваного рішення (листа) Головного управління ДФС у м.Києві від 10.07.2019 №130577/10/26-15-55-05.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з судовим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено п'ятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою апеляційну скаргу ТОВ «Нікея-ЛТД» на рішення суду першої інстанції повернуто особі, яка її подала. З ухвали суду апеляційної інстанції слідує, що залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції вказував, що в адміністративному позові заявлено три вимоги немайнового характеру, відповідно, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 9459,00грн, проте скаржником сплачено лише частину - 6306грн, а відтак судовий збір, що підлягає доплаті становить 3153грн. У свою чергу, позивач вказує, що ним було заявлено дві вимоги немайнового характеру.
Судове рішення мотивовано тим, що позивач заявив три вимоги: (1) щодо скасування рішення, вимозі про що передує вимога про визнання цього рішення протиправним, (2) щодо зобов'язання прийняти декларацію (якій не передує вимога про визнання протиправною бездіяльності), (3) визнання незаконними дій щодо підписання рішення (якій не слідує вимога щодо зобов'язання вчинити дії). Кожна із вказаних вимог є окремою, потребує дослідження окремих доказів та застосування різних правових норм (дослідження правомірності рішення, наявності підстав для прийняття декларації, перевірка законності дій посадової особи).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно повернути, оскільки скаржником не було усунуто її недоліків.
Позивач оскаржив ухвалу про повернення апеляційної скарги до суду касаційної інстанції, у касаційній скарзі Товариство просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду. В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки в ухвалі суд безпідставно зазначив про необхідність сплати судового збору за три вимоги немайнового характеру, затим, що позивачем заявлено дві позовні вимоги. Товариство посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.04.2018 у справі №826/10288/17, відповідно до якого, вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності як передумов для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Відповідач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін. Податковий орган зазначає, що ТОВ «Нікея-ЛТД» вимоги ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений термін виконано не було. Враховуючи наведені обставини, апеляційну скаргу ТОВ «Нікея-ЛТД» повернуто особі яка її подала у зв'язку з несплатою судового збору.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Корнієвської Ольги Михайлівни, у якому позивач просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м.Києві;
зобов'язати Головне управління ДФС у м.Києві прийняти подану декларацію з податку на додану вартість з додатками та доповненнями до неї, внести додаткову інформацію з цих документів до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики;
визнати незаконними дії начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві Корнієвської Ольги Михайлівни щодо підписання оскаржуваного рішення Головного управління ДФС у м.Києві.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з судовим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишено без руху. Судом указано, що скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції щодо трьох вимог немайнового характеру, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 9459,00грн, проте скаржником сплачено лише частину - 6306грн. Судовий збір, що підлягає доплаті становить 3153грн. Суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без руху та встановити п'ятиденний строк з моменту вручення ухвали протягом якого скаржник має право надати оригінал документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
В ухвалі про повернення апеляційної скарги суд зазначив, що скаржник подав заяву, у якій висловив свої міркування щодо помилковості висновків про необхідність здійснення доплати судового збору за подання апеляційної скарги. У поданій заяві Товариство вказує, що ним було заявлено дві вимоги немайнового характеру. Апеляційний суд вважав, що наведене не відповідає дійсності.
Згідно висновків апеляційного суду, позивач заявив саме три вимоги: (1) щодо скасування рішення, вимозі про що передує вимога про визнання цього рішення протиправним, (2) щодо зобов'язання прийняти декларацію (якій не передує вимога про визнання протиправною бездіяльності), (3) визнання незаконними дій щодо підписання рішення (якій не слідує вимога щодо зобов'язання вчинити дії). Кожна із вказаних вимог є окремою, потребує дослідження окремих доказів та застосування різних правових норм (дослідження правомірності рішення, наявності підстав для прийняття декларації, перевірка законності дій посадової особи). Факт того, що ці вимоги заявлені позивачем у межах одного спору не є свідченням того, що всі заявлені вимоги є передумовою для задоволення інших та у зв'язку із цим становлять одну вимогу.
За положеннями пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як убачається, мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна заява містить три вимоги немайнового характеру, відтак відповідач не в повному обсязі усунув недоліки апеляційної скарги.
Верховний Суд вважає зазначені висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, враховуючи наступне.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.11.2019 у справі №640/21330/18.
Таким чином, у справі, що розглядається, неправильно визначивши кількість позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв'язку з невиконанням у повному обсязі вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Разом з тим, касаційний суд погоджується з зауваженням суду апеляційної інстанції, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду розраховується залежно від розміру судового збору, що підлягав сплаті за подання позову, а не розміру збору, що був фактично сплачений позивачем.
Відтак, суд апеляційної інстанції, ухваливши рішення про повернення апеляційної скарги відповідача, порушив норми процесуального права, у зв'язку з цим це рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №640/2739/20 скасувати. Справу №640/2739/20 передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду