30 вересня 2025 року
м. Київ
справа №380/15789/24
адміністративне провадження № К/990/18690/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року (судді: Шинкар Т.І., Довгої О.І., Запотічного І.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 18 вересня 2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 вересня 2020 року виходячи з фіксованої величини - 3971,86 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації;
- судові засідання провести без участі позивача;
- звільнити від сплати судового збору відповідно пункту 1, пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки питання складових грошового забезпечення є частиною заробітної плати та стосується невиплати заробітної плати та позивач є учасником бойових дій.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 18 вересня 2020 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 18 вересня 2020 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачем 28 грудня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу (зареєстровано 08 січня 2025 року).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 380/15789/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишено без руху, та запропоновано особі, яка її подала, п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 380/15789/24 повернуто скаржнику.
21 лютого 2025 року через підсистему «Електронний Суд» (зареєстровано 25 лютого 2025 року) відповідачем повторно подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 380/15789/24.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 380/15789/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, та документа про сплату судового збору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржене судове рішення ухвалено судом першої інстанції 28 листопада 2024 року, а апеляційну скаргу відповідачем подано 21 лютого 2025 року, отже з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження не заявлено.
11 березня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» відповідачем подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження (зареєстровано 11 березня 2025 року), обґрунтовану тим, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником коштів та для сплати судового збору змушена проходити процедуру замовлення коштів у вищого командування. Через недостатнє фінансування кошти надходять із затримкою, що не повинно позбавляти військову частину права на захист. Після отримання коштів для сплати судового збору апеляційна скарга була подана повторно у найкоротший строк. Також, відповідачем долучено документ про сплату судового збору від 06 лютого 2025 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві військової частини НОМЕР_1 . Відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 . Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 380/15789/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судом апеляційної інстанції вказано, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги.
Водночас суд апеляційної інстанції підкреслив, що відсутність коштів у державного органу не є поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на сплату судового збору повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків попереднього бюджетного періоду.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 13 березня 2025 року, військова частина НОМЕР_1 просить її скасувати, а справу № 380/15789/24 направити до суду апеляційної інстанції на продовження розгляду.
Скаржник зазначає, що пропуск строку звернення повторно з апеляційною скаргою зумовлений поважними причинами. Він указує, що вперше з апеляційною скаргою військова частина НОМЕР_1 звернулася у межах строку, встановленого процесуальним законом. Однак зазначена апеляційна скарга була залишено без руху через неподання документа про сплату судового збору. Реалізуючи своє право на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 у найкоротший термін повторно звернулася до апеляційного суду. На думку скаржника, відмова суду апеляційної інстанції врахувати наведені підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є непропорційною та фактично нівелює конституційний принцип апеляційного оскарження.
Крім того, скаржник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є авіаційною частиною, яка виконує завдання з відсічі та стримування збройної агресії рф. Для її діяльності пріоритетними є витрати на ремонт та обслуговування техніки, закупівлю запасних частин і мастильних матеріалів. Відтак напрямок фінансування на першочергові потреби оборони держави об'єктивно вплинув на своєчасність сплати судового збору, однак не може бути підставою для фактичного позбавлення частини права на судовий захист.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску строку військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № 380/15789/24. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № 380/15789/24.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 29 вересня 2025 року призначено справу до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, звертає увагу на таке.
У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин, підтверджених належними доказами.
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, належні підстави для цього.
У цьому випадку, намагаючись довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач зазначав, що вперше він подав апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року в межах процесуального строку, проте така була повернута судом апеляційної інстанції. Відповідач, користуючись правом на повторне подання апеляційної скарги, усунув недоліки первинної апеляційної скарги та виконав вимоги процесуального закону щодо її оформлення.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено та залишено без руху апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року. Скаржникові встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу апеляційного суду документу про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржникові у зв'язку з неусуненням зазначених недоліків у встановлений в ухвалі від 09 січня 2025 року строк.
21 лютого 2025 року відповідач знову оскаржив рішення суду першої інстанції до апеляційного суду.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 березня 2025 року залишив апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 380/15789/24 без руху, встановивши військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, та документа про сплату судового збору.
Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржене судове рішення судом першої інстанції ухвалено 28 листопада 2024 року, тоді як апеляційну скаргу відповідачем подано 21 лютого 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження не заявлено. У зв'язку із цим скаржникові встановлено строк для усунення зазначених недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.
11 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» скаржник подав документ про сплату судового збору від 06 лютого 2025 року та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку мотивував тим, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником коштів та для сплати судового збору проходить процедуру замовлення коштів у вищого командування. Через обмежене фінансування кошти надходять із затримкою, проте це, на переконання скаржника, не повинно позбавляти його права на судовий захист. Після надходження коштів на сплату судового збору військова частина в найкоротший термін подала повторну апеляційну скаргу.
Оскаржуваною ухвалою від 18 березня 2025 року суд апеляційної інстанції визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві військової частини НОМЕР_1 та відмовив відповідачеві у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, мотивувавши це тим, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, проте це не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, тим більше за відсутності поважних причин. Водночас відсутність у державного органу коштів для сплати судового збору і невиконання ним через це вимог процесуального закону не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення.
Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною обставиною, яка не може визнаватися поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою обставиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Стаття 44 КАС України встановлює обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов'язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Відповідно, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 1440/1822/18, від 22 липня 2021 року у справі № 640/13056/19, від 30 листопада 2021 року у справі № 560/6797/20, від 14 квітня 2022 року у справі № 420/3670/20, від 05 квітня 2023 року у справі № 300/8677/21.
Та обставина, що відповідач звернувся вперше з апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою уважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що судовий збір за апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 сплатила 06 лютого 2025 року, що надавало їй можливість виконати вимоги апеляційного суду щодо сплати судового збору до повернення первинної апеляційної скарги або ж принаймні подати клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Доводів та аргументів, що пояснюють причини, чому відповідачем не усунуто недоліки первинно поданої апеляційної скарги після формування платіжного документа на оплату судового збору 06 лютого 2025 року скаржником не наведено.
Щодо посилання відповідача в касаційні скарзі на те, що частина НОМЕР_1 є авіаційною частиною і виконує завдання з відсічі та стримування збройної агресії рф, що вплинуло на своєчасність сплати судового збору, то Суд зазначає, що такі є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами.
Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.
Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення суб'єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу військової частини військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов